Про що ви дізнаєтесь:
Керченський міст — це транспортний перехід через Керченську протоку, який складається з двох розташованих поруч споруд: залізничного та автомобільного мостів, що з’єднують Керченський і Таманський півострови через Тузлу та Тузлинську косу. Він поєднує тимчасово окупований росіянами український півострів Крим із територією Росії. Скільки разів будувався цей міст і чому його супроводжують невдачі – докладніше розповість Главред.
Історик Олександр Алфьоров у відео «Прокляття Керченського мосту» досліджує не лише історичні, а й сакральні та геополітичні аспекти споруди, зведеної Російською Федерацією після анексії Криму. Він ставить під сумнів «нормальність» існування мосту в регіоні, який з давніх часів був епіцентром спротиву, катастроф і змін. Ідея «прокляття» виникає як узагальнення історичних подій, військових поразок, релігійних пересторог і містичних уявлень, які, здається, переслідують усі спроби з’єднати береги Керченської протоки.
Ще під час Другої світової війни радянська влада намагалася звести перший Керченський міст, проте вже за кілька місяців він був зруйнований кригою. Сучасний міст, споруджений у 2018 році Росією, хоч і вражає технічно, регулярно стає мішенню атак — обстрілів, підривів, має технічні проблеми, які ускладнюють його стабільне функціонування.
Для Алфьорова Керченський міст — це не просто транспортна артерія, а символ гібридної анексії, насильства і зневаги до міжнародного права. Його зведення супроводжувалося ідеологією «об'єднання земель», яка повністю ігнорувала волю кримчан і сам факт незаконної окупації.
Історик акцентує увагу на конфліктному характері самого регіону. Тут існувало Боспорське царство, проходили кочові набіги, стискалися імперії. Це місце — магніт для загарбників, і спроба збудувати тут міст — немов намагання насильно «замкнути» доступ до Криму. Проте ці спроби, як правило, закінчуються невдачею, розбиваючись об «стіну історії».
Алфьоров проводить паралелі між сучасною спорудою та міфологічними мостами — у скандинавських, грецьких і слов’янських культурах вони символізують перехід між світами. У цьому контексті російський міст, за його словами, є уособленням насильницького контролю, а не єднання — і саме тому він приречений.
Алфьоров зазначає, що не вірить у містику, проте аналізуючи археологічні, історичні та геополітичні дані, доходить висновку: всі спроби встановити стабільне сполучення між Таманню та Керчю зазнають поразки. Це — закономірність, що не підвладна сучасній інженерії.
На думку історика, коли буде знищено режим, що насильницьки контролює Крим, зникне і міст — як символ цієї влади. Його доля вже визначена як технічно, так і геополітично: Керченський міст не має перспективи довготривалого існування.
Олександр Алфьоров - відомий український історик, кандидат історичних наук. З 2010 року був науковим співробітником Інституту історії України Національної академії наук. Автор понад 100 наукових статей і співавтор 15 книг.
З 2008 року - радіоведучий на радіо "Культура", з 2019 року телеведучий на "Суспільному телебаченні" (у розділі культури). Деякий час очолював прес-службу "Азова".
З початком повномасштабного вторгнення росіян в Україну став офіцером підрозділу Сил спеціальних операцій "Азов-Київ". З вересня 2022 року - начальник групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення відділення психологічної підтримки персоналу в 3-й штурмовій бригаді. Має звання майора запасу.
Очолює в Києві експертну топонімічну комісію, яка займається перейменуванням об'єктів, пов'язаних із радянським режимом і Росією.