Росія активізувалася на півночі України та стягує війська до кордону з Сумщиною та Харківщиною, що може свідчити про підготовку до можливого наступу на цьому напрямку. Мотив зрозумілий - Кремль намагається скористатися вікном можливостей до отримання Україною західної допомоги.
В інтервʼю Главреду військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов розповів, чи здатна Росія піти на Харків та Суми, для чого росіяни перекидають до кордону з Україною чеченців, та коли РФ почне втрачати позиції на фронті.
Хотіла б попросити вас прокоментувати заяву Головнокомандувача ЗСУ Сирського щодо перегрупування Росією військ на Харківському напрямку. З якою метою це роблять, і чи є загроза для Харкова та півночі Харківської області?
Спочатку потрібно визначитися з тим, про які війська йдеться. Перегрупування на Харківському напрямку відбуваються і біля Купʼянська. І там росіяни дійсно вже зібрали ударне угруповання, яке підсилили танковою дивізією. Там вони прорвали одну з ділянок нашого фронту і просунулися вперед, і це вирішення стратегічного завдання із захоплення Купʼянська-Вузлового, який росіяни давно хочуть захопити через залізничну гілку.
Це було очікувано – чекали лише, коли росіяни почнуть це робити. Адже вони давно там сформувалися, але почали бої лише зараз. Однак ця активізація бойових дій відбувається не на всій лінії фронту, а тільки на окремих його ділянках.
До речі, останній рейд “освободительных сил России” (РДК, “Легион свободы России” и “Сибирского батальона”), трохи відтягнув терміни початку наступальної операції, тому що росіяни були змушені перекидати декілька частин до Брянської та Бєлгородської областей для купірування спроб російських визвольних сил вклинитися.
Як ви гадаєте, чи здатна Росія, зважаючи на те, що вона накопичує сили, на якісь масштабні дії, чи це більше спроба розтягнути фронт?
На мій погляд, основне завдання росіян – розтягування наших резервів. Скоріше за все, саме Авдіївський напрямок вони матимуть за напрямок головного удару. Тому що Росія зазвичай воює за лекалами Другої світової війни – де у них зʼявився успіх, туди вони і кидають основні сили. Можливо, навіть зниженню бойової активності на Бахмутському напрямку, біля Часового Яра, сприяло те, що росіяни почали кидати бригади, полки на Очеретине і намагатися далі пробивати наш фронт у тому напрямку. Тому там вони розвиватимуть успіх, а на інших ділянках основним завданням буде відтягування наших сил.
Я не виключаю, що можлива розвідка боєм навпроти Харкова. Тобто на півночі Харківської області росіяни у чисельності батальйону (до роти) цілком ймовірно можуть спробувати навʼязати бій. Їм не вдасться пробити кордон – у нас там достатньо військ і укріплень, але за наявності бойової активності ми не зможемо знімати звідти резерви чи хоча б частину військ, аби перекинути їх на інші оперативні напрямки.
Якщо говорити про Сумський напрямок, то була інформація, що росіяни перекинули туди чотири батальйони чеченців. З якою метою це їм потрібно?
Я теж бачив цю заяву, але у ній не пояснюється, які це батальйони. А вони різні – танковий, артилерійський дивізіон, який за штатною структурою теж дорівнює батальйону, піхота, Росгвардія. Якщо цей батальйон сформувався у Чечні, то, скоріше за все, це може бути Росгвардія. У росіян вже є бойовий батальйон з добровольців-чеченців “Ахмат”, який воює на Донецькому напрямку, а в основному такі батальйони “ахматівців-кадирівців”– це підрозділи Росгвардії, які не призначені для бойових дій. Тому як можна оцінити загрозу від них, якщо ми не знаємо їхнього складу?! Якщо це мотострілецькі батальйони, то в них є бронетранспортери або бойові машини піхоти. Піхота без танків не атакуватиме, тому і танки, і артилерія у цих батальйонів тоді теж мають бути.
У будь-якому випадку, чотири батальйони погоди на зроблять. Бо навіть якщо брати до уваги найбільший штат у 450-500 осіб для кожного з чотирьох батальйоні – це загалом близько 2000 особового складу, тоді як в кожній з трьох прикордонних областей РФ, тобто у Курській, Брянській та Бєлгородській областях знаходиться по 10-12 тисяч військовослужбовців тільки для прикриття кордону. Тобто до 25 тисяч загалом на три області. А якщо ці чеченські батальйони, як зазначалося, перебувають на глибині 150-200 км від кордону, то це другий ешелон оборонної лінії на кшталт так званої лінії Суровікіна, яку сьогодні будують росіяни вздовж кордонів з Україною.
Однак боєздатність батальйону доволі висока, адже це основна бойова одиниця будь-якої армії світу. Наприклад, стрілецький батальйон армії РФ може самостійно вести бойові дії до трьох діб і наступати до 1 км вглиб фронту (а на ділянці прориву - до 500 м). Завдання батальйону – просунутися максимум на 5 км вглиб противника на непідготовлену оборону і до 3 км – на підготовлену на ділянці прориву. Тому розвідку боєм на українському кордоні вони цілком можуть влаштувати. Тобто якщо це, наприклад, мотострілецький батальйон, то він може розгорнути бій з нашими прикордонниками, і ми будемо змушені тягнути туди резерви, але не відправимо їх на інші оперативні ділянки.
Зважаючи на заяви про те, що травень-червень будуть активними в плані бойових дій, як розвиватиметься ситуація і де саме будуть найбільш гарячі точки? І що може вказувати на те, що росіяни готують якісь прориви на напрямках?
Нічого нового ми тут вже не побачимо. Можливо, активізується Куп'янський напрямок, хоча росіяни, скоріше за все, знов будуть тягнути звідти війська на Авдіївський, Бахмутський чи Новопавлівський напрямки. Тим паче, що ЗСУ зараз активізувалися на Херсонському напрямку.
Тобто наявними силами і засобами Росія буде намагатися за будь-яку ціну, незважаючи на втрати, відвоювати якомога більше територій на цих трьох напрямках на Донбасі, оскільки РФ має там частковий успіх. Адже росіяни розуміють, що вікно можливостей може зачинитися для них десь наприкінці травня-на початку червня, коли до нас у достатній кількості почне надходити артилерія та боєприпаси до неї. Щойно це станеться, ситуація на фронті буде різко змінюватися на користь України.
Відтак у мене складається враження, що росіяни наразі пішли ва-банк. У них немає стратегічного резерву, ще є якісь оперативні, але й вони не дуже великі. Тому вони, розуміючи, що з червня ЗСУ зможуть давати гідну відсіч без лімітів для артилерії та за допомогою авіації, яка теж може зʼявитися, щосили намагаються прорвати фронт. І той наступ, про який говорив генерал Буданов, вже триває (хоч до початку літа нам буде важко) – це і є бойова активність росіян, яка триває останнім часом.
У мене є сумніви щодо того, що вони зможуть показати певний результат влітку за таких обсягів постачань озброєння та боєприпасів. Однак це зможемо зробити ми в плані завдання вогневого ураження. Я не кажу, що ми підемо вперед (поки що для цього замало ресурсів), хоча президент вже натякає на можливий контрнаступ восени 2024 року – принаймні, такі нотки вже звучать у деяких його інтервʼю. Але влітку ми можемо змусити Росію сісти в глуху оборону.
Ви сказали, що росіяни зараз ідуть ва-банк. А на що вони розраховують – захопити максимум територій і схилити Україну до переговорів?
Щойно ми почнемо ламати ситуацію на власну користь в плані вогневого впливу на противника, росіяни знову і ядерну дубину дістануть, і буде нова хвиля інформаційної атаки на Україну. До речі, зараз вони готують інформаційну операцію “21 травня” (бо 20 травня 2019 року відбулася інавгурація Зеленського). Тобто Росія буде будь-якою ціною вимагати переговорів і припинення вогню, тому що почне втрачати стратегічну ініціативу.
А як з цим може бути повʼязаний указ щодо заборони військовозобовʼязаним росіянам виїзду з РФ з листопада поточного року, який кілька днів тому показали у Мережі?
Росіяни хочуть до кінця року сформувати військо чисельністю понад 300 тисяч – дві загальновійськові армії, 14 дивізій, 16 бригад. Фактично політична обстановка в РФ не дозволяє Путіну вийти і оголосити про початок другої хвилі мобілізації. Незважаючи на те, що наказ Путіна про часткову мобілізацію досі чинний, Шойгу видав новий, про збори 300 тисяч резервістів. Але його поки що не запроваджують з політичних міркувань – то Путіну потрібно провести інавгурацію, перед цим вибори. Але заходи для того, щоб набрати 300 тисяч, вони вже проводять і закривають кордони. Наприклад, у силовиків забрали закордонні паспорти, а чиновникам заборонили виїзд навіть до “дружніх” РФ країн. Тобто тепер, щоб злітати у відрядження до Мінська, треба отримати спецдозвіл, а його не дають. Фактично опускається залізна завіса в Росії, а паралельно з цим в РФ готуються до жорстких дій для проведення мобілізації.
Ці 300 тисяч армії росіяни теж планують кинути на фронт в Україну?
Так, але це вже перспектива 2025 року, яка може статися за умови, перш за все, збирання 300 тисяч. Тому що суспільна думка щодо “СВО” в РФ змінюється, як і ставлення до її “героїв”. Тому ще питання, чи зберуть у Росії таку кількість людей. Інше питання – з чим ці війська підуть у бій. Вони, звісно, можуть приїхати на танках Т-34, але російська економіка захлинається і не спроможна виробляти новітні зразки озброєння – їхня кількість катастрофічно знижується. Про це навіть Шойгу каже під час відвідин заводів, наприклад, артилерійських систем і каже “ай-яй-яй” його директору за зрив плану виготовлення артилерійських систем. Відновлення техніки теж дуже ускладнюється через нестачу комплектуючих, тому їм доводиться збирати одну гармату з двох розібраних. Сьогодні навіть за зведеннями Генштабу ЗСУ, укомплектованість технікою та озброєнням у російських військах дуже низька.
Якщо ви вже згадували про південь і про певні успіхи на цьому напрямку, то чого варто чекати там найближчим часом? Які перспективи звільнення лівого берега Херсонщини та Криму влітку?
Херсонський напрямок сьогодні – це індикатор стану угруповання російських військ на наших територія. Якби була така можливість, вони б кинули туди додаткові сили, щоб ліквідувати цей плацдарм. Але натомість Україна минулого тижня його розширила на південь від Кринок і взяла під контроль острів Нестрига. І це свідчить про те, що росіянам немає чого підкинути до горнила війни, щоб подолати українські війська на лівому березі. З появою далекобійних ракет ЗСУ будуть планомірно виносити військові об'єкти в Криму. І було б чудово, якби окрім нафтопереробних заводів ми звернули увагу ще й на залізницю, тому що без неї російська армія просто захлинеться протягом декількох місяців. Вона просто стане колом, якщо не буде цистерн з паливом та вагонів з боєприпасами. Нам уже надали 100 далекобійних ракет, а Франція, Італія та Велика Британія вже домовилися передати нам SCALP та Storm Shadow, тож маючи таку кількість ракет, ми можемо це зробити. Також було б доцільним, якби ми перерізали сухопутний коридор і зруйнували Керченський міст – це стало б запорукою 80 відсотків перемоги.
Олег Володимирович Жданов (30 березня 1966, Дрезден, НДР) – радянський та український військовик, полковник запасу ЗСУ, український військовий експерт.
З 2016 року часто пише статті в українській, російській, білоруській та іракській пресі. Відкрив власний ютуб-канал, у якому випускає відео з аналітикою бойових дій, де має понад 900 тисяч підписників та 63 млн переглядів, пише Вікіпедія.