Національна гвардія Техасу понад два тижні тому взяла під свій контроль кордон із Мексикою і відтоді не допускає до патрулювання прикордонну службу США. Ситуацію активно використовують республіканці, чим посилюють політичну кризу в Штатах.
В інтервʼю Главреду професор Мангеттенського університету, блогер Ігор Айзенберг розповів, чому США далекі від громадянської війни, чому Україна ризикує зменшити спротив без допомоги США та як довго у США триватиме політична криза.
Яку роль відіграє штат Техас в архітектурі США – чому протести розпочалися саме там?
Це не протести – це частина політичної гри, яка відбувається в рік виборів. Техас в американській класифікації – це “червоний” штат, тобто там республіканське керівництво, причому дуже праве. І губернатор Еббот, і його віцегубернатор Патрік належать до ідеологічних ультраправих. Тому ця ситуація – це частина їхньої боротьби з президентом Байденом та його адміністрацією. Тобто це суто політиканство. Національна гвардія Техасу за наказом губернатора контролює лише 4 кілометри з цього довжелезного кордону. Це суто демонстративна дія, якій, до речі, у Сполучених Штатах приділяють значно менше уваги, ніж в Україні, де це дуже роздмухано російською пропагандою.
Наскільки я розумію, владу над кордоном має федеральна влада, тобто Вашингтон, чи може Байден зараз, умовно кажучи, застосувати силу і якось вплинути на ситуацію зі свого боку? Чи має він такі можливості?
Згідно Конституції та різних законів, охорона зовнішнього державного кордону – це абсолютна прерогатива федеральної влади, а не штату. Окремий штат не має права у це втручатися, що було підтверджено Верховним судом, куди адміністрація США подала позов та просила його терміново розглянути він був розглянути. Але губернатор Техасу Еббот відмовляється виконувати рішення Верховного суду. Тому, в принципі, президент Байден може дуже радикально цю ситуацію розв'язати. Кожен штат має власну Національну гвардію – фактично це військове формування, які здебільшого використовують для подолання наслідків стихійного лиха. Вони можуть брати участь і у бойових діях, якщо у них беруть участь Сполучені Штати – тоді Міністерство оборони США може задіяти Національну гвардію будь-якого штату, але президент має право згідно закону просто видати указ про підпорядкування Національної гвардії будь-якого штату федеральній владі. Тобто собі як Верховному головнокомандувачу, і у такому випадку Національна гвардія штату має виконувати накази федерального військового командування і Міністерства оборони. Байден може зробити це у будь-який момент. Але він цього не робить, тому що, вочевидь, те, що роблять губернатор Еббот та його заступник Патрік спрямовано на те, щоб роздмухати цю ситуацію, створити конфлікт та спровокувати Байдена саме на силові дії. Тобто такі дії, про які можна буде сказати, що Байден, мовляв, позбавляє штат Техас Національної гвардії.
Наразі важко сказати, буде Байден це робити чи ні, тому що насправді усе залежить від того, наскільки він та його радники будуть оцінювати ризики.
Дивіться відео інтерв'ю Ігоря Айзенберга про наслідки подій у Техасі для США та України:
Залежно від того, як може відреагувати Байден – застосовуватиме він силу чи ні – наскільки це матиме вплив на його шанс на переобрання на президентських виборах?
Це не має безпосереднього впливу, але ця ситуація має вплив у сукупності з усіма іншими чинниками. Звичайно, Байден буде зважувати свої кроки, щоб не зменшити свою популярність серед виборців, а, навпаки, збільшити її, але при цьому він буде дбати про інтереси країни.
У ситуації з кордоном дійсно є проблема у тому, що багато людей (передусім це громадяни Гватемали, Сальвадору, Гондурасу, Нікарагуа, Венесуели, тобто країн, де багато людей зубожіють) шукають кращої долі і намагаються дістатися Сполучених Штатів. Причому цих людей вводять в оману ті, хто ведуть їх через Мексику, адже мігранти можуть з'явитись на офіційному пункті пропуску і попросити притулку цілком офіційно. Натомість вони нелегально переходять кордон, що створює проблеми. І таких людей багато – наприклад, лише в грудні їх було майже 300 тисяч. І якщо ці люди просять притулку, це означає, що їх треба забезпечувати і харчуванням, і медичним обслуговуванням. Республіканці називають цих людей злочинцями та ґвалтівниками, що абсолютно не відповідає дійсності. Але для держави – це проблема, тому що Сполучені Штати як держава мають дбати про цих людей. Цю проблему можна вирішувати лише зменшенням кількості мігрантів, які нелегально перетинають кордон. Саме на це, до речі, був націлений законопроєкт, в якому допомогу Україні повʼязують з вирішенням проблеми міграції. Чи захочуть республікацію його ухвалювати – незрозуміло, тому що в Сенаті є достатньо республіканців, які цього бажають, але спікер Палати представників поки що не ухвалювати цей законопроєкт (і у цьому він погоджується з Трампом). Якщо його не ухвалювати, то те, що відбувається зараз, буде продовжуватися. І так здається, що Трампу та іншим республіканцям це до вподоби, тому що для них чим більше існує невирішених проблем, тим краще. Тому що вони вважають, що це допоможе їм виграти вибори.
А кому, до речі, ситуація нестабільності у Сполучених Штатах наразі найбільш вигідна? Я маю на увазі, чи можуть зараз от цією політичною кризою скористатися Китай чи Росія?
Я би не сказав, що у Сполучених Штатах є криза, але є дуже суттєвий розкол. Суспільство розділилося на три групи, кожна з яких налічує багато десятків мільйонів людей. Приблизно половина населення – це люди, для яких цінностями є свобода, демократія, права людини. Тобто тих цінностей, на яких засновані Сполучені Штати. Але є кілька десятків мільйонів людей, які є прихильниками ультраправої ідеології, яку можна просто називати фашистською. Заплющувати на це очі не треба, бо є декілька десятків мільйонів людей, яким така ідеологія до вподоби. Ще кілька десятків мільйонів людей страждають на ресентимент. Тобто це переважно населення провінційних містечок, особливо на півдні країни, де люди вважають, що колись було краще, ніж зараз. І коли Трамп каже, що зробить так, як було колись, вони йому чомусь вірять.
Якщо дві останні групи об'єднані, підтримують Трампа і Республіканську партію, то ситуація приблизно 50\50. Звичайно, цим розколом можуть скористатися і Росія, і Китай, бо чим більше в Америці хаосу, тим для них краще.
Коли Байден став президентом, була надія, що ця рана загоїться. Можливо, в перші два роки його президентства це вдавалося робити, але чим ближче до нових президентських виборів, тим більше знову пошируюється така тенденція. Трамп підливає бензину в цей вогонь, який продовжує розкол країни. Бо будь-який хаос в Америці – це те, чого дуже бажають Путін та Сі Цзіньпін.
Якщо говорити про те, що Україна доволі залежна (зокрема, останнім часом) від допомоги, яку надають Сполучені Штати, наскільки ця ситуація загрозлива для нас? І якщо у Сенаті не ухвалять законопроєкт щодо допомоги, як це позначиться на Україні?
У Сенаті його можуть навіть ухвалити – я чув інтерв'ю з сенатором Мерфі, демократом, який очолює переговорну групу та сенатором-республіканцем Ленкфордом. До речі, останньому комітет Республіканської партії штату Оклахома оголосив догану за те, що він веде переговори з демократами. Обидва сенатори сказали, що законопроєкт погоджено, і його винесуть на голосування цього тижня. Цілком можливо, що в Сенаті за нього проголосує принаймні переважна більшість сенаторів-демократів і, напевно, знайдеться достатньо республіканських сенаторів, які теж за нього проголосують. Потрібно, щоб у Сенаті проголосували 60 сенаторів зі 100, щоб ухвалити будь-який законопроєкт. Що буде далі, у Палаті представників, невідомо. Тому що спікер Палати представників, республіканець Джонсон, не хоче розглядати цей законопроєкт. Він надіслав листа в п'ятницю своїй фракції, де написав, що у разі, якщо Сенат проголосує за цей законопроєкт, цей документ помре на шляху до Палати представників. І це дуже привітав Трамп у виступі перед своїми прихильниками у штаті Невада.
Якщо не буде ухвалено допомогу Україні, це, звичайно, буде дуже погано. Тому що зрозуміло, що Україна дуже залежна від американської військової, фінансової, економічної допомоги. Якщо цих грошей не буде, то фактично Сполучені Штати не зможуть надавати Україні зброю та боєприпаси. Є резервний фонд для допомоги союзникам у надзвичайних ситуаціях, але він дуже маленький – у кілька разів менший, ніж потрібно, щоб забезпечити Україну усім необхідним. Наприклад, американські відставні генерали в американських медіа коментують цю ситуацію і кажуть, що республіканці роблять подарунок Путіну, коли гальмують ухвалення допомоги Україні.
Це може призвести до того, що Україна не зможе стримувати російські війська на якихось напрямках. І це буде зовсім погано, тому хотілося б сподіватися, що все-таки ці бюджетні кошти будуть виділені і адміністрація США зможе продовжувати військову допомогу Україні та допомогу українському бюджету.
Коли ви говорили про розкол, я бачила ваш пост на Фейсбуці з приводу ситуації в Техасі, і ви сказали, що Сполученим Штатам навряд чи загрожує громадянська війна. Як надалі може розвиватися ситуація навколо Техасу, і у що на практиці вона може вилитися?
Я не думаю, що вона виллється у щось практичне. Навряд чи Байден буде застосовувати своє право підпорядкувати Національну гвардію Техасу федеральному командуванню. Тому що чотири кілометри кордону не варті того, щоб роздмухувати цю ситуацію. Або навіть якщо Байден видасть указ про підпорядкування, я не думаю, що це щось суттєво змінить. Розкол залишиться розколом, і він буде таким, допоки Дональд Трамп буде в політиці, тому що його присутність у політичному полі і спроби знову будуть його лише поглиблювати.
Потрібен час для спокійного політичного життя. Нормального, коли в країні існують ліберальна та консервативна партії, які борються за владу в цивілізований спосіб, базуючись на однакових цінностях, але маючи різні способи вирішення проблем. Але коли одна політична сила ліберальна, а інша, фактично, настільки зсунулась вправо, що стала дуже далекою від американських цінностей, на жаль, цей розкол буде поглиблюватися.
Однак я думаю, що до громадянської війни дуже далеко навіть у такій ситуації.
Ігор Наумович Айзенберг - американський науковець українського походження.
Народився в Києві у 1959 році. У віці 10 місяців переїхав разом з сім’єю в Ужгород.
1977-1982 рр. – навчався в Ужгородському державному університеті на математичному факультеті.
До 1991 року жив у Москві та працював над дисертацією в Обчислювальному центрі імені А. А. Дородніцина Академії наук СРСР.
1991- 1996 рр. – працював в Ужгородському державному університеті.
1996 – 1999 рр. – працював в Бельгії в католицькому університеті міста Левен «KU Leuven».
2003 – 2005 рр. – обіймав посаду запрошеного дослідника в технічному університеті Дортмунда, Німеччина – «TU Dortmund University».
2006 – 2016 рр. – робота в техаському університеті міста Тексаркана «Texas A & M University», США, на посаді професора і голови лабораторії комп’ютерних досліджень.
З 2016 року завідує кафедрою в «Manhattan College», США.
З 2009 по 2012 рік був удостоєний гранту на дослідження в сумі 300 тисяч доларів США від Національного фонду досліджень.
Нагороджений премією Фулбрайта від Державного департаменту США у справах освіти та культури в 2014 та 2015 роках.
Активно досліджує питання американської політики, про що активно пише у своєму блозі на Facebook.