Удар «Орєшніком» по Львову 9 січня Росія подала як «відповідь» на нібито атаку по Валдаю — інцидент, який не підтвердився жодними незалежними даними й виглядає елементом інформаційної операції Кремля. На тлі відсутності успіхів на фронті та активних дій адміністрації Дональда Трампа у Венесуелі, що відволікають увагу США на інший регіон, Москва намагається створити ілюзію сили та змінити порядок денний.
В інтервʼю Главреду авіаційний експерт Костянтин Криволап розповів, чи справді цей удар є ознакою нової ескалації, чому Росія обрала Львів ціллю для атаки, а також чому Орєшнік зарано вважати серйозною зброєю.
Чому, на вашу думку, обрали саме таку ціль?Чому Львів, а не Київ?
Цікаве питання. Якщо росіяни хочуть бити по «центрах ухвалення рішень», то логічно бити по центру, адже нібито це «відповідь за Валдай». Але тоді це фактично замах на першу особу. Тоді, відповідно, треба «полювати» саме за першою особою — бити або по Банковій, або по урядовому кварталу, або десь у Києві. А тут — газове сховище на Львівщині.
Причому Інститут вивчення війни напередодні говорив, що можливий удар саме по газосховищу. Тобто російська розвідка доповідала, що готується удар саме туди. Я думаю, що росіяни намагаються таким чином чинити тиск або схилити до якогось поступового наступу.
Але я не розумію, що вони збираються робити далі, тому що переконаний: російський «Орєшнік» — це взагалі ІПСО. Навіть якщо він існує, то лише в тому вигляді, який був створений для випробувань.
І , ймовірно, щось пішло не так, бо програму закрили. Більше того, програма «Орєшнік» стала однією з причин розриву договору РСМД-2.
Це була принципова позиція. Росіяни показали, що у цієї ракети дальність близько 5,8 тисячі кілометрів. Тобто вона виходить за межу 5 500 км, а це означає, що формально це вже не ракета середньої дальності, а ракета великої дальності — тобто нібито міжконтинентальна.
Але в проєктуванні та випробуваннях таке, в принципі, могло бути можливим. Формально вони це підтвердили — принаймні заявили, що вдарили на таку дальність. Але у Росії про це лише заявили, і тоді Трамп, розуміючи, що договір усе одно доведеться розривати, фактично «чіпляється» за ракетну тему.
Прикладом є ракета для комплексу «Іскандер» — 9М729. Зараз, якщо не помиляюся, переважно використовується ракета 9М723, тоді як 9М729 тривалий час залишалася радше «привидом». І саме повідомлення про появу ракети більшої дальності для «Іскандера» — це з тієї ж опери. Тобто формальною причиною розриву договору став «Іскандер», але фактичною — історія з так званим «Орєшніком».
Крім того, якщо у росіян справді є ця ракета, то вона має базуватися на відповідному шасі — йдеться про 12-вісне шасі. Те, що демонстрували в Білорусі, виглядало зовсім інакше: там було або шість, або вісім осей. Сам «Орєшнік» за габаритами, якщо орієнтуватися на наявні оцінки та візуальні реконструкції, мав би бути довжиною приблизно 18–20 метрів і діаметром 1,5–2 метри. Натомість те, що показували в Білорусі, мало довжину близько 8–10 метрів, максимум — 12. Зараз з’являються версії про довжину 12–15 метрів — такий собі «проміжний» варіант. Але, на мою думку, це малоймовірно: реальні параметри мали б бути ближчими до 18 метрів.
Тобто є дуже багато фактів, які вказують на те, що «Орєшнік» начебто існує, але він не є повноцінною ракетою. Адже ця система спочатку задумувалася під ядерний удар і не призначена для застосування конвенційної бойової частини. Фактично йдеться про бетонні або металеві болванки, які падають з неба за принципом «метеоритного дощу». Там немає вибухової речовини — вся руйнівна дія ґрунтується виключно на кінетичній енергії. Усе, що відбувається, — це проникнення в ґрунт за рахунок швидкості.
Якби там була повноцінна бойова частина, то за тих швидкостей, які розвиває ця ракета, виникав би колосальний тепловий нагрів, який створює серйозні інженерні проблеми. Збільшити масу також неможливо — ракета просто не полетить. У підсумку виникає цілий комплекс технічних обмежень, які на нинішньому рівні розвитку російських технологій практично неможливо подолати, щоб довести цю систему до стану повноцінної бойової зброї.
Щодо виробництва ракет також є нюанси. Ці ракети — всю лінійку «Тополь-М» — виготовляв Воткінський завод. І якщо щось і було зроблено, то воно мало би з цього заводу десь виїхати. Але ж немає жодних підтверджень того, що щось вироблено або переміщено: ні в мережі, ні деінде.
Усі ці фотографії, які нібито показують «Рубеж», насправді демонструють зовсім інші системи — це скоріше малюнки. А справжні фото — це або «Тополь-М», або «Ярс». Тобто, все вказує на те, що йдеться про старі зразки. Сьогодні вночі, коли я почув про цей нібито удар, я почав дивитися і думати: можливо, це була якась інша ракета, можливо, випробовувана версія для перевірки. І саме цим могли завдати удару, бо на виробництві нічого нового не було.
Отже, у мене склалося враження, що це неможлива технологічно річ. Але удар відбувся. Чим саме вдарили? Кажуть, нібито «Орєшніком». Можливо, саме так вони називаються, а можливо — ні, достеменно невідомо.
Ми бачили інформацію про можливе розміщення «Орешника» в Білорусі, і тоді йшлося про те, що з огляду на його характеристики він, у принципі, до Києва не долітає. З Капустиним Яру ситуація інша?
Ні, з Білорусі він може долітати, але там є обмеження за мінімальною дальністю — приблизно 700 кілометрів. Тобто, якщо запускати його з півночі Білорусі, він може вдарити, умовно, по Херсону або Запоріжжю.
Фактично він пролетить Київ і полетить далі, в інший бік?
Так, скоріше за все пролетить. А от із Капустиного Яру — це вже відстань, з якої він може спокійно долітати і до Києва, і по всій території України. Чому саме Львівщина? Я думаю, що це радше попередження європейцям.Основне завдання тут — не військове і не випробувальне. Йдеться не про ефективне ураження військових цілей, а про вплив на цивільне населення: залякати цивільних, а в уявленні Путіна — ще й населення Польщі та Європи загалом. Мовляв, «дивіться, який я страшний і на що здатен». Думаю, логіка саме така.
Військової загрози «Орєшнік» не несе. «Іскандер» — значно потужніша ракета, незалежно від модифікації: «Іскандер-К», «Іскандер-М» чи «Кинджал». Це справді серйозна зброя. Ракета Х-101 — також серйозна. Х-22 — взагалі монстр, хоч і дуже неточний.
Те, що удар був завданий по Стрию, і що вони взагалі туди влучили, викликає подив. І ще важливий момент: «Орєшнік» задумувався як заміна або доповнення до ракетного комплексу «Авангард». Його планували використовувати як гіперзвукову систему для прориву протиракетної оборони. Але цей проєкт, очевидно, не склався, і тоді виникла ідея: «А давайте спробуємо «Орєшніком». Схоже, що саме це вони й зробили — просто спробували.
Начальник управління комунікації командування Повітряних сил Юрій Ігнат заявив, що цей удар був радше орієнтований на Захід, адже йдеться про район поблизу Львова, фактично біля кордону з НАТО.Також ми бачимо заяви МЗС України про скликання термінового засідання Ради Безпеки ООНчерез російський удар? Як, на вашу думку, далі може розвиватися ситуація?
Зрозуміло, що це потрібно робити в будь-якому разі — подія резонансна, і її необхідно максимально винести в міжнародний порядок денний, щоб світ чітко розумів, з ким має справу. Бо досі не для всіх до кінця очевидно, що саме відбувається.
Якою може бути реакція європейців і американців?
Може бути все, що завгодно. Коли Путін збрехав Трампу, у мене склалося враження, що він був упевнений: йому це зійде з рук. І те, що США зробили щодо Венесуели, а особливо — захоплення танкерів, я сприймаю як відповідь на цю брехню. Мовляв: «Ти вирішив, що так можна — тоді я покажу, що можна і по-іншому».Раніше американці теж мали можливість захоплювати такі танкери, але чомусь цього не робили. Чому це сталося саме зараз? Я думаю, що це реакція на поведінку Путіна, зокрема в контексті «атаки на Валдай» та тієї брехні, яку він використав, розповідаючи Трампу про те, що Зеленський «поганий» і з ним нібито неможливо домовитися.
Ви сказали, що ракетну програму, ймовірно, було згорнуто, і я правильно розумію, що у них залишилася лише невелика кількість вже виготовлених зразків. Наскільки реальним є ризик повторного застосування, але вже з бойовою частиною?
Бойова частина цієї ракети — це ядерна зброя. Конвенційний варіант тут виглядає малоймовірним або взагалі неможливим. У них є макет, але реальної бойової частини немає ані в ядерному, ані в неядерному виконанні. А конвенційна версія фактично неможлива ще й тому, що для цього потрібен серйозний тепловий захист, без якого така ракета просто не зможе виконувати заявлені характеристики, оскільки вибухатиме у космосі через надмірний нагрів.
Саме тому концепція цієї ракети є нежиттєздатною, і з цієї причини програму було закрито ще у 2018 році — вона просто не могла нормально працювати. Зараз про неї згадали й нібито «використали» лише з однією метою — залякати цивільне населення. Але, як ми бачимо, завдати реального військового ураження цією зброєю неможливо.
Фактично все, чого вони досягли, — це тимчасове перекриття газу приблизно 400 абонентам у районі удару. І навіть це, за попередньою інформацією, пов’язано не зі знищенням інфраструктури, а з перевіркою газових мереж після сильного удару по ґрунту. Якщо витоків не виявлять, газопостачання відновлять уже за кілька годин.
Тобто реальних наслідків, на які могли розраховувати росіяни, не відбулося. Натомість політичні наслідки ми побачимо пізніше. Очевидно, будуть засідання Ради Безпеки ООН, блокування рішень Росією, Китаєм, можливо, і Сполученими Штатами. Відтак попереду — серія політичних маневрів і спроб тиску: хто на кого і чим тисне, і хто в результаті сам себе підставив під цей тиск.
Для України ці удари варто розглядати в комплексі з атаками на енергетичну інфраструктуру. Ми й так зараз сидимо без світла, води, тепла — у цьому сенсі вони, звісно, додають напруги. Але по суті це спроба загнати нас у стан аналітичного й психологічного виснаження, «дотиснути» морально. Змусити нервувати, сваритися між собою, втрачати стійкість. Росіяни дуже тонко працюють у площині гібридної війни. Адже не маючи можливості досягти вирішальних результатів на полі бою, вони вкладають значні ресурси саме в психологічний та інформаційний тиск.
Костянтин Криволап - український авіаційний експерт і аналітик. Колишній інженер-випробувач конструкторського бюро "Антонов". Коментує на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах авіаційну тематику.