Ви дізнаєтеся:
У вівторок, 29 вересня, православна церква вшановує пам'ять преподобного Киріака, відомого як пустельник. Главред зібрав корисну інформацію про те, що дозволено та категорично заборонено робити цього дня.
Він народився у 448 році в Коринфі в благочестивій християнській родині. Його батько Іоанн був священиком, а мати Євдокія з ранніх років виховувала сина в християнській традиції. Велику роль у духовному становленні юнака відіграв його родич - єпископ Коринфський Петро, який висвятив Киріака на читця.
З дитинства Кіріак виявляв особливий інтерес до Святого Письма й уважно ставився до слів Євангелія. Особливо сильне враження на нього справили слова Христа про необхідність зректися себе й іти за Ним. Саме тоді юнак вирішив присвятити своє життя служінню Богу.
У 18 років Киріак залишив рідний дім і вирушив до Єрусалима. З цього моменту розпочався його багаторічний шлях чернечого подвигу.
На Святій Землі він зустрівся з преподобним Євфимієм Великим, одним із відомих духовних наставників того часу. Євфімій помітив у молодому чоловікові щире прагнення до чернечого життя, постриг його й відправив до монастиря до преподобного Герасима Йорданського.
У монастирі Киріак виконував різні послухи, багато молився, дотримувався суворого посту й навчався смиренню. Він не прагнув виділятися серед інших ченців і намагався насамперед служити братії, придушуючи власну волю й уникаючи марнославства.
Преподобний Герасим високо цінував старанність і спосіб життя молодого ченця. Згідно з церковним переказом, він іноді брав Киріака з собою в пустелю, де вони разом проводили час у молитві та пості.
Після смерті Герасима Кіріак повернувся до лаври Євфимія Великого. Пізніше він оселився в лаврі преподобного Харитона, яка була відома як Суккійська, або Стара лавра.
Саме тут минула значна частина його життя. Кіріак продовжував виконувати монастирські обов’язки, а з часом був висвячений спочатку на диякона, а потім на пресвітера. Одним із важливих напрямків його служіння стали турбота про храм та участь у богослужіннях.
При цьому з часом прагнення до усамітненого життя ставало у преподобного дедалі сильнішим. У християнській традиції мовчання розумілося не просто як відмова від розмов, а як особливий духовний стан, що дозволяє людині відсторонитися від мирської суєти й зосередитися на молитві та Бозі.
У похилому віці Киріак почав відходити в ще більш віддалені місця пустелі. Разом із учнем він жив у суворих умовах, харчувався простою їжею, проводив багато часу в молитві й намагався уникати всього, що могло відволікти його від духовного життя.
Однак слава преподобного поширювалася навіть далеко за межі монастирів. До нього приходили люди, які бажали отримати пораду, молитовну підтримку або наставлення. Через це Киріак неодноразово змінював місце перебування й відходив ще далі в пустелю, прагнучи зберегти довгоочікуване усамітнення.
При цьому життя відлюдника не означало для нього байдужості до того, що відбувалося в Церкві. Коли виникала загроза поширення єретичних вчень, преподобний виступав на захист православної віри.
До старця зверталися не тільки ченці, а й інші християни, які шукали відповіді на складні питання віри. Своїм життям Киріак показував, що духовний подвиг пов’язаний не тільки з молитвою та усамітненням, а й із вірністю Христу та церковному вченню.
У народній традиції з цим днем пов'язували низку застережень. Вважалося поганим знаком відмовити тому, хто просить милостиню або допомогу - разом із такою відмовою людина нібито могла відвернути від себе благополуччя. Не схвалювали й необдумані покупки та марнотратство: вірили, що витрачені без потреби кошти не принесуть користі.
Цього дня в молитвах згадують преподобного Киріака, просячи його заступництва для тих, хто перебуває в дорозі або веде усамітнене життя. Також до святого звертаються з молитвами про здоров’я, душевну стійкість і подолання смутку.
Більше новин:
Реформа церковного календаря в Україні - процес впровадження нового стилю, тобто григоріанського або новоюліанського календарів, замість старого стилю (юліанського календаря) українськими церквами. З початком російсько-української війни та після того, як 16 листопада 2017 року Різдво Христове 25 грудня за григоріанським календарем стало державним вихідним днем в Україні, питання про перехід українських релігійних організацій на григоріанський/новоюліанський календар активізується щороку з наближенням Різдва Христового.
Питання календарної реформи гостро постало після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році, адже, як стверджують деякі публіцисти та церковники, через використання старого стилю разом із Російською православною церквою Україна перебуває у сфері «руського світу». Як предстоятель ПЦУ митрополит Єпіфаній, так і предстоятель УГКЦ верховний архієпископ Святослав висловили підтримку проведенню календарної реформи в Україні, пише Вікіпедія.