Про що йдеться у матеріалі:
Російська пропаганда роками намагається нав’язати світу тезу про те, що Новгород нібито був столицею Русі. Цей наратив активно просувається Кремлем як «історичний факт», хоча він не має жодного підтвердження в реальних джерелах. Український історик, голова Інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров у відео на YouTube детально пояснив, чому ця версія є вигаданим міфом і як саме Москва переписує минуле у власних інтересах.
Главред з'ясував, яке місто старше: Київ чи Новгород
За словами Алфьорова, твердження про «столичний» статус Новгорода не підтверджується жодними історичними документами — ані українськими, ані іноземними.
«Новгород в жодних документах, ні наших, ні іноземних, не згадується ніколи як столиця Русі. Навіть не існує пригадувань про те, що Новгород коли-небудь був столицею», — наголосив історик.
Дивіться відео про те, чому Новгород не був ніколи столицею Київської Русі:
Він підкреслює, що ця концепція з’явилася виключно в працях російських учених, які створили її заднім числом для політичних цілей.
«Окрім, звісно, як у російських вчених, які створили таку концепцію», — зазначив Алфьоров.
Ще один важливий аргумент — статус Новгорода у системі управління Русі. Місто ніколи не було центром ухвалення рішень, адже там правили намісники з Києва.
«В Новгороді чомусь править завжди син київського князя, молодшенький, якого відправляють туди навіть інколи в кількарічному віці», — пояснив голова Інституту нацпам’яті.
Цей факт прямо суперечить ідеї про Новгород як столицю, адже столицею не керують «на відрядженні».
Алфьоров звертає увагу на ще одну принципову деталь: у першій половині X століття Новгород навіть не мав спільного кордону з Руссю.
«У першій половині 10-го століття між Новгородом на півночі і Русю не було, увага, спільних територій», — наголосив історик.
Фактично Новгород перебував за межами держави Русі й не міг бути її політичним центром.
«Новгород – це був форпост за межами Русі, середньовічної держави Русі», — додав він.
За словами Алфьорова, місто було засноване киянами як укріплений пункт на торговельному шляху.
«Новгород заснували кияни у 30–40-х роках 10-го століття. Тобто це 930–940-і роки», — зазначив історик.
Його функція була суто прикладною — оборонною та логістичною.
«Такий собі форпост на Дніпровському торговельному шляху, на початку цього шляху. Але Дніпра там нема. Де ж Дніпровський шлях? Ну, звісно, у нас. Тобто Новгород – це форпост», — пояснив Алфьоров.
У ранній період свого існування Новгород був невеликим поселенням без жодних ознак столиці.
«В першій половині 10-го століття Новгород – це лише всього-навсього кілька десятків садиб, казарм, де жила залога», — розповів історик.
Там перебував малолітній князь-наступник, а реальна влада залишалася в Києві.
Окремо Алфьоров спростовує ще один поширений російський міф — про правління Рюрика в Новгороді.
«Жодний Рюрик у 860-х, 880-х роках не міг правити в Новгороді, який був побудований у 930-х, 940-х роках», — підкреслив він.
Хронологія просто не сходиться, що робить цей наратив відверто фальшивим.
Історик також нагадав, що московити не мають жодного історичного зв’язку з Новгородом.
«Московити до його історії не мають жодного стосунку. Вони захопили Новгород в 15-му столітті, коли їх "кришувала" Золота Орда», — заявив Алфьоров.
Після захоплення місто було фактично знищене.
«Захопили, знищили самоврядування, знищили місцеві еліти та вирізали дуже багато населення», — зазначив він.
А згодом Москва почала заселяти територію своїми людьми, видаючи це за «спадкову історію».
«Заходять такі от паразити в чужу хату, живуть, а потім говорять: “Подивіться на ці старі фотографії. Це наші предки”», — емоційно підсумував історик.
Алфьоров наголошує, що нав’язування міфу про Новгород як «столицю Русі» — це не наука, а політична маніпуляція.
«Росіяни настільки їх намагаються засунути в міжнародне середовище, і своєю силою лякають, що саме так воно і було. Але це не наука», — резюмував він.
Вам також може бути цікаво:
Олександр Анатолійович Алфьоров (нар. 30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, Голова Інституту національної пам’яті України, майор запасу ЗСУ, передає Вікіпедія.