У медичній практиці ще з часів СРСР встановлювалися діагнози вегетосудинна дистонія (ВСД) або ж нейроциркуляторна дистонія (НЦД). Однак на початку 1990-х років їх визнали застарілими і такими, що не відповідають Міжнародній класифікації хвороб. Однак деякі лікарі досі ставлять такі діагнози, у той час, коли така симптоматика може вказувати на Соматоформну вегетативну дисфункцію. Про це заявив лікар-невролог, психіатр вищої категорії Євген Скрипник.
На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook він пише, що незважаючи на визнання вегетосудинної дистонії і нейроциркуляторної дистонії застарілими діагнозами, яких немає в Міжнародній класифікації хвороб, деякі лікарі їх досі встановлюють.
"Коли пацієнти приходять до лікаря і скаржаться на загальну слабкість, запаморочення, головні болі, пітливість, серцебиття, неприємні відчуття в області грудей, коливання артеріального тиску, знижений тиск, відчуття тривоги, порушення концентрації уваги і т.д., лікар направляє людину на обстеження (аналіз крові, обстеження щитовидної залози, ЕКГ і т. п.). Органічних уражень, порушень органів не виявляють і встановлюють вищезазначені діагнози", - написав Скрипник.
За його словами, у Радянському Союзі такі діагнози з'явилися ще у 1950-х роках, а у 1990-х їх визнали застарілими. Вони не входять до Міжнародної класифікації хвороб. Як вважає лікар, симптоматика, на підставі якої ставлять такі діагнози, може вказувати на Соматоформну вегетативну дисфункцію.
"Найбільше за симптоматикою діагнози, які не існують, ВСД або НЦД, відповідають Соматоформній вегетативній дисфункції F45.3 і лікуються психіатрами і психотерапевтами. Дуже часто на тлі Соматоформної вегетативної дисфункції виникають так звані симпато-адреналові кризи, вони ж панічні атаки. Тобто неконтрольоване виділення в кров гормону-адреналіну з відповідною симптоматикою (страх смерті, тривога, серцебиття, підвищення артеріального тиску, пітливість, запаморочення, нестача повітря тощо)", - підкреслив Євген Скрипник.
Читайте також: