Читайте в матеріалі:
Недостатньо просушені дрова горять гірше, сильніше димлять і залишають у печі та димоході шкідливі відкладення. Перевірити, чи готова деревина до розпалювання, можна трьома способами: від вимірювання приладом до простого тесту на слух. Про це розповіла американська садівниця, шеф-редакторка видання Rural Sprout Трейсі Бесемер.
Витримані дрова - це деревина, яку розпиляли, розкололи на поліна, склали в штабель і залишили сохнути, зазвичай під відкритим небом. Залежно від сировини процес триває від півроку до двох років. Вирішальне значення має саме вид сировини.
«Чим твердіша порода деревини, тим довше вона повністю висихає. Справа в тому, що тверді породи, такі як дуб, клен і горіх, мають більшу клітинну масу, а отже, вони щільніші. Більш щільна деревина горить довше й гарячіше», - пояснила Бесемер.
Свій досвід авторка пов’язує з дитинством. Вихідні вона проводила в автономній садибі батька, який опалював будинок лише дровами. Щоліта він заготовляв деревину, яка близько року лежала у дворі, перш ніж потрапити до підвалу до печі. Зараз Бесемер купує вже висушені дрова, лише для вечорів біля багаття у дворі. Але навіть для такого відпочинку стан полін має значення.
«Використання витриманих дров означає, що вогонь горітиме спекотніше, довше і з набагато меншою кількістю диму. Він також горітиме чистіше. Спекотне полум’я залишає значно менше твердих частинок, що важливо, коли ви спалюєте дрова в каміні чи печі, оскільки утворюється менше креозоту», - підкреслює садівник.
Найточніший результат дає недорогий портативний прилад із голчастими контактами. Він показує, скільки вологи залишилося всередині поліна.
«Розколіть поліно з ваших витриманих дров і вставте штирі в центр щойно відкритої серцевини. Все, що нижче 20%, готове до використання», - пояснила Бесемер.
Для більшості людей такий прилад, за її словами, зайвий. Однак тим, хто опалює житло виключно дровами або сушить їх великими партіями на продаж, без нього не обійтися.
Другий метод Бесемер жартома називає CBC, за першими літерами англійських слів, що позначають три візуальні ознаки. Огляд варто почати з торців складених у штабель полін.
«У правильно витриманих дров будуть тріщини, що розходяться від центру колоди. Трохи схоже на сонячні промені, які ми всі малювали в дитинстві», - розповіла експертка.
Кора на добре висушеній деревині відходить і легко зісковзує. Садівник радить її не викидати, а зберегти для розпалювання. Змінюється й відтінок. Свіжа деревина має яскравий кремовий колір, витримана стає глибшою, тьмяно-бежевою, а та, що сохла під прямими сонячними променями, часто набуває сіруватого відтінку.
Найпростішим методом Бесемер вважає акустичний. За її словами, саме до нього найчастіше вдаються досвідчені власники печей.
«Ідеально витримана деревина видає гучний, легкий стукіт, у якому майже чути дзвін», - каже Бесемер.
«Візьміть два поліна й стукніть ними одне об одне. Як це звучить? Деревина, яка все ще містить багато вологи, видає глухий звук. А ось у випадку з дровами, готовими до розпалювання, ви почуєте це одразу», - зазначає вона.
Як писав Главред, правильна підготовка печі та грамотний вибір палива дозволяють підвищити тепловіддачу в будинку й заощадити дрова в холодну пору року. Для досягнення максимального ефекту важливо не тільки перевірити піч на наявність тріщин і очистити димохід, а й розуміти, які домашні хитрощі дійсно працюють, а які можуть бути небезпечними. Детальніше читайте в матеріалі: Максимум тепла від дров: народні хитрощі та головні табу опалення.
Вам також може бути цікаво:
Трейсі Бесемер (Tracey Besemer) - головний редактор та провідний автор популярних матеріалів на порталі Rural Sprout.
Керує редакцією Rural Sprout і пише статті про садівництво, домашнє господарство та органічне вирощування рослин.
Є «голосом» проєкту: вона веде регулярні інформаційні розсилки сайту щосереди та щоп’ятниці, а також недільні листи-есе для підписників.
Виросла в штаті Нью-Йорк, дитинство провела на автономній фермі батька. Наразі мешкає в Пенсильванії.
Дотримується практики самостійного виробництва продуктів та раціонального ведення господарства: займається консервуванням, ферментацією, прядінням та фарбуванням вовни, збором дикоросів та грибів.
У своїх статтях поєднує перевірені практичні методи садівництва та критичне ставлення до популярних міфів про городництво.