У Білгородській області на території країни-агресора Росії посилилися бойові дії. Добровольчі військові формування Російський добровольчий корпус і Легіон Свобода Росії вирішили провести операцію з демілітаризації регіону, пройшли декілька населених пунктів і заявили про готовність боротися проти правлячого режиму Володимира Путіна. В області виникла паніка, а російські пропагандисти вже почали говорити про Білгородщину, як про "зону СВО".
В інтерв'ю Главреду колишній заступник голови СБУ, генерал-майор запасу Віктор Ягун розповів, навіщо Російський добровольчий корпус і Легіон Свобода Росії вирішили провести військову операцію в Білгородській області, пояснив, чому у добровольців є тільки 3-4 дні на реалізацію своїх першочергових завдань, оцінив сценарій заходу добровольчих корпусів до Білгорода і прояснив, чому агресор Росія не в змозі протистояти таким рухам.
Військові формування Російський добровольчий корпус і Легіон Свобода Росії проводять гучний рейд у Білгородській області і заявили про намір звільняти Росію від режиму Путіна. У Грайворонському районі йдуть бої. Що, на ваш погляд, відбувається на Білгородщині? Це початок громадянської війни у РФ або дії психологічного характеру?
Для України – це дії психологічного характеру, які відволікають значні зусилля Росії для вирішення Москвою проблеми, яка стала для неї значною неприємністю. Це не Північний Кавказ, де поодинокі бійці стріляють, зганяють половину своєї армії, після чого тішаться, що всією когортою вбили одного партизана. Тут Росія зіштовхнулася зі злагодженим підрозділом, що пройшов підготовку і брав участь у бойових діях на серйозних ділянках фронту. В його складі є офіцери, які здобули освіту в Росії. Є навіть колишній офіцер ФСБ і прикордонник Ілля Богданов.
Серед російських добровольців є підготовлені люди, які знають, чого вони хочуть. Вони ставлять собі за мету кардинально змінити Росію. Чи вдасться їм цього досягти, це їхнє питання. Хотів би побажати їм успіху, тому що демократична країна, з будь-якою назвою, набагато краще, ніж озброєний ядерною зброєю монстр. Сподіваюся, що Україна їм допоможе, але, загалом, це їхня окрема історія.
Я не знаю, чи зможуть вони реалізувати свої задачі. Подивимося. Попри усі сумніви, вони налаштовані надзвичайно рішуче і сподіваються, що більша частина російських військовослужбовців і правоохоронців перейдуть на їхню сторону, а чисельність підрозділів суттєво збільшиться, що дозволить вже незабаром серйозно впливати на політику Росії.
Треба нагадати, що якщо рахувати за обсягами, російські добровольці за 8 годин взяли територію, яку ПВК Вагнера брала 9 місяців.
Події у Білгородській області можуть затягнутися на певний час? Це не короткострокова акція?
Добровольці хочуть затягнуть події на певний час. Я думаю, судячи з їхнього настрою, якщо Росії не вдасться вирішити питання за 3-4 дні, все затягнеться. У такому разі буде дуже серйозна і цікава ситуація. Росія не готова до внутрішніх проблем – таких, які були, наприклад, на початку 1990-х років у Чечні. Москва не спроможна проводити військові операції одночасно на 2-3 фронтах.
У ніч на 22 травня невідомі безпілотники завдали ударів по будівлях ФСБ і МВС. Чи може цей інцидент стати ще одним сигналом того, що Білгородська область стає зоною активних бойових дій?
Відстань від Харкова до Білгорода є мінімальною, тому Білгородська область вже є зоною бойових дій. Втім, вони самі покликали до себе біду. Могли б уникати конфлікту через ризик того, що вогонь може перекинутися на їхню територію. Замість цього росіяни з прикордонної області постійно жахають мирні населені пункти Харківщини та Сумщини. Україна не може просто так за цим спостерігати і або вогневим методом, або ліквідацією бойових точок змушена реагувати на небезпеку.
Віктор Ягун - український військовий, громадський діяч, генерал-майор запасу Служби безпеки України. У період з березня 2014-го по червень 2015-го року був заступником голови СБУ. Під проводом Ягуна добувалася і оприлюднювалася інформація про участь російських військ і роботу спецслужб у війні проти України на Донбасі. Учасник ООС на Донбасі.
Україна не має іншого шляху, крім створення поясу безпеки довжиною від 50 до 100 кілометрів вздовж нашого кордону, або знищення Росії як держави. Нам треба виживати.
Чи є реальною задачею створення безпекової зони?
Створення Білгородської народної республіки, Брянської народної республіки, Курської народної республіки – це і стане нашою зоною безпеки.
Ба більше, якщо ми почнемо підіймати історичні документи, в том числі Брест-Литовський договір, ми з подивом з'ясуємо, що Білгород входив до складу держави гетьмана Скоропадського і Української народної республіки. Тому, з точки зору історії, ми ще подивимося, що кому належало.
Чи здатна Росія з українського фронту перекинути частину своїх військ до Білгородської області, щоб посилити там позиції? Або навряд чи це можливо через те, що вони будуть провалюватися на Донеччині та Луганщині?
Росія здатна перекинути війська на Білгородщину, але у неї нема сил. Росіяни незрозуміло чого вчепилися у Бахмут і перемолотили там усі свої резерви. Вони постійно поповнювали свої війська 5-10 тисячами солдатів і всіх відправляли до Бахмуту. Вони прикривалися ПВК Вагнер, але вже і у Вагнері заявили, що не в змозі триматися далі і 25-го травня відходять з міста.
Так, вони фактично взяли Бахмут, але цікаво інше. Вагнер, який є штурмовим підрозділом, якщо зможе це зробити під вогневим контролем наших збройних сил за містом, передасть позиції російській армії. І що вони робитимуть? Далі наступати вони не можуть, перебувати у місті, де нема де сховатися, неможливо. І здати Бахмут вони теж не можуть.
Росіянам важко знайти резерви. Резервом були, наприклад, Дзержинська, Кантемирівська, Таманська та інші дивізії. Всі вони перемолоті в Україні. Номінально існують, але у них немає ані військової техніки, ані повного бойового складу.
Такі дивізії, внутрішні війська та Росгвардія виконують завдання щодо ліквідації надзвичайних вогнищ небезпеки в середині країни. Проте, ці сили залучені до охорони окупаційної території і займаються прикриттям тилів фронту, з якого всі тікають. Там і Росгвардія.
Де взяти резерви? Кадирівців відправити? Думаю, якщо кадирівці прийдуть в ті села, де люди розмовляють хоча й ламаною, але українською мовою, вони будуть щиро здивовані. І вони відноситимуться до "громадян РФ" так само, як вони відносилися до людей у Гостомелі, Бучі і Ірпені. Бо інакше для них "не можна".
Подивимося, як розгортатимуться події. Це дуже цікавий момент, про роль якого у історичних подіях, які розгортаються на російських територіях, ми дізнаємося з часом.
Події в Білгородській області розгортаються дуже цікаво. Наразі нам не зовсім зрозуміло, які є там сили, як проводиться операція та вирішуються певні питання. Але якщо ми подивимося на карту, відстань від населених пунктів, куди увійшли російські добровольці, до Білгорода, складає приблизно 80 кілометрів. Виникає питання – а чи можуть добровольчі військові формування дійти до Білгорода і навіть взяти його під контроль?
Я не думаю, що вони це будуть робити. У добровольців зовсім інше завдання – вони просто хочуть продемонструвати наявність того, що є такий підрозділ, люди, які не слухають Путіна, не дивляться телевізор, не довірять російським пропагандистам і хочуть змінити Росію на краще. На мою думку, вони можуть спокійно вийти з Білгородської області після того, як роздадуть листівки та проведуть там агітаційні заходи.
Втім, російські добровольці, як патріоти своєї держави, після заходу на свої території намагатимуться залишатися там якомога довше і відтягнути на себе певні сили військ РФ. Також вони мають намір пояснити білгородцям, що вони не вороги Росії, а лише хочуть для неї кращого життя. Подивимось, наскільки їм це вдасться. Події розгортатимуться 3-4 дні. Якщо добровольці просуватимуться так, як зараз, думаю, вони і до Білгорода можуть зайти.
Чи є можливим сценарій, за якого російські добровольці отримають підтримку, наприклад, від місцевих ПВК або регіонів РФ, і дійдуть якщо не до Москви, то сусідніх з російською столицею областей?
Треба слідкувати за ситуацією. Хто не ризикує, той не п'є шампанського. Російські добровольці ризикнули и дивитимуться на реакцію.
Проблема Росії не в гарячих головах, а у відсутності можливості об'єднатися і домовитися. Якщо згадати історію сторічної давнини, росіяни мали підтримку Антанти, була зброя, рядові, які під час Громадянської війни 1917-1922 років розуміли, що треба звільняти державу від більшовиків, але Колчак, Юденіч, Денікін, Врангель тягнули на себе ініціативу і, врешті-решт, отримали те, що отримали.
Якщо ми припустимо, що окрім Білгородщини у Росії може з'явитися 2 або 3 гарячі точки, яким чином це вплине на війну проти України?
Я думаю, що за такого розвитку подій Росії буде не до нашої війни. Ситуація у Білгородщині – один зі способів, щоб відволікти Росію на внутрішні проблеми, і ми про це давно казали. Коли у Росії почнеться пожежа внутрішніх проблем і їх потрібно буде гасити, Москві буде точно не до загарбницьких війн в інших державах – тоді посиплються всі її анклави, серед яких Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія та інші утворення.
Чи є реальні шанси на подібний розвиток подій?
Безумовно. Це якраз і є метою усіх цих рухів.
Як реагуватиме Росія?
Росія нічого не може зробити, тому що вона не була готова до подібного розвитку подій. Навіть коли російські війська заходили в Україну, у Москви не було плану Б. Вона мала виключно план А, який передбачав захоплення Києва, знищення уряду, Верховної Ради і використання маріонеток для контролю за Україною.
Україна, за її задумками, мала перетворитися у Білорусь, але з більш жорстким правлінням. Проте росіяни зіткнулися з жорстким спротивом українського народу. Народ перемогти неможливо, а Україна – не Росія. Я сподіваюся, що хлопцям, які зараз у Росії намагаються робити певні дій, вдасться здійснити свої плани.
Пане Вікторе, якщо підсумовувати нашу розмову, 3-4 дні – це максимальний термін, за який російські добровольці можуть зробити певні кроки у Білгородській області та добитися успіхів? Більше часу вже не буде?
По-перше, більше часу вже не буде.
По-друге, є питання логістики, боєприпасів та інші моменти.
Втім, вони можуть розгорнути партизанську боротьбу і йти рейдами, як Ковпак – від Путивля до Карпат. Вони можуть так само у лісах організувати партизанський загін.
На мою думку, їм простіше відійти на територію України, переформатуватися, накопичити сили та повторити свої дії, але вже в іншому регіоні. І діяти так, доки не відчують, що регіоні піднімаються на підтримку. Подивимося. Може, все піде так, як вони хочуть.
Рейд почався не тільки у Білгородській, але і у Брянській області. Але ми побачили активні дії лише на Білгородщині. Що відбувається у Брянщині?
Брянщина – це окрема історія. Там немає відкритого фронту і вони дуже бояться, що до них перекинеться війна. У Брянській області намагаються формувати загони, які прикрили б кордони. Це робиться для того, щоб там не повторилася ситуація, яка сталася на Білгородщині.
Російським добровольцям пощастило, що у Білгородщині неадекватний губернатор, який не розуміє, що робити, куди бігти і як це все організовувати. І тому саме в Білгородський області відбуваються певні події.
Чи можуть події у Білгородській області стати тригером підйому партизанських рухів у Росії?
Моя особиста думка – ні.
Доки не буде розколу "еліт" – зрушень не буде?
Так, зрушень не буде до моменту, поки "еліти" не вирішать, на кого поставити
Довго чекати на зміни?
Не знаю, моє переконання базується на тому, що Росію дуже важко підняти.