Ви дізнаєтеся:
Поки світ стояв на порозі Другої світової війни, у Хусті було проголошено незалежність Карпатської України. Держава проіснувала лічені години, але показала світові, що українці готові битися за свою землю навіть тоді, коли сили ворога переважають у десятки разів.
Главред дізнався історію Карпатської України.
Після Першої світової війни Закарпаття відійшло до Чехословаччини за Сен-Жерменським та Тріанонським договорами. Хоча автономія Підкарпатської Русі була передбачена, її реалізація затягувалася. Історик Юрій Славік розповів Суспільному, що до кінця 1930-х сформувалося нове покоління освічених мешканців із чіткою національною свідомістю, хоча деякі були під впливом русофільської пропаганди.
Підпишіться на наш канал у WhatsApp, щоб першими дізнаватися головні новини.
Проголошення відбулося 15 березня 1939 року в будівлі хустської гімназії, де зібрався Сойм (парламент) Карпатської України. Це не була випадкова подія — до цього регіон уже мав статус автономії у складі Чехословаччини.
Незважаючи на коротке існування, Карпатська Україна затвердила важливі атрибути державності:
Ключовою постаттю та ідейним натхненником держави був Августин Волошин — видатний культурний діяч, греко-католицький священник і педагог. На засіданні Сойму його одностайно обрали президентом.
Прем’єр‑міністром став Юліан Ревай, а для захисту краю створили військовий формування — організацію оборони «Карпатська Січ», яка героїчно боронила незалежність, хоч і була значно слабшою за угорські війська.
Угорські війська напали на Карпатську Україну ще до проголошення незалежності (у ніч на 14 березня) . Сили були надто нерівними — угорська армія мала танки й авіацію, тоді як оборонці користувалися лише стрілецькою зброєю.
"Чехи не хотіли надавати зброю. Відбулися перестрілки, в яких були десятки жертв з обох сторін. Більше — зі сторони “Карпатської Січі”, яка була слабо озброєна", - розповів історик.
Бої за Карпатську Україну тривали понад 8 годин. Після цього вдалося домовитися про відвід чехословацьких військ, проте угорські війська встигли зайняти три села поблизу Мукачева.
14 березня 1939 року парламент Словаччини проголосив незалежність, а вже 15 березня Сойм Карпатської України проголосив державну самостійність. Історик Юрій Славік підкреслює, що Карпатська Україна пройшла всі законні державотворчі етапи, проте не отримала міжнародного визнання.
Окупація Угорщиною завершилася 18 березня, після чого почалися репресії.
"Багато було розстріляних просто без суду в різних куточках Карпатської України: поблизу Хуста, на Верецькому перевалі, в Тячеві, в Рахівському районі. Є братські могили, які зараз відкриваються археологами і є документальні підтвердження цьому. Фактично Угорщина здійснювала зачистку від українського руху", - розповів Юрій Славік.
Карпатська Україна залишалася окупованою до кінця Другої світової війни, а після 1945 року територія увійшла до складу УРСР. Волошин загинув у московській в’язниці.
Августин Волошин шукав підтримки у Гітлера, щоб захистити Карпатську Україну від повної окупації Угорщиною. На той момент Угорщина, союзник нацистської Німеччини, вже мала територіальні претензії до Закарпаття.
Волошин намагався отримати міжнародне визнання та політичний протекторат Німеччини, аби створити захисний щит для своєї держави. Він сподівався, що під протекторатом нацистської Німеччини Карпатська Україна зможе уникнути насильницької анексії і зберегти незалежність.
"Часто через оце звернення у деяких колах істориків говорять, що Августин Волошин був колабораціоністом. Нацистська Німеччина просто була однією з геополітичних гравчинь тогочасної Європи, з якою працювали Москва, Лондон, Париж, Вашингтон та інші держави. На той час не було ще такої антагонії на два блоки", - наголосив історик.
Однак Гітлер уже мав свої плани. Йому була потрібна лояльна Угорщина як союзник у майбутній війні проти СРСР, тому він «подарував» Закарпаття угорському регенту Горті.
Вас також може зацікавити:
Національна суспільна телерадіокомпанія України (скорочено — НСТУ) або Суспільне мовлення — українська суспільна телерадіокомпанія, до якої входять загальнонаціональні телеканали «Перший», «Суспільне Культура», «Суспільне Спорт», радіоканали «Українське радіо», «Радіо Промінь», «Радіо Культура», «Радіоточка», та «Radio Ukraine International», 24 регіональні філії, а також діджитал-платформи, зокрема інтернет-ЗМІ «Суспільне Новини», «Суспільне Культура» і «Суспільне Спорт», пише Вікіпедія.