Серед іноземців, які обирають службу в українському війську, є колишні військовослужбовці, ветерани інших армій та люди, які вперше вирішили пов’язати своє життя з військовою справою. Вони приїжджають в Україну з різних країн, говорять різними мовами та мають різний військовий досвід, але їх об’єднує мотивація та дисципліна.
Після початку повномасштабного вторгнення тисячі іноземних добровольців долучилися до захисту України. Сьогодні вони служать не лише у спеціалізованих інтернаціональних підрозділах, а й у звичайних бойових частинах Сил оборони. Про службу іноземців у 33-му окремому штурмовому полку розповідає його командир, полковник Горохівський Сергій Вікторович.
Залучення найманців з інших держав є давньою практикою у веденні війни та вирішенні збройних конфліктів та навіть побудови своєї армії. Історія налічує безліч прикладів залучення іноземців, починаючи від стародавнього світу по сьогодні.
Сполучені Штати успішно застосовують цю практику вже багато століть. Серед історичних прикладів - війна за незалежність США (1775–1783) та Громадянська війна в США (1861–1865). Близько 11 тисяч іноземних добровольців воювали на боці Фінляндії проти Радянського Союзу. Ще один приклад - Громадянська війна в Іспанії у XX столітті. Подібні практики існували й за часів українського козацтва. Тобто таких прикладів багато. Ми мусимо використовувати ці столітні практики та досвід інших країн у боротьбі за державність.
Це дуже різні люди. Вони відрізняються за віком, професіями, життєвим досвідом і, звичайно, військовою підготовкою і саме головне традиціями, ментальністю та зі своїми національними особливостями.
Є люди, які вже служили у своїх країнах, мають досвід роботи зі зброєю, проходили військову підготовку або брали участь у бойових діях. Є й ті, для кого служба в українському війську стала першим серйозним військовим досвідом.
Тому ми не сприймаємо іноземців як якусь однорідну групу. До кожного кандидата потрібно підходити індивідуально та оцінювати його можливості, досвід і мотивацію. Також важливим елементом є національні, етнічні особливості та історичні фактори країни з якої вони походять.
Географія досить широка. Люди приїжджають із різних країн Європи, Північної та Південної Америки, а також інших регіонів світу
Для нас важливе не громадянство людини, а те, з якою мотивацією вона приходить, наскільки готова до військової служби та чи може працювати в команді. Але все ж враховується походження, адже це можуть бути різні темпераменти і особливості у виборі посади та застосування.
Канали зв’язку різні. Хтось дізнається про полк через рекрутингові ресурси, хтось через знайомих військовослужбовців, хтось бачить інформацію в інтернеті та самостійно звертається.
Є й такі люди, які вже перебувають в Україні та шукають підрозділ, де можуть застосувати свої навички.
Базові принципи однакові. Нам потрібні мотивовані, дисципліновані люди, які здатні навчатися та працювати в колективі.
Водночас з іноземцем потрібно враховувати додаткові фактори. Це документи, знання мови, попередній військовий досвід, можливість комунікації з командуванням і побратимами.
Якщо людина має хороший військовий досвід, це значний плюс. Але сам по собі попередній досвід ще не означає, що військовослужбовець автоматично готовий до служби в українському підрозділі. Адже війна за нашу державність потребує знань та навичок, яких не має більше ніде.
Підготовка залежить від конкретної людини та підрозділу, до якого вона долучається. Ми дивимося на її попередній досвід і визначаємо, які навички вже сформовані. Але все одно при долученні до полку всі іноземці проходять повну програму підготовки, незалежно від досвіду. Адже тактика ведення війни та особливості перебігу події на полі бою в Україні не схожі з війнами чи конфліктами в інших державах.
І відповідно незалежно від попередньої підготовки людина має адаптуватися до наших умов, наших стандартів взаємодії та реалій сучасної війни.
Український досвід бойових дій за останні роки дуже специфічний. Тут величезну роль відіграють безпілотні системи, радіоелектронна боротьба, розвідка, постійна зміна тактики та висока насиченість поля бою технологіями.
Тому навіть досвідчений військовий з іншої країни має багато чого опановувати заново.
Саме так. Військовий досвід - це перевага, але війна в Україні має свої особливості.
Людина повинна розуміти, як працює саме наш полк, як відбувається взаємодія між військовослужбовцями, як передається інформація, як працюють суміжні підрозділи.
Для нас важливо, щоб військовослужбовець був готовий не тільки сам виконувати завдання, а й діяти як частина команди.
Бар'єр є, але він не становить проблеми, є система комунікації та перекладачі на різних рівнях і різних мов. Але мушу визнати, ми до цього довго йшли. Це окреме питання, яке відпрацьовувалось командою. Тому для комунікації створена система яка працює та є ефективною. До речі в полку є представники латинської Америки які вільно володіють українською мовою і вивчили вони її тут.
У кожного своя історія. Для когось це переконання, що Україна захищає не лише власну територію, а й принципи, які важливі для всього демократичного світу.
Хтось має особистий зв’язок з Україною - українське коріння, друзів або родичів. Для когось рішення пов’язане з власним військовим досвідом і бажанням застосувати його там, де це потрібно.
Є люди, які просто не могли залишатися осторонь, коли побачили, що відбувається в Україні. У когось фінансове питання.
Мотивація може бути різною, але в момент, коли людина підписує контракт і стає військовослужбовцем, вона бере на себе конкретні обов’язки.
Війна дуже швидко змінює сприйняття багатьох речей.
На початку людина може мати певне уявлення про війну, сформоване новинами, відео або розповідями інших. Після перших місяців служби вона вже має власний досвід.
Тоді на перший план виходять прості речі: життя побратимів, виконання завдання, взаємодопомога, відповідальність за людей поруч.
Насамперед це адаптація. Людина приїжджає в іншу країну, потрапляє в іншу військову систему, має нових командирів і побратимів. Вона повинна звикнути до іншої мови, іншого побуту та зовсім іншого рівня бойового навантаження.
Окреме питання - документи та адміністративні процедури. Для іноземця вони можуть бути складнішими, ніж для українського військовослужбовця.
Є й особистий фактор. Людина залишає родину, друзів, звичне життя. Якщо вона перебуває далеко від дому тривалий час, це також створює додаткове навантаження.
Тому адаптація - це процес, який потребує часу та підтримки з боку побратимів.
Це показник того, що Україна має підтримку далеко за межами нашої держави. І те, що ми маємо шанс також за рахунок іноземців збільшувати військо.
Але водночас ми розуміємо відповідальність перед цими людьми. Вони приїхали сюди добровільно, залишили свої домівки та стали до строю разом з українськими військовими.
Наше завдання - забезпечити їм фахову підготовку, дати можливість застосувати їхній досвід і зробити все необхідне для того, щоб вони стали повноцінною частиною полку.
Для мене іноземець у полку - це насамперед військовослужбовець 33-го окремого штурмового полку. Адже багато хто з них знає мене особисто уже не один рік. Усі з них є частиною команди.
Я б сказав, що потрібно дуже добре зважити це рішення.
Україна - не місце для пригод. Служба в бойовому підрозділі - це відповідальність, дисципліна, важка підготовка та реальний ризик для життя.
Якщо людина справді хоче долучитися до захисту України, вона повинна приїхати підготовленою морально та фізично, розуміти вимоги військової служби й бути готовою працювати в команді.
А далі вже наше завдання - навчити, адаптувати та дати можливість виконувати свою роботу.
Іноземці приходять до 33-го окремого штурмового полку з різним досвідом і різними історіями. Для когось шлях до українського війська почався з попередньої військової служби, для когось - із рішення вперше стати військовослужбовцем. Серед причин, чому вони обирають саме 33-й ОШП, - його технологічність, сучасні підходи до ведення бойової роботи та постійний розвиток технічних рішень.
Їх об’єднує вибір, який вони зробили, залишивши свої країни та приїхавши захищати Україну.
Далі починається вже інший шлях - підготовка, адаптація, робота в підрозділі та виконання бойових завдань.
У 33-му ОШП цей шлях проходять разом з українськими військовими. І зрештою найважливішим стає не те, звідки людина приїхала, а те, наскільки вона готова бути частиною єдиного механізму.
Так, є різні історії і різні люди. Насамперед хочу сказати, що у складі 33 полку є іноземці які в українському війську з 2023 року. І для скептиків одразу скажу що своєю роботою показали абсолютну відданість та повну свою жертовність Україні та українському народові. Є ряд командирів серед іноземців які зростали в боях на напрямку Кліщіївки, Старомайорська, Великої Новосілки, пройшли бої на кордоні Сумщини, Лиману і зараз на напрямках де виконує завдання 33 полк. І є іноземці які складають ланку управління ротного та батальйонного рівнів, які пройшли кожен перелічений мною район ведення бойових дій в особистому порядку. Це сержанти, що зараз здійснюють командування та навчання іноземців, які прибувають до 33 ОШП.
У підсумку скажу, що іноземець в першу чергу військовослужбовець, який воює за нашу державу в сучасній війні проти росії. І вони воюють, вони вступають у бій і проливають кров, бʼються за український народ та за нашу землю.
На нас колосальна відповідальність перед кожним хто підписав контракт з усіма тонкощами та нюансами від мови, віросповідання та особливостей побуту до звичаїв у харчуванні у певній культурі чи країні.
Це не туризм - це війна. І насамперед ми, українці, зацікавлені в тому, щоб іноземці долучалися до боротьби за українську державність.
Вся ініціатива має бути наша, ми повинні зробити максимум, щоб охочих долучитись ставало більше. Бо це наша війна за на нашу державу.
Сила війська вимірюється за багатьма показниками. А от чисельність війська буде збільшуватись, а на що це вплине і як буде відображено це залежить від командирів. На кожній війні за всіх часів із обох сторін був брак піхотинців, і найціннішими були саме вони.
Який би не був підготовлений штаб і по яких би стандартам він не працював, наскільки б високою не була б технологічна складова забезпечення бою, хай самими новітніми засобами, крапку в роботі всього переліченого ставить піхотинець.