Про що йдеться у матеріалі:
Перші залізничні подорожі зовсім не були схожими на сучасні: поїзди не їздили вночі, а пасажири змушені були шукати собі ночівлю, поки машиніст чекав світанку. Про це у відео на YouTube розповів засновник проєкту "Реальна історія" та продюсер 1+1 media Акім Галімов.
Главред з'ясував, коли вперше з'явилась залізниця в Україні.
Перший великий залізничний проєкт на українських теренах стартував завдяки рішенню Австрійської імперії, яка у 1841 році затвердила план сполучити Відень зі Львовом. Будівництво почали масштабно й одночасно на всій довжині траси.
«Перший потяг прибув до Перемишля. Далі чисте поле. І починають будувати залізницю по всій довжині одночасно. Надзвичайно була добре продумана логістика. Будувалися вокзали, станції, ну і, звичайно, сама колія будувалася. Десятки тисяч людей працювали одночасно по всій довжині траси», - вказує Роман Патик, директор музею Львівської залізниці.
Дивіться відео про історію української залізниці:
Попри відсутність техніки, робітників вистачало — багато селян шукали заробітку після скасування кріпацтва.
«Основна механізація — це тачка на одне колесо, на дві ручки туди, 100 кілограмів земельки. І цілий день тягали цей», - сказав Роман Патик.
Галицька залізниця завершила будівництво майже на три роки раніше запланованого терміну. Хоча комісія знайшла недоліки, офіційне відкриття не стали переносити через день народження впливового ерцгерцога Карла Людвіга.
«Це він брат імператора. Чому, власне, до його дня народження? Тому що він був ерцгерцог і генералом язди… Це посада була подібна до міністра транспорту і інфраструктури. Височина надзвичайно велика», - розповів Роман Патик.
Іменний локомотив Ярослав вирушив із Відня 3 листопада, але дістався Львова лише наступного дня — не тому, що їхав повільно, а тому, що вночі рух поїздів був заборонений.
«Бо в ті часи вночі ніхто не їздив. Це не було ще нормальних освітлювальних приладів, техніка безпеки. І до фактично 1890-х років вночі не їздили. Тобто їхали, починає сутеніти, машиніст зупиняється на станції, дає сигнал зупинки. Ось всі виходять, і там, значить, готелі, заїжджі двері, корчми. Селяни багатші приймали на ніч людей. Зранку машиніст давав сигнал в дорогу, всі сідали і їхали далі», - стверджує Роман Патик.
Отже, пасажири ночували в готелях або в приватних будинках місцевих жителів, а подорож фактично розбивалась на кілька денних відрізків.
Поява «залізного коня» викликала справжній фурор у селян, які не могли повірити, що машина здатна замінити живу тяглову силу.
«Це якась дивина, бо люди знали, що можуть живі стати виконувати роботу… а тут якийсь залізний механізм приїде, і вони його називали залізним конем», - розповів Роман Патик.
Багато хто навіть боявся, що рух поїздів впливатиме на худобу.
«…У вас буде шум страшний, корови перестануть доїтися, не буде молока», - сказав Роман Патик.
Зупинка на кожній станції перетворювалася на подію, яка збирала сотні людей.
«На кожній станції потяг зупинявся. Достойники проголошували промови патріотичні… Оркестри грали, молебні, святі оці, це все кропили. І сіли, поїхали далі», - сказав Роман Патик.
У той самий день відкрили й перший львівський вокзал — справжню палац-подібну будівлю з чотирма вежами.
"Його називали двірцем, а площу біля нього двірцевою. Це від польського слова «двожець», що сьогодні перекладається як вокзал, а колись було синонімом слова «палац»", - резюмує Галімов.
Вам також може бути цікаво:
Акім Альфадович Галімов— український журналіст, сценарист, автор і продюсер історичних проектів 1+1 Media. У проекті "Реальна історія" Акім Галімов створює невеликі відео на важливі історичні теми.