Тор (Кріс Хемсворт) вдало скидає всю зайву вагу і тепер схожий не на Чувака з великого Лебовські, а на рок-зірку з 80-х (недарма, мабуть, у фільмі звучать відразу кілька хітів Guns N' Roses). Паралельно він подорожує по космосу з Вартовими Галактики, спокушає красунь і здійснює подвиги по двадцять разів на дню. Раптом він отримує сигнал лиха від старої подруги, богині Сіф (Джеймі Александр). Та каже - по планетам подорожує хтось Горр (Крістіан Бейл) з чарівним мечем. Він вбиває богів наліво-направо, помстившись за смерть дочки. А в цей час на Землі процвітає курорт Новий Асгард під керівництвом Валькірії (Тесса Томпсон). І туди приходить смертельно хвора колишня кохана Тора - доктор Джейн Фостер (Наталі Портман). Яку раптово вибирають осколки чарівного молота Мьельніра і перетворює її, власне, в могутнього Тора.
Читати такожШоу має продовжуватися: рецензія на фільм "Елвіс"
Запрошення знімати "Рагнарок" - третю частину Тора - для новозеландського хохмача Тайки Вайтіті, як зараз стало зрозуміло, практично найкраще рішення, яке прийняв за останні років 8-10 завідувач кіновсесвіту Марвел Кевін Файгі. Вайтіті граючи впорався з начебто очевидним завданням- розкрити потенціал Кріса Хемсворта як комічного красеня і вдалого вивести його на перший план. Ясна річ, що і наступну частину пригоди Тора Файгі покликав саме Вайтіті. Але то той вже переситився голлівудським успіхом, то набагато більш захоплений зараз своїми серіальними проектами, але до "Любові і грому" він поставився явно трохи абияк. У вигадуванні жартів і всяких гегів йому як і раніше мало рівних, але тут вони, як правило, не стільки потрапляють в ціль, скільки б'ють в молоко.
Інша проблема фільму-дисонанс серед головних акторів. Хемсворт як і раніше грає м'язами і промениться посмішкою щасливого ідіота, і, загалом-то, дає комедію. А ось і Портман, і особливо Бейл (дико схожий не антигероя з коміксів, а на шансоньє Вертинського в його зрілий період) ‒ реально грають трагедію масштабу мало не опер Вагнера. І хімія між Тором і Джейн виникає в буквально в парі сцен за весь двогодинний фільм, а вся тема їх любові виглядає вельми ніяково.
Але хто, як завжди, впорався з роботою на відмінно – це марвелівський департамент спецефектів. В інших сценах фільм виглядає настільки барвисто, наскільки це можливо (особливо в сюжетній лінії богів-олімпійців ‒ до речі, не пропустіть соковитий вихід Рассела Кроу в ролі Зевса).
Підсумовуючи - "Тор: любов і грім" вийшов досить пристойним і видовищним розвагою, яке дуже бажано дивитися в кінотеатрі. Але, чекати від цього фільму якихось вершин у форматі супергеройського кіно явно не варто.
Читати такожМабуть, маги збожеволіли: рецензія на фільм "Доктор Стрендж: в мультивсесвіті божевілля"