Поки Сполучені Штати та Європа не визначилися з конкретикою щодо завершення російсько-української війни, країна-агресорка Росія підіймає ставки і починає випробувати європейців на міцність. Російські дрони у Польщі можуть стати першим сигналом того, що Кремль розмірковує над тим, щоб розв'язати військові дії вже проти Європи. Невпевнена реакція НАТО та Вашингтона відкриває Кремлю шлях до подальших провокацій.
В інтерв'ю Главреду історик, військовий експерт і журналіст Михайло Жирохов проаналізував, що означає атака російських дронів на Польщу і чому Путін посилив військові дії, пояснив, яку війну Росія може розв'язати у Європі, назвав країни, яким потенційно загрожує військова агресія Кремля, і описав ймовірні сценарії війни.
Росія після візиту Путіна до Китаю і на тлі неготовності Трампа тиснути на Кремль посилила свою військову активність. Уперше за часи повномасштабної війни в Україні дев'ятнадцять російських дронів перетнули кордон Польщі, внаслідок чого польська ППО та сили НАТО були змушені їх збивати. На вашу думку, чи може цей інцидент свідчити про загрозу військової ескалації Росії проти Європи?
Розмови про ризики військових дій проти Європи з боку Росії завжди були на порядку денному. Балтійські країни, які віддали Україні майже всю свою зброю, постійно консультуються з НАТО, наскільки швидко відреагує Альянс у випадку російського нападу. Польща теж чудово розуміє, що вона межує з Білоруссю і російським анклавом – Калінінградською областю. Через це поляки в останні роки, вже після російського вторгнення в Україну, почали масштабне переозброєння своєї армії. Вони розуміють небезпеку і вкладають у свої збройні сили мільярди доларів.
Ми бачимо, що у ситуації з дронами у Польщі Росія обрала тактику тестування реакції НАТО. Бо дрони "Гербера", зафіксовані на фото і відео, не мали бойової частини. Але, можливо, були розвідувальними. Ці дрони навмисно модернізовані так, щоб мати змогу долати велику відстань. "Гербери", на відміну від "Герані" (які часто називають "Шахедами"), мають меншу дальність ураження цілей. Якщо "Шахеди" здатні спокійно долетіти до Європи та завдати ударів, то "Гербери" оснащені бойовою частиною вагою, умовно кажучи, 5-10 кг, тому серйозної шкоди вони не спричиняють.
Загалом подібні дії Росії слід розглядати комплексно: нещодавно два дрони «Гербера» залетіли до Литви, потім один — до Польщі, а вже 10 вересня вони масово опинилися на польській території. Це свідчить про те, що росіяни вдалися до свідомої провокації.
Росія продовжуватиме свої гібридні дії проти Європи?
Так. Але я не думаю, що війна буде таких же масштабів, як в Україні. Росіяни можуть організувати в Європі гібридну війну за аналогією з подіями 2014 року на сході нашої країни, коли були використані загони Гіркіна-Стрєлкова. Такий сценарій може бути реалізований у країнах Балтії, тому що там є для цього певні передумови. Зокрема в Литві та Латвії (Латгалії) проживає велика кількість російськомовних людей, а в Естонії є Нарва, де фіксується відверта підтримка Росії.
І зараз для Росії постане питання: де проходять "червоні прапорці" НАТО. Москві важливо зрозуміти, які будуть наслідки, якщо умовний російський військовий підрозділ вторгнеться до Естонії та оголосить там "Нарвську народну республіку". Що це означатиме для НАТО: напад на країну Альянсу чи внутрішня справа Естонії? Коли росіяни зрозуміють, як діяти далі, вони можуть вдатися до будь-яких сценаріїв – і повторити навіть український.
Яка ваша думка щодо 5-ї статті НАТО? Це серйозний запобіжник, який захищає Європу від війни, чи невідома ефемерна норма?
Щоб зрозуміти, як працює 5-та стаття НАТО, треба знати, у який спосіб її застосовували раніше. Наскільки я пам'ятаю, з часів заснування Альянсу вона жодного разу не була задіяна. В теорії все виглядає дуже потужно, але важко сказати, як вона працює насправді, тому що реально її не застосовували.
Ситуація з тим, як працює 5-та стаття НАТО, нагадує мені історію з американським ленд-лізом для України. В обох випадках так конкретно і не сформовано, як воно повинно працювати на практиці.
Якою буде подальша реакція Сполучених Штатів на посилення військової активності Росії? Чи може історія у Польщі призвести до збільшення допомоги Україні з боку союзників?
Коментувати Трампа – марна і безвідповідальна справа. Тому що ніхто не знає, з яким настроєм він прокинеться завтра. Невідомо, що може прийти йому в голову. За таких обставин я не готовий говорити про американську політику, яка наразі виглядає безглуздою і непослідовною.
Американське видання The New York Times пише, що очільник Кремля Путін надіслав Європі чіткий сигнал: якщо буде розгортання іноземних військових сил в Україні, європейцям загрожує небезпека. На вашу думку, як подібні імпульси можуть повпливати на плани Європи щодо розміщення сил стримування на українській території?
Жодним чином не повпливають, тому що плани Європи лише на папері. Наші союзники досі не досягли згоди стосовно ключового питання: коли саме будуть розміщені ці умовні сили. Тоді, коли буде перемир'я? Чи після підписання мирної угоди? Відповіді я так і не почув. У різних європейських країн та їхніх політиків своє бачення ситуації, а їхні позиції не співпадають.
Якщо розміщення сил стримування має статися одразу після того, як буде певне перемир'я – це одна історія. Але якщо вони з'являться в Україні лише після підписання мирної угоди та за умови виконання певних зобов'язань – зовсім інша. Після мирної угоди ці сили нам будуть уже не потрібні. Тому що ця мирна угода апріорі повинна гарантувати безпеку Україні принаймні на певний час.
Таким чином, сподівання на рішучі кроки з боку Європи залишаються марними?
Наразі я вважаю, що сподівання марні. Якщо європейці не можуть ухвалити рішення щодо ключового питання, про що далі можна говорити. Неможливо обговорювати питання складу військової місії, її розміщення та ключові завдання, якщо не вирішено, коли конкретно вони мають з'явитися в Україні.
Здається, сьогодні ситуація для Росії складається таким чином, що у неї з'явилося певне вікно можливостей. Ми бачимо погрози від Росії, наприклад, в бік Фінляндії чи Азербайджану. Схоже, росіяни втрачають гальма. На вашу думку, чого наразі добивається Путін?
Я думаю, що така риторика – результат певних домовленостей Путіна і Трампа. Що було підписано або проговорено на Алясці – не знає ніхто. Можливо, Путін вже вирішив, що історія з Україною – завершена, і треба робити щось інше. Путін – не дурник, він розуміє: якщо військову машину зупинити вже зараз, це призведе до краху. А в російській та закордонній пресі з'являються матеріали про те, що робити з сотнями тисяч ветеранів, які повернуться додому, і що робити з економікою, яка перейшла на військові рейки.
Історія має лише один варіант подальшого розвитку подій за таких обставин – нова війна. Путіну потрібна нова війна, у першу чергу, через ситуацію з економікою. Сьогодні війна годує економіку Росії, і якщо її зупинити, економіка завалиться.
Наскільки я розумію, зараз Путін намагається змінити свої плани і схиляється до війни з НАТО. Якщо Альянс не відреагує – буде конфлікт середньої інтенсивності. У випадку реакції блоку – варто чекати на конфлікт малої інтенсивності. Тому, припускаю, що Путін уже сформував план на майбутнє і виключає Україну зі своїх розрахунків. Можливо, він про щось вже домовився з Трампом, але Україна та Європа цього не знають.
Вище ви згадали про країни Балтії, а проти яких ще держав Росія може розпочати війну?
Все залежить від того, які будуть плани у Путіна щодо масштабів такої війни. Якщо Росія ухвалить рішення щодо повномасштабної війни, така агресії можлива проти Фінляндії. Велика протяжність кордону дозволить влаштувати Зимову війну 2.0. Якщо йтиметься про локальний конфлікт, росіяни здатні його влаштувати проти країн Балтії за сценарієм гібридної війни проти України 2014 року.
У випадку війни з Польщею росіяни можуть перекинути до Калінінграда, наприклад, оперативно-тактичні комплекси Іскандер. Врешті-решт, залишається і варіант з Сувальским коридором, у разі захоплення якого буде поставлена крапка у комунікації між балтійськими країнами і Європою. Польща у такому випадку потрапить в дуже неприємну ситуацію.
Загалом варіантів дуже багато. Але наразі я би не став говорити про певну конкретику.
Михайло Жирохов – український історик та журналіст. Народився 19 листопада 1974 року в місті Комсомольске Донецької області.
Автор близько 300 друкованих праць, які були опубліковані у виданнях України, Чехії, Сербії, РФ та інших країнах.
Спеціалізується на конфліктах на пострадянському просторі та історії авіації, пише Вікіпедія.