Співачка Ангела розповіла, чому обрала шлях незалежності, як шоу-бізнес тисне на митців, і чому українська музика має звучати не за квотою, а за якістю.
В інтерв'ю Главреду знаменитість поділилася, що думає про артистів-втікачів, а також зрадників
Ангело, що для вас означає бути незалежним артистом сьогодні в Україні?
Це як іти проти течії. Коли ти незалежний, ти не маєш “дахів”, не домовляєшся за ефіри, не вішаєш на себе чужі політичні кольори. Але водночас - ти маєш свободу. А свобода - це найбільша розкіш у нашій професії.
Чи часто вам доводилося відмовлятися від “вигідних” пропозицій?
Дуже часто. Мені не раз пропонували участь у проєктах, які виглядали “перспективно”, але з підтекстом: “Треба буде сказати пару слів про…”. Я не про це. Я - про музику. І якщо починаєш продавати свій голос - перестаєш бути митцем.
У час війни кожен артист фактично стає публічною фігурою з позицією. Як це впливає на вас?
Це виклик. Люди чекають, що ти скажеш. Що не промовчиш. І я не мовчу. Але я також не граю у політику. Бо політика - це стратегія. А в мене - щирість. Я не для перегонів. Я для людей.
Як ви ставитеся до того, що деякі артисти вже починають вибудовувати політичні кар’єри?
Хтось це робить щиро. Але хтось - просто відчув нову хвилю. І хоче “заплигнути”. Проблема не в політиці, а в мотивації. Якщо ти хочеш змінити країну - окей. Якщо хочеш просто ще один майданчик для себе - це вже нечесно.
Ви говорите багато про культуру. Чи бачите ви зміни за останні два роки?
Звісно! Українська культура стала міцнішою. Артисти об’єднуються, народжуються нові імена, з’являється більше проєктів. Але водночас - ще дуже багато поверхневості. Тренди замість змісту. Глянець замість глибини. Я хочу, щоб ми не втрачали зміст.
Ви згадали про ефіри. Зараз в ефірі звучить багато української музики. Але що, на вашу думку, все ще потребує покращення?
Справді, української музики стало більше. Це факт, і це перемога. Але головне питання - якої саме музики? Ми маємо плекати якість, різноманіття, нові голоси. Бо зараз часто крутяться ті самі обличчя, ті самі історії. А Україна - різна. І їй потрібні різні звуки, різні голоси, різні наративи.
Як ви ставитеся до квот, і чи допомогли вони українським артистам?
Квоти - це добрий старт. Вони дали простір. Але тепер важливо, щоб це не стало галочкою. Потрібна підтримка нових митців, які не мають продюсерських центрів чи впливових знайомств. Щоб музика з регіонів і з малих сцен мала шанс пролунати.
Що, на вашу думку, могло б реально посилити культурний фронт?
Мистецькі ініціативи на місцях. Освітні програми, арт-фестивалі, колаборації митців і громад. Якщо діти бачать митців поруч - вони розуміють, що культура - це живе. А не “щось у телевізорі”. І ще: підтримка на рівні держави не тільки грантами, а й реальними механізмами розповсюдження - через школи, медіа, онлайн.
Ви засуджуєте артистів зрадників, які так і не змінили свою позицію після початку повномасштабного вторгнення?
Вони- не просто мовчать. Наприклад, Ані Лорак фінансує державу, яка нас вбиває. Ані Лорак спонсорує концерти, де частина прибутку йде на підтримку російської армії. Розумієш? Вона не просто не з нами - вона за тих, хто стріляє в наших. І досі знаходяться люди, які пишуть їй «ти не винна». Та винна. Ми не забудемо. І не пробачимо.
Деякі українські зірки після початку повномасштабної війни втекли за кордон. Що ви про це думаєте?
Мене обурює не сам факт втечі, а те, що вони звідти читають лекції про мир у душі. Друзі, яка мирна душа, коли під Бахмутом пекло? Я поважаю тих, хто за кордоном, але працює на Україну. А ті, хто втік і зробив вигляд, що нічого не сталося - вони просто стерли себе з культурного коду.
Що ви скажете людям, які кажуть «ми втомились від війни»?
А ви думаєте, солдати не втомились? Волонтери, які півтора року ночують у фургоні, не втомились? Мами, які чекають своїх синів, - не втомились? Ми всі втомились. Але ворог не втомився. І ракети не втомились. Тому поки наші не можуть зупинитись - ми теж не маємо на це права.
У вас бувають моменти, коли хочеться просто все кинути?
Звісно. Я теж людина. Але потім мені пише боєць із передової: “Слухав твою пісню в бліндажі - і мені стало легше”. І я розумію: я не маю права зупинитись. Бо якщо я маю голос, я мушу ним користуватись. І якщо мій концерт може когось втримати від відчаю - значить, я там, де треба.
Ви говорили про дітей. Наскільки важливо починати з дитинства?
Це ключове. Дитина, яка змалку чує українське, бачить українське, створює українське - виростає громадянином, а не споживачем. Нам треба не просто боротися з чужим впливом, а створювати своє середовище. І починати це - змалку.
Що вас надихає творити зараз, коли навколо стільки болю?
Саме цей біль. Люди, які втрачають, але не здаються. Жінки, які тримають тил. Діти, які малюють Україну в синьо-жовтих кольорах. Я не маю права мовчати. Якщо я можу дати їм емоцію, дати їм пісню, яка підтримає - це мій фронт.
Чого б вам хотілося для української музики через 5 років?
Багатоголосся. Глибини. Щоб ми не боялися тем, не боялися говорити про війну, біль, любов, втрату - по-справжньому. І щоб в кожному місті, селі, на кожному радіо і в кожному TikTok звучало українське - не як тренд, а як норма.
ANGELA - українська співачка, авторка пісень, блогерка. Працює в жанрі поп-музики. У творчості поєднує ліричну чуттєвість із соціальними меседжами. Після 2022 року стала однією з публічних українських артисток, яка відкрито засуджує співпрацю колег з країною-агресором. У своїх інтерв’ю та соцмережах неодноразово виступала із критикою артистів-зрадників, закликає до культурного спротиву та підтримки ЗСУ.