Невдалий заколот глави ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина показав слабкість російського диктатора Володимира Путіна. Російська армія не тільки особливо не перешкоджала просуванню бунтівників до Москви, але й виявилася не надто відданою господареві Кремля. І тепер Путіну доводиться з не меншим приниженням виправдовуватися за слабкість перед росіянами.
В інтерв'ю Главреду політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов розповів, як довго Путін зможе утримувати владу, чи міг заколот бути вигідним Путіну, що буде з Пригожиним, і як слабкістю російського диктатора скористається його найближче оточення.
Про що свідчить звернення Путіна в світлі останніх подій?
Судячи з усього заява, яку анонсували як щось доленосне і епохальне, виявилася дуже банальною. Путін хіба що ще міг процитувати англійського поета про те, що бунт приречений на невдачу, але ані противники Путіна, ані його прихильники не почули нічого такого, чого вони не чули раніше. Це, власне, говорить про те, що поки російське політичне керівництво болісно рефлексує над тим, як пояснити обивателям, що та картинка світу, яку вони плекали десятиліттями, про могутність і непорушність вертикалі влади, тріснула за один день. Набагато цікавіше було б почути, про що Путін радився з силовиками. Але те, що російська політична еліта виявилася не готовою до такого сюжетного повороту, коли приватна військова кампанія протягом одного дня пройшла від Ростова і опинилася вже в межах Московської області - очевидно. В принципі, якби захотіли, "вагнерівці" б зайшли і взяли Москву. Інша справа в тому, що і Пригожин не отримав того, що йому обіцяли — підтримку з боку військових, перехід частин, підтримку суспільства. І це могло стати однією з причин того, чому все дуже швидко згорнулося.
Тепер, за наявною інформацією, навколопридворним політологам надійшла команда зменшити критику Міноборони і не вправлятися у версіях події. Зрозуміло, що для Путіна найбільш зручна версія, що Пригожин виступив інструментом колективного Заходу. У всякому разі, у найближчі 5-7 днів триватиме болісний пошук найбільш вигідної для Кремля версії того, як це пояснити мільйонам росіян, які увірували в те, що все стабільно, а вертикаль влади — непорушна. Але, як відомо, бетонні конструкції не гнуться, а ламаються.
На що, до речі, розраховував Пригожин, коли все це затівав?
Очевидно, йому давалися якісь гарантії і обіцянки, яким він повірив. Адже стояло питання не про повалення Путіна, а про його примус до відставки міністра оборони. Тобто це зміна внутрішньоелітних балансів.
Власне, одна з кремлівських "веж" грала проти Шойгу і Герасимова. І, можливо, саме вона забезпечувала недоторканність Пригожину. Зверніть увагу на той факт, що Пригожин, втім як і Гіркін-Стрєлков, який опонує Пригожину, ніколи не критикують ФСБ. Хоча ФСБ є активним і безпосереднім провідником політики Кремля, і саме завдяки ФСБ почалася війна проти України. Але, тим не менш, усе залишилося за кадром.
Можливо, якийсь час ще дадуть, щоб це не виглядало так, що Шойгу відправляють у відставку під тиском Пригожина. Але зверніть увагу, як Шойгу різко пропадав з радарів, і як військові не горіли бажанням захищати свого міністра від загрози кувалдингу з боку "вагнерівців". Зрозуміло, що дні Шойгу і Герасимова в Міноборони та Генштабі полічені. Хто прийде на зміну Шойгу (говорять про Дюміна, але у мене є щодо цього великі сумніви) — невідомо. Але те, що внутрішньоелітний баланс зміниться — це абсолютно точно.
Пригожин, враховуючи те, що останні кілька місяців він хотів безпосередньо контактувати з Путіним, але йому раз по раз відмовляли, змушений був звертатися через посередників, які, як відомо, спотворюють інформацію або звертають її або на користь третіх осіб, або на свою. Він відчував, що над ним згущуються хмари — зверніть увагу на заяву Суркова про неприйнятне для держави створення приватних військових кампаній — очевидно, він прекрасно розумів, що прийнято політичне рішення згорнути "Вагнер". Ну, і природно, він прагнув залишитися в грі як людина, яка заробила чималий політичний капітал і володіла найбільш боєздатною частиною озброєних людей, які виступали послами Російської Федерації.
Природно він, як багато хто вважав, виступив в якості Чорного лебедя, але по суті Чорний лебідь виявився крикливим півником. І в очах дуже багатьох "вагнерівців" він виглядає зрадником. А співпраця з адміністрацією і владою не додає йому балів в їхніх очах, тому що частина командирів вважають його відступником. А ми прекрасно знаємо, що у "Вагнері" за відмови йти в атаку розстрілювали або влаштовували кувалдинг. І по суті цьому принципу "ні кроку назад" Пригожин зрадив, тому його майбутнє поки що туманне. Зрозуміло, що у Лукашенка він буде відчувати себе набагато безпечніше. Можна по-всякому ставитися до Лукашенка, але білоруський КДБ істотно обмежує можливості зарубіжних спецслужб працювати на території Білорусі. Тому для Пригожина це більш безпечне місце, ніж Африка або Росія.
Інша справа, що Лукашенко опинився в плюсі. І тепер Путін виглядає людиною, яка йому завдячує. Достатньо згадати його звернення до Токаєва, який заявив про заколот як про "внутрішню справу Росії". Лукашенко ж по суті домовлявся з Пригожиним, обіцяв йому якісь гарантії. І тут Лукашенко виступив, як людина, яка показала свою потрібність і незамінність, яка не зрадила його в критичній ситуації і допомогла йому, частково зберігши обличчя. Тож Путін тепер виглядає його боржником, оскільки збройне придушення заколоту несло для Путіна незрівнянно більші витрати, ніж варіант політичного гасіння кризи, який ми побачили в суботу.
Ви сказали, що Путін тепер виглядає боржником Лукашенка. Як білоруський диктатор може це використати?
Він може цим скористатися, щоб відбити наміри Кремля понизити його з посади голови колгоспу до головного агронома. Тобто ступінь залежності після придушення протестів у Білорусі в 2020 році для Лукашенка стала настільки обтяжливою і очевидною, що Лукашенко цим не пишався. А так він, надавши подібного роду послугу, продемонстрував, що в якості президента Білорусі він вигідний Путіну і якісь розмови про потенційне перезавантаження влади в Білорусі на користь більш контрольованого Кремлю персонажа недоречні. Я підозрюю, що переговори з Пригожиним через нього не велися, він сам їх проводив. Це багато що змінює. І Лукашенко це однозначно посилить. Думаю, це відіб'ється і в цінах на газ, враховуючи залежність білоруської економіки від РФ. У Лукашенка просто тваринний інстинкт влади, що він і продемонстрував.
Як Лукашенко може використовувати Пригожина в своїх цілях - що той тепер буде робити в Білорусі?
Тут є два варіанти. Перший - Лукашенко буде дуже обережним, і не дасть Пригожину розвернутися в Білорусі, оскільки він вже бачив, на що той здатний. Другий - Лукашенко спробує за рахунок "Вагнера" посилити свою силову складову і змінить баланс на північному кордоні України, кордонах з Польщею і Литвою. А ця постійна загроза може зажадати додаткових ресурсів і сил, щоб її купірувати, що буде змушувати нервувати Київ, Варшаву і Вільнюс. Як він буде діяти, ми побачимо вже найближчим часом, тобто чи буде Лукашенко щільно співпрацювати з Пригожиним або Білорусь стане просто місцем, де частина "вагнерівців" з Пригожиним пересидять час, коли з ними можуть спробувати звести рахунки.
Зрозуміло, що "Вагнер" обнулений. Техніку і зброю вони віддають, ті, хто хоче воювати, йде в Міноборони, хто не хоче — на "гражданку". Але більше експериментувати з паралельною армією в РФ в таких масштабах не будуть. Якісь приватні військові кампанії, безумовно, і далі будуть створюватися, але не такого масштабу, до якого довів Пригожин ПВК "Вагнер", коли за різними оцінками її частини налічують понад 50 000 осіб. Швидше за все, що з частиною командирів "вагнерівців" російські силовики спробують звести рахунки, тому що знаючи схильність Путіна мстити за приниження (а приниження він пережив, коли змушений був тікати з Москви до Петербурга), то такий сюжетний поворот теж цілком реальний. Але через деякий час - одразу вони будуть демонструвати, що виконують свої гарантії.
Що стосується України, то неправі ті, хто вже малював карти держав, на які розпадеться Росія. У всякому разі, великодержавна ідеологія об'єднує більшість росіян - вони можуть опонувати один до одного з якихось тактичних питань, як Стрєлков І Пригожин, але в частині великодержавства велика маса російських обивателів єдина. Тому для України варіант того, що в Міноборони РФ можуть прийти якісь більш ефективні керівники, ніж зв'язка Шойгу-Герасимов - це не дуже добре. Інша справа, що за підсумками всього цього Росія може отримати деморалізацію збройних сил, оскільки будуть перетрушувати і командний склад. Адже всі прекрасно бачили, що армія виявилася не здатною протистояти "вагнерівцям" — багато хто просто переходив на їхній бік, хоч і не частинами. А будь-які оргвиводи - це зміна кадрового, керівного складу, що не кращим чином позначається на бойових кондиціях. Ось це ті моменти, які можуть безпосередньо відбитися на Україні. І найголовніше, що в Кремлі, можливо, посиляться ті, хто виступає за заморозку війни, оскільки побачили те, що внутрішні протиріччя в Росії можуть виявитися набагато серйознішими, ніж уявляли раніше. І війна тут лише сприятиме їх загостренню.
Окремо хотіла запитати вас про Путіна, точніше про те, як уся ця ситуація позначилася на його рейтингах. Перед його виступом росЗМІ розносили інформацію про те, що його рейтинг підвищився до 90 відсотків...
Ви ж бачили, як пропаганда співвідноситься з реальною ситуацією. Тобто зрозуміло, що розмови про непорушний авторитет і божевільний рейтинг Путіна сприймаються зі скепсисом, хоча ця ситуація не призвела б до обвалення рейтингу Путіна. Якісь рейтингові бали він навіть може добрати, але цілком очевидно те, що російське експертне середовище завжди цілком свідомо завищує його підтримку. Тому що домінуючою у суспільному настрої минулої суботи в Росії була байдужість - не було як масової підтримки бунтівників, так ніхто і не кинувся захищати владу. Як би там не було, але коли був військовий заколот проти Ердогана люди вийшли. І це показує те, як все співвідноситься.
Реакція на цей заколот по суті показала, що Путін слабкий і не може впоратися з ситуацією. А чи міг цей заколот бути вигідний самому Путіну, щоб тим самим позбутися конкурента (хоч Пригожин і був його другом 15 років)?
Є така версія, щодо Пригожина як каталізатора путінської опричнини. Але занадто великі ризики і дорогі декорації. Адже "вагнерівці" могли зіткнутися з "кадирівцями" і тоді б понеслося, і Лукашенко б не допоміг. Я цілком допускаю, що цим напевно скористаються, оскільки багато хто проявився. Але в те, що це готувалося, щоб влаштувати певний стрес системи, якось не віриться.
Як довго тоді Путін зможе утримувати владу, якщо, як ви сказали, проявилися люди в керівництві РФ, які його не підтримують?
Все буде залежати від того, які висновки з цього будуть зроблені. Потенційно Путін може зміцнити своє становище та повністю зачистити потенційно незадоволених, але тимчасово. Тому в перспективі вже 2024 рік, рік президентських виборів в РФ, може піднести Путіну неприємний сюрприз.
Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) — український політолог, керівник Центру «Третій сектор». Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина( 1994), Юлії Тимошенко (1996-97), повідомляє Вікіпедія.
Тобто він може виявитися для Путіна останнім, я правильно розумію?
Так. Тому що колективний Путін може прийти до висновку про необхідність його заміни.
Якщо говорити про зміну Путіна, то що може стати каталізатором цього процесу?
Згідно з російською традицією - палацовий переворот і змови у "верхах". Розраховувати на те, що Путін піде в силу масових протестів, не доводиться. Тут спрацює фактор сили - хто буде ближчим до людини з рушницею, той і може стати ключовим фактором зміни влади в Росії. Минула субота наочно продемонструвала, що навіть відносно невелика, але організована група людей абсолютно без якихось серйозних перешкод (та навіть з ними) здатна дійти до Москви. Тобто це будуть не народні протести і не опозиційна активність.
А залишилися ще такі люди, які можуть влаштувати змову проти Путіна?
Цілком. Враховуючи те, що путінська війна проти України дуже багато зламала в бізнесі, життєвих планах російської еліти, то ці люди, хоч і демонструють зовнішню лояльність, це аж ніяк не означає, що в критичний момент вони підтримають свого президента.