У великій і привільній країні Канаді в пристойній китайській сім'ї живе 13-річна Мей Лі. Як водиться, досягає успіху в навчанні, фанатіє від бойз-бендів, слухається батьків. Але разом з статевим дозріванням у дівчинки з'являється неприємна особливість - від будь-яких сильних емоцій (хоч від гніву, хоч від радості) вона перетворюється натурально в величезну червону панду.
Тут відразу можна сказати ‒ навряд чи якась мультиплікаційна студія найближчим часом хоч трохи зможе похитнути лідерство студії Pixar на полі мультфільмів, які легко виглядають і дорослими, і дітьми. Ось і у піксаровцев вийшло дуже цікавим і багатошаровим твором. Тобто взята за основу типова Підліткова супергеройська історія (звичайна школярка-підліток, суперздібності і т.д.) блискучим чином упаковується в серйозну розмову про дорослішання, прийняття себе, свого тіла і горезвісних сімейних цінностей (причому, з урахуванням національності головної героїні ‒ цінностей не просто Древніх, а дуже навіть архаїчних). І це не кажучи вже про забавний і захоплюючий сюжет (дарма що досить передбачуваний).
Дуже добре вдалася також лінія гіперопіки, якою мати банально виснажує Мей Лі – тут сумно посміхнуться в кріслах багато глядачів, любов матерів до яких теж не знає спротиву і меж.
Особливо відрадно, що і Pixar, і їх начальство з Disney все ще не бояться ризикувати і довіряють багатомільйонні проекти дебютантам. Ось і "Я - панду" зняла Домі Ши, у якої до того в активі була тільки короткометражка"Бао". І, треба сказати, відмінно впоралася зі своєю роботою – мультфільм приголомшливо красивий, дуже міцно зроблена. Плюс, в силу того що Ши сама азіатського походження, вона наситила свій твір купою відсилань до, власне, азіатській культурі про яку, чого гріха таїти, безліч глядачів (що у нас, що на Заході) має дуже слабке уявлення.
Ну і особливо потрібно відзначити пісні, які спеціально для фільму написав Фінеас О'коннелл ‒ брат дитячо-підліткового кумира Біллі Айліш (причому хлопець навіть озвучив роль соліста бойз-бенду, від якого фанатіє героїня) ‒ хітами на всі часи вони, звичайно, не стануть, але в вухах здатні застрягти надовго.
Підсумовуючи - Pixar вкотре довела, що вміє робити відмінні мультфільми, що далеко виходять за межі банальної розваги. І, при цьому, вміють захопити всіх глядачів – від малого до великого. Чому і "Я - панда" строго рекомендується до перегляду.
Читати такожМабуть, маги збожеволіли: рецензія на фільм "Доктор Стрендж: в мультивсесвіті божевілля"