Україна і Росія мають негайно припинити вогонь і розпочати переговори про припинення війни. До цього закликав переможець президентських виборів у США Дональд Трамп, інавгурація якого відбудеться 20 січня. При цьому війну в Україні Трамп назвав війною, яка «ніколи на мала починатися і може тривати вічно». Втім, очевидно, що ні Україна, ні Росія поки що не готові сідати за стіл перемовин з огляду на ситуацію на полі бою, яка не влаштовує жодну зі сторін.
Дипломат, директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара розповів Главреду, чому переговори між Україною і Росією про припинення війни не розпочнуться ні в 2024 році, ні одразу після інавгурації нового президента США, які важелі тиску може застосувати Трамп щодо Києва і Москви, щоб посадити сторони за стіл перемовин, який варіант завершення війни в Україні потрібен Трампу, а також за яких умов новий очільник Штатів по-справжньому запустить ленд-ліз для України і посилить військову допомогу.
Наскільки можливими є переговори на даному етапі війни, про що вони можуть вестися? З якими позиціями Україна і Росія вийдуть на ці переговори?
Українська сторона заговорила про перемовини після того, як Трамп переміг на виборах. А він заявляв про свої наміри врегулювати цей конфлікт ще до того, як вступить на посаду президента. До того президент Зеленський просував ідею «плану перемоги» і про жодні перемовини не говорив. Тепер Зеленський дещо змінив риторику, і логіка української сторони наступна: ми маємо вести перемовини з позиції сили, а для цього потрібні результати на полі бою, а для цього потрібна допомога наших партнерів, озброєння тощо, і не раніше цього.
Звісно, зараз немає сенсу говорити про перемовини. Адже росіяни в них не зацікавлені на даному етапі – вони зосереджені на тому, щоб витиснути ЗСУ з Курщини та захопити якомога більше українських територій. Вони поступово просуваються і відчувають власну силу, тому навряд чи без тиску на Росію можна почати переговори. Адже і заступник міністра Рябков, і міністр закордонних справ РФ Лавров, і решта продовжуються наполягати на тому, що цілі «СВО» будуть досягнуті. А Москва хоче чотири українські області, Крим та багато чого іншого. У РФ переконані, що російські війська просуватимуться, а, відповідно, для Москви немає стимулів сідати за стіл перемовин.
Звісно, таких стимулів немає поки що і для нас. Адміністрація Байдена намагається витратити решту коштів, які виділив Конгрес, і передати Україні якомога більше озброєння. Звісно, за таких умов ми не в настільки критичній ситуації, щоб сідати за стіл переговорів.
А головніше – немає простору для компромісу. Росія бачить і цю війну, і перемовини грою з нульовою сумою, тобто вважає, що вона має виграти і забрати все. Україна, звісно, не може на це погодитися хоча б тому, що ще має сили чинити спротив.
Тому я думаю, що заклик Трампа про необхідність розпочати переговори не буде почутий ні в Києві, ні в Москві.
Чи буде Трамп тиснути на Київ і Москву, аби змусити до переговорів? І який саме важелі тиску він буде використовувати щодо кожної зі сторін?
Звичайно, буде тиск. І ми є «слабкою ланкою» в цій системі, тому що, без військової допомоги США не зможемо продовжувати чинити спротив. Це основний важіль тиску, за допомогою якою Трамп може змусити Зеленського до переговорів.
На Росію та Путіна Трамп також має змогу впливати, передусім, використовуючи енергетичний важіль тиску. І Трамп робитиме це в будь-якому разі: він пообіцяв зняти обмеження на видобуток нафти та інших енергоресурсів у США, а також покращити відносини з Саудівською Аравією, після чого вона може дослухатися до Вашингтону і збільшити видобуток нафти, а все це, відповідно призведе до зниження цін на нафту.
Окрім тиску, Трамп може використовувати ще й заохочення щодо Росії. А робитиме він це за допомогою питання членства України в НАТО.
Втім, допоки Трамп не є президентом, навряд чи ці заклики почнуть реалізовуватися.
А що для Трампа є тим самим компромісним варіантом, який він може спробувати нав’язати обом сторонам? Звісно, передусім цікавить те, що саме він може нав’язувати нам, яку «формулу миру»?
Складно сказати.
Найголовніше, що Трамп у підсумку прагне отримати – щоб він виглядав потужно, був переможцем. Щоб усе виглядало так: щойно він прийшов до влади, одразу ж вирішив тривалий конфлікт, безглузду війну. Для росіян це справді безглузда війна, тоді як ми боремося за збереження держави і нації.
Тому параметри не настільки важливі для Трампа. Він не дивиться на цей конфлікт в широкому контексті, тобто на те, як цей мир вплине на інші регіони і на американські інтереси.
Трамп готовий піти на втрати з українського боку, майже на будь-які. Але не думаю, що люди, які технічно будуть вести перемовини (і генерал Келлог, і державний секретар Марко Рубіо, якщо його затвердять), будуть готові пожертвувати безпекою в Європі заради невідомо чого. Адже зараз дві сторони здатні лише до припинення вогню під тиском США, але припинення вогню не означає завершення війни. І ця війна відновиться, найімовірніше, після завершення президентської каденції Трампа.
Ні для України, ні для Росії все це не має сенсу, тому, звичайно, такі перемовини можуть тривати дуже довго.
Якщо Трампу вдасться змусити Київ і Москву до переговорів, чи є ризик того, що нас спіткає Мінськ-3?
Теоретично так. Але Зеленський чудово усвідомлює цей ризик. 5 грудня було 30-річчя Будапештського меморандуму – маючи цей досвід, Україна не може погодитися підписати ще один папірець, знаючи, що написане в ньому Росія не буде виконувати.
Крім того, Зеленський критикував Порошенка за Мінські домовленості. Якщо він сам підпише щось подібне, для нього це буде політичною смертю. Власне, тому першим пунктом плану перемоги Зеленського є членство в НАТО. Без стратегічного вирішення питання безпеки для України Зеленський не піде на жодні домовленості.
Водночас, звісно, є побоювання, що тиск із боку Трампа буде таким, що Україна буде не в змозі чинити спротив далі. Умовно кажучи, якщо у нас не буде достатньо озброєння, то ми можемо протягнути ще певний час, воюючи тим, що є, втрачаючи території і людей. Звичайно, це найгірший сценарій. Але, з іншого боку, у нас немає виходу, бо ми не можемо погодитися на призупинення війни без гарантій безпеки.
Як на мене, єдиний варіант – спробувати покладатися на європейців, поки Трамп не зіштовхнеться з нахабністю росіян. Адже Росія хоче не лише контролювати Україну, а й посилити свій голос у Європі та інших частинах світу. Росія прагне статусу наддержави. А це точно не те, що Трамп може продати своєму електорату та світу як свою перемогу.
Як діятиме Трамп, якщо Росія демонструватиме відверту недоговороспроможність і не буде приставати на його заклики щодо припинення війни і початку переговорів? Якими тоді будуть дії Трампа щодо Росії і Путіна?
Для нас це був би ідеальний варіант.
Якщо Трамп зіштовхнеться з прагненням Росії і Путіна бути переможцями не тільки в Україні, але й в Європі і світі, йому доведеться ухвалювати рішення про продовження підтримки України. І Трамп точно не буде обмежений такими «червоними лініями», які були намальовані в головах Байдена, Салівана та інших людей, які формували стратегію США щодо України. Тож це буде реальна допомога Україні. І це був би ідеальний варіант. Ймовірність цього варіанту незначна, але вона є.
За великим рахунком про це говорив Майк Помпео (на жаль, його не буде в адміністрації Трампа): він пропонував запустити ленд-ліз на 500 мільярдів доларів, щоб Україна досягла успіхів на полі бою, а вже потім примусити Путіна сісти за стіл перемовин. Як на мене, цей сценарій мав би бути базовим, і він би був вигідним Трампу. Якщо Трамп хоче увійти в історію як потужний президент, він має стати, як Рональд Рейган. А Рейган переміг «імперію зла», а у Трампа є шанс вирішити російське питання принаймні на одне покоління. Переконаний, що Трамп зміг би «запакувати» це і подати своїм прихильникам правильним чином, щоб вони погодилися з такими діями, і Конгрес із Сенатом голосували за допомогу Україні.
З огляду на все те, про що ми говорили вище, коли, на вашу думку, переговори можуть розпочатися? Це справа початку наступного року чи більш віддалена перспектива?
По-перше, до 20 січня, до того, як Трамп стане президентом, він не зможе тиснути на Україну та Росію. Зараз у нього просто немає відповідних можливостей.
По-друге, мають бути створені передумови для того, щоб сторони погодилися сісти за стіл переговорів. Традиційно конфлікти починають вирішуватися, коли обидві сторони розуміють, що вони не можуть далі продовжувати війну і їм потрібно знайти вихід із ситуації: чи то відкласти конфлікт на майбутнє, чи то намагатися розв’язати вже зараз.
Тому спочатку мають бути виконані певні умови.
Навіть якщо буде невигідний для нас варіант – нас змушують припинити вогонь, повинні бути певні гарантії того, що конфлікт не спалахне знову, допоки тривають переговори. А для цього потрібні і гарантії з боку Росії американцям та європейцям, і щось на кшталт моніторингової місії.
Поки що американці точно не збираються брати участь у подібних місіях. На присутність європейців навряд чи погодиться Росія, тому що вони є членами НАТО та партнерами України. А от чи готові китайці та індуси надіслати сюди своїх солдат, причому значну кількість, що потребуватиме великих фінансових витрат, аби вони моніторили припинення вогню і забезпечували тишу для того, щоб розмовляли дипломати.
Тому я, чесно кажучи, не бачу можливості того, що переговори розпочнуться найближчим часом, одразу після інавгурації Трампа.
Олександр Хара – експерт із питань зовнішньої та безпекової політики, директор Центру оборонних стратегій.
Закінчив Донецьку державну академію управління (1998), Дипломатичну академію при МЗС України (2000), Королівський коледж оборонних досліджень, Лондон (2010). Магістр зовнішньої політики. Обіймав низку посад у центральному апараті Міністерства закордонних справ України, а також у посольстві України в Канаді (2002-2005).