Джинси, як і багато інших західних товарів, протягом більшої частини радянської історії були недоступні для громадян СРСР. Їх вважали символом капіталізму та американського способу життя, що суперечило ідеології комуністичного режиму.
Вас також може зацікавити матеріал: Забороняли та садили за них у в'язницю: чому в СРСР джинси були "ворогом народу".
В СРСР джинси намагалися всіляко забороняти, оголосивши їх "буржуазною модою" та "ідеологічною зброєю загниваючого капіталізму". Для радянських громадян імпортні джинси були символом бажаної свободи та приналежності до західної культури.
Радянська влада вживала суворих заходів проти тих, хто носив джинси. За носіння таких штанів можна було легко втратити роботу або бути виключеним з університету. У 1961 році спекулянти Рокотов і Файбишенко, які торгували джинсами, були засуджені до смертної кари, що стало одним з найбільш резонансних прикладів боротьби з західною модою.
Попри всі зусилля влади, джинси залишалися головним модним трендом аж до самого розпаду СРСР. Їх носили підлітки та дорослі, використовуючи як засіб вираження своєї індивідуальності та прагнення до свободи.
Існувало кілька причин, чому джинси не виготовляли в СРСР:
У СРСР варили джинси, щоб надати їм більш автентичного вигляду, схожого на західні зразки. Перші джинси, які потрапляли до СРСР, були зазвичай іноземного виробництва і мали високий попит через свою міцність і стиль.
Ті, хто не міг дозволити собі оригінальні джинси, купували більш доступні радянські аналоги, які виглядали менш привабливо. Щоб зробити їх більш модними та подібними до західних, радянські громадяни застосовували метод "варіння" джинсів. Це був процес, під час якого джинси кип’ятили у воді з додаванням хімікатів, таких як хлор, щоб вибілити тканину та створити потертий вигляд, що надавав їм схожості до оригінальних західних джинсів.
У СРСР існувало декілька видів джинсів, які різнилися за якістю та зовнішнім виглядом. Найбільш популярними були імпортні джинси, привезені з-за кордону, зокрема такі бренди як Levi's, Wrangler та Lee. Ці джинси вважалися символом статусу і моди.
Водночас, були і місцеві аналоги, які виготовлялися на радянських фабриках. Одним із найвідоміших радянських брендів були "Тверські джинси", які, хоч і не могли конкурувати з західними за якістю, все ж задовольняли попит на джинсовий одяг серед населення. З появою марок вітчизняного виробництва, таких як "Монтана", та поширенням "цеглових" варіантів, як "Тверь" та "Верея", джинси стали доступнішими, але якість залишалася проблемою. Також існували інші варіанти, привезені нелегально або придбані на "чорному ринку", деякі з яких виготовлялися кустарним способом.
Джинси спочатку були вигадані для робітників. У 1873 році Леві Страусс, американський підприємець єврейського походження, разом з кравцем Джейкобом Девісом запатентували перші джинси як робочий одяг для шахтарів та фермерів. Вони виготовлялися з міцної тканини — деніму, що робило їх надзвичайно зносостійкими.
Джинси швидко набули популярності серед робітників завдяки своїй практичності та довговічності. З часом вони стали модним атрибутом і проникли в різні сфери життя, але їхня історія почалася саме як одяг для важкої фізичної праці.
Штани зі щільної бавовняної тканини з проклепаними стиками швів на кишенях. Вперше масово виготовлені в XVII столітті моряками з відходів вітрил, що прорвалися.
Спочатку джинси шили з конопляної парусини англійського або американського виробництва, що значно подешевшала через занепад вітрильного флоту. Саме завдяки цьому матеріалу джинси завоювали славу винятково міцного одягу. Тепер використовуються повсюдно, пише Вікіпедія.
Читайте також: