Читайте в матеріалі:
Південна Корея відкинула звинувачення України у допомозі Росії з паливом і розглядає питання про відкликання свого посла з Києва. Дипломатичний конфлікт спалахнув після того, як президент Володимир Зеленський публічно розповів про передачу Сеулу двох полонених північнокорейських військових. За два тижні він переріс у відкриту конфронтацію зі звинуваченнями у брехні та погрозами «додаткових заходів».
Главред зібрав усі подробиці дипломатичної кризи між Сеулом і Києвом.
Відлік кризи почався з виступу в Нью-Йорку. Президент України Володимир Зеленський з трибуни щорічної Генеральної асамблеї ООН оголосив, що Київ відправив до Південної Кореї двох військових КНДР. Їх захопили в Курській області РФ у січні 2025 року, і вони стали першими північнокорейськими бійцями, яких ЗСУ змогли взяти в полон.
Глава держави окремо зупинився на тому, як поводилися ці солдати під час затримання.
«Цих хлопців непросто взяти живими. Один із них, коли зрозумів, що потрапить у полон, намагався накласти на себе руки, і був шокований, що доля не дала йому померти», - розповів Зеленський.
Український лідер також різко засудив рішення Пхеньяна відправити війська на допомогу Москві. Раніше він припускав, що повернув би бійців лідеру КНДР в обмін на українців у російському полоні. Однак правозахисники наполягали на передачі до Сеула через загрозу покарання на батьківщині.
«Це теж божевілля. Чому корейці мають віддавати життя у війні проти України? Кім Чен Ин використовує їх як валюту й отримує щось натомість», - наголосив президент.
Дивіться відео - Виступ Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН 2026:
Реакція Сеула виявилася протилежною до очікуваної. Старший секретар президента Південної Кореї з питань зв’язків із громадськістю Сон Гі Хон заявив, що Київ неодноразово обговорював долю бійців через різні канали і сам просив тримати її в таємниці. Водночас опозиційний політик Ан Чхоль Су з Партії сили народу переніс удар на владу, пише Al Jazeera.
«Президенте Лі, чому ви це приховали? Невже у Північної Кореї є щось, що в разі оприлюднення поклало б кінець вашій політичній кар’єрі? Чи ви планували відправити полонених назад до Північної Кореї?» - написав Ан у соцмережах.
За даними видання, опозиційний депутат Ю Йон Вон, який зустрічався з полоненими в Україні в лютому 2025 року, повідомив, що обидва служили в силах спеціального призначення. Вони можуть розповісти про підготовку армії КНДР, її можливості та участь у війні.
Як повідомляє Korea JoongAng Daily, Україна заздалегідь повідомила Південну Корею про те, що Зеленський планує згадати двох військовополонених із КНДР під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН, незважаючи на попередню домовленість цього не робити, і попросила поставитися до цього з розумінням.
«Через дипломатичні канали ми знали про можливість включення до виступу положень, що стосуються репатріації північнокорейських військовополонених. Однак не було зрозуміло, як саме буде сформульовано це питання», - зазначив представник адміністрації президента Південної Кореї.
Водночас він підкреслив, що Сеул зі свого боку пояснив Києву свою позицію - інформація про передачу північнокорейських військовослужбовців не мала бути оприлюднена, оскільки уряд «прагнув врегулювати ситуацію тихо і якомога швидше».
За словами адміністрації президента Південної Кореї, заяви Зеленського призвели до того, що ситуація «дещо відхилилася від попередньої домовленості».
Публічна заява Києва вже через кілька днів обернулася дипломатичним демаршем. За даними BBC, заступниця міністра закордонних справ Південної Кореї Пак Юн Чжу офіційно висловила протест тимчасовому повіреному в справах України Андрію Вешкіну. Сеул наполягає, що факт передачі мав залишитися таємницею, зокрема для захисту сімей військових, які залишилися в КНДР.
Президент Республіки Корея Лі Чже Мьон дав зрозуміти, що вважає те, що сталося, питанням державної важливості.
«Це вкрай прикро. Повернення цих людей є надзвичайно чутливим питанням, що зачіпає національну безпеку», - заявив Лі.
Офіс президента також стверджує, що Київ сам хотів мовчання, щоб уникнути докорів у тому, що упустив шанс обміняти бійців на українських військовополонених. За версією Сеула, Україна попереджала, що Зеленський згадає цих солдатів у промові, але не повідомить про їхню передачу. Після того як Офіс президента України заперечив наявність домовленості, Сеул вимагав вибачень за «поширення неправди».
Київ, у свою чергу, давно домагається від Південної Кореї сучасних зенітних ракет для захисту енергетики. Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк пов’язував це прохання з появою північнокорейських військ на фронті.
«Коли Північна Корея активно бере участь у війні в Європі, Південна Корея не може залишатися стороннім спостерігачем. Передача оборонних технологій і можливостей від Сеула Києву - це не лише допомога Україні, а й захист довгострокових інтересів безпеки самої Південної Кореї шляхом стримування експансії агресивної тоталітарної осі», - наголосив Подоляк.
У липні Сеул оголосив про пакет допомоги Україні на 100 млн доларів, який розширює попередні поставки шоломів, бронежилетів та медичного обладнання. МЗС Росії, зі свого боку, попередило, що буде «змушене відповісти» у разі поставок зброї до Києва.
Ключове питання суперечки досі не має однозначної відповіді. Guardian нагадує, що в липні Зеленський і Лі Чже Мьон домовилися врегулювати долю полонених з урахуванням їхньої «вільної волі». Бійці прибули до Південної Кореї через третю країну на початку вересня.
Після виступу в ООН Лі написав у X, що Україна порушила «угоду про нерозголошення». Радник президента України Дмитро Литвин відповів у Facebook на допис Оксани Тороп, медіарадника посла України у Великій Британії Валерія Залужного, що такої угоди не існувало. Це дало опонентам Лі, чий рейтинг впав до 37,9%, привід звинуватити його у брехні.
На прохання Guardian уточнити, чи була домовленість зафіксована письмово, південнокорейське МЗС відповіло ухильно.
«Сторони вирішили вести цю справу конфіденційно», - зазначили у відомстві.
Пхеньян поки що мовчить, а міністерство об’єднання Південної Кореї заявило, що жодних реакцій не зафіксувало. Старший науковий співробітник Корейського інституту національного об’єднання Чо Хан Бом пояснив, чому КНДР навряд чи розповідатиме про цей епізод власному населенню.
«Для Пхеньяна це фатальна справа. Режим вибудував героїчний наратив навколо своїх військ, які вважали за краще покінчити з собою, аніж здатися», - вважає Чо Хан Бом.
Скандал підживлював скептицизм щодо підтримки України в таборі самого президента. Депутат від Демократичної партії Кім Бьон Чжу закликав уряд негайно переглянути допомогу Києву.
«Немає ані причин, ані необхідності підтримувати Україну», - заявив Кім Бьон Чжу.
Пошук пояснень щодо вчинку Києва перемістився до закритих кабінетів парламенту. Як повідомляє AP, Національна розвідувальна служба (NIS) провела закрите засідання профільного комітету. Депутат Ю Йон Ха, який був присутній на ньому, повідомив, що Україна не висловила жалю чи вибачень ані через офіційні, ані через неофіційні канали.
За даними видання, розвідка вбачає у заяві Зеленського розрахунок на внутрішню аудиторію Південної Кореї.
Ю не став вдаватися в подробиці й не пояснив, як саме розвідувальна служба провела свою оцінку.
«Розвідувальна служба дійшла висновку, що Зеленський, ймовірно, оприлюднив факт передачі з наміром заручитися підтримкою громадськості Південної Кореї в питанні поставок Україні зброї та іншої допомоги», - пише AP.
Мовчання Києва після засідання розвідки спровокувало нову ескалацію з боку президента. AP пише, що 2 жовтня Лі Чже Мьон пригрозив Україні неназваними каральними заходами. Він заявив, що Київ виставив його брехуном, спростувавши слова про угоду.
Лі висунув вимогу публічно визнати домовленість і вибачитися.
«Це питання національної гідності, тому ми не можемо залишити це без уваги», - написав президент Південної Кореї.
Аналітик Корейського науково-дослідного інституту національної стратегії Мун Сон Мук пояснив, що за жорсткою риторикою стоїть курс на відновлення діалогу з Пхеньяном.
«Політика нашого уряду - відновити перерваний діалог із Північною Кореєю та послабити напруженість. Тому він хотів вирішити питання полонених без розголосу», - зазначив Мун.
Експерти, втім, не очікують від Сеула радикальних дій. Професор Університету Іхва Лейф-Ерік Іслі підкреслив, що співпраця з Києвом вигідна самій Південній Кореї.
«Київ має у своєму розпорядженні цінні розвіддані про військову співпрацю Росії та Північної Кореї, а також великий бойовий досвід, особливо з дронами, що може посилити безпеку Південної Кореї. Якщо адміністрація Лі буде створювати враження, ніби ставить можливу реакцію Кіма та Путіна вище за співпрацю з Україною, це викличе запитання у західних партнерів», - сказав Іслі.
Паралельно з погрозами Сеула українська дипломатія спробувала знизити градус напруги. Reuters з посиланням на українські ЗМІ пише, що міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відмовився кваліфікувати ситуацію як серйозний інцидент. За даними південнокорейських ЗМІ, він перебував у прямому контакті зі своїм колегою Чо Хьоном, і сторони обговорювали прийнятний для обох сторін формат відповіді.
Український міністр запропонував іншу оцінку подій.
«Я б не хотів називати це інцидентом. Скажімо так, це дипломатичне непорозуміння», - сказав Сибіга.
Лі Чже Мьон окремо висловив «глибоке співчуття» через українські заяви про нібито неминуче збройне зіткнення двох Корей. На його думку, такі слова фактично підбурюють до війни на півострові. Чо Хан Бом із Корейського інституту національного об’єднання припустив, що можливі кроки Сеула стосуватимуться гуманітарної, фінансової та відновлювальної допомоги.
«Україна може втратити більше, ніж Південна Корея, адже вона отримує підтримку від Сеула. Однак тривале протистояння не вигідне жодній зі сторін», - вважає Чо.
Експерт нагадав, що Сеул залежить від української інформації про військову активність КНДР.
Зеленський публічно не відповів на погрози Лі, але звернув увагу на небезпеку, що стосується обох країн. Як повідомляє Reuters, 4 жовтня український президент заявив, що Москва, найімовірніше, ділиться з Пхеньяном технологіями реактивних безпілотників. Останніми тижнями РФ різко збільшила кількість таких атак, а Україна поки що може протистояти їм лише бойовою авіацією.
На запитання журналістів про можливу передачу цих розробок Зеленський відповів ствердно.
«Так, звичайно. Вони діляться з Північною Кореєю всіма технологіями. Не знаю щодо балістики тощо, але думаю, що так, тому що Північна Корея допомогла їм ракетами», - сказав президент.
Окремо Зеленський прокоментував і причини появи бійців КНДР у Сеулі, не згадуючи вимог Лі.
«Південна Корея попросила нас віддати їм північнокорейських солдатів. До речі, згідно з їхньою конституцією, це їхні громадяни... тому ми віддали їм цих двох хлопців», - пояснив він.
Обмін сигналами між міністрами дав перший результат, але Сеул його не прийняв. Агентство Yonhap повідомляє, що 6 жовтня глава МЗС Південної Кореї Чо Хьон під час парламентського аудиту підтвердив отримання повідомлення від Сібіги з вибаченнями. Однак рівень цього кроку Сеул вважає недостатнім.
Міністр пояснив, як реагуватиме його уряд.
«Я постійно на зв’язку з міністром Андрієм Сибігою, і він розповів, наскільки складна ситуація. Повідомлення, які я отримав, містили вибачення. Але є розбіжність із рівнем, якого ми очікуємо, тому маємо намір вжити рішучих заходів», - заявив Чо Хьон.
Серед варіантів він назвав відкликання посла в Україні Пак Хі Чхана, запропоноване одним із депутатів. Чо також повторив, що конфіденційності першою вимагала саме українська сторона. Мотиви Зеленського він пояснив як особисту думку.
«Український президент, можливо, хотів продемонструвати ООН, що Україна діяла належним чином як ліберальна демократія», - припустив міністр.
Поки міністри обмінювалися сигналами, українські експерти розійшлися в оцінках того, у що ця криза обійдеться Києву. Кореєзнавець Микола Поліщук у коментарі DW називає нинішнє протистояння насамперед внутрішньою справою самої Південної Кореї. За його словами, місцева опозиція вимагає пояснень, чому президент засекретив передачу, і звинувачує його в симпатіях до Пхеньяну.
«Президент Лі заскочений зненацька цими подіями, і він намагається частково перекласти провину на Україну», - сказав Поліщук.
Аналітик переконаний, що факт передачі рано чи пізно все одно став би відомим, а Сеул знав про намір Києва повідомити про нього. Версію про те, що тиші домагалася сама Україна, він вважає спробою південнокорейської сторони «гарячково» знайти пояснення.
«Україна опинилася в центрі скандалу, якого не хотіла, якого не планувала», - зазначає Поліщук.
Аналітик Наталія Бутирська прогнозує подальше охолодження відносин між двома столицями. На її думку, мовчання було б для Києва вигіднішим: в обмін на добрий жест і «тиху дипломатію» можна було розраховувати на підтримку Сеула технологічного характеру, зокрема через треті країни.
«Південнокорейська влада, яка й так не дуже прихильно ставилася до нас, тепер триматиметься осторонь», - каже Бутирська.
Південна Корея не продає й не передає Україні зброю, проте активно постачає її Польщі, Фінляндії, Чехії та Румунії й прагне інтегруватися в європейські оборонні ланцюги поставок. Експертка вважає, що в цьому напрямку Київ упустив свій шанс.
«А зараз, на жаль, такого не буде», - припускає Бутирська.
Серед першочергових кроків вона називає використання налагоджених контактів Андрія Сибіги з корейським колегою та якнайшвидше направлення до Сеула посла, якого там, за її словами, немає вже рік. Крім того, на її думку, потрібна більш активна інформаційна робота в південнокорейському суспільстві. Поліщук налаштований скептичніше: військово-технічного співробітництва з нинішньою владою в Сеулі, за його оцінкою, не буде ні зараз, ні в майбутньому. При цьому торгівля та гуманітарна допомога тривають, а на бік Росії Південна Корея навряд чи перейде через зобов’язання перед США.
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко закликає не роздувати цю історію до рівня сенсації та називає її «дипломатичним конфузом». Стратегічно, на його думку, Україна нічого не втрачає, оскільки всі спроби домовитися з Сеулом про практичну допомогу не дали результату.
«Я б тут не бачив якоїсь системи чи чогось такого, що могло б у принципі затьмарити наші відносини», - зазначив дипломат.
Огризко застерігає від категоричних оцінок, адже невідомо, про що саме домовлялися сторони. Різку реакцію Сеула він пов’язує з можливими внутрішньополітичними чи іншими міркуваннями і вважає, що вирішувати ситуацію слід непублічно, через дипломатичні канали.
«Ніколи не пізно зробити якусь спільну заяву, пояснити, що сторони дійшли взаєморозуміння і на цьому вважають інцидент вичерпаним. Таке теж траплялося неодноразово», - вважає Огризко.
У день, коли Сеул назвав вибачення Києва недостатніми, конфлікт набув економічного виміру. Guardian на основі портових записів та даних відстеження суден з’ясував, що в липні та серпні в південнокорейських портах понад 176 тис. тонн палива, переважно дизеля, завантажили на сім танкерів. Вони здійснили 14 рейсів на Далекий Схід Росії, а три судна перебувають під санкціями Великої Британії та ЄС.
Аналітик фінського аналітичного центру CREA Ісаак Леві назвав цю практику ударом по західному тиску на Москву.
«Шокує те, що танкери, на які накладено санкції ЄС, завантажувалися паливом у південнокорейських портах і везли його до Росії. Це підриває режим санкцій і підтримку України з боку Південної Кореї», - заявив Леві.
Найбільший перевізник, танкер Layla, двічі вирушав з Ульсана до Владивостока з 57 тис. тонн дизельного палива. Під час другого рейсу він вказав пунктом призначення японський порт Ніїгата. Танкер Chongchon взагалі не заходив у порт: він прийняв близько 26 тис. тонн палива з іншого судна біля Йосу і вказав Сінгапур, а потім взяв курс на Владивосток.
За даними Kpler, у серпні Росія імпортувала морем 368 тис. тонн нафтопродуктів, з них 112 тис. тонн, або 31%, припало на Південну Корею. Серед покупців були «Роснефть» і група ННК. Формально торгівля не порушує південнокорейське законодавство, а МЗС країни відповіло на запит загальною заявою.
«Як відповідальний член міжнародної спільноти, уряд підтримує міжнародні зусилля, спрямовані на завершення війни в Україні та мирне відновлення, і бере в них активну участь», - заявили у відомстві.
Розслідування британського видання швидко підхопили в Києві, що відкрило другий фронт суперечки. Bloomberg пише, що уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив у Facebook, що Південна Корея допомогла Росії компенсувати наслідки українських ударів по НПЗ. Прес-секретар президента Лі Чже Мьона Кан Ю Чжон 7 жовтня відкинула ці закиди.
Вона закликала Київ не робити публічних заяв без перевірки фактів.
«Українському чиновнику з президентського офісу фактично некоректно й недоречно публічно стверджувати з посиланням на доповідь Guardian, що Південна Корея допомогла пом’якшити дефіцит палива в Росії. Такі твердження ґрунтуються на окремих угодах, ключові факти яких - сторони, країна походження та кінцеві споживачі - не перевірені», - заявила Кан.
Прессекретар визнала, що нафтопродукти не підпадають під південнокорейський експортний контроль щодо РФ. При цьому Сеул перевіряє дотримання правил і обіцяє реагувати у разі виявлення порушень.
«Закликаємо українську сторону утриматися від публічних заяв, які спотворюють відповідну політику Південної Кореї або підривають міжнародну довіру», - додала Кан Ю Чжон.
Різкість Сеула у паливному спорі українські експерти пояснюють не лише дипломатією. Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар в ефірі проєкту «Український фокус. Ранок» на Slawa.TV та «Еспресо» пов’язав позицію південнокорейської влади з внутрішньополітичною турбулентністю. На його думку, Лі Чже Мьон копіює підхід американського президента, перекладаючи відповідальність за внутрішні негаразди на зовнішнього гравця.
«У Південній Кореї чергова криза, і, думаю, чинний президент Лі Чже Мьон певною мірою взяв за зразок поведінку Трампа. Мовляв, давайте звинувачувати Україну: адже не можна звинувачувати Китай чи Північну Корею, сусідство з якими є досить небезпечним. Тим більше що привід знайшовся, хоча він абсолютно штучний: оприлюднення факту передачі Південній Кореї двох північнокорейців», - заявив Гончар.
Експерт припускає, що гучний спір із Києвом мав відвернути увагу південнокорейського суспільства від внутрішніх проблем.
«Розрахунок полягав у тому, що це відверне увагу від внутрішньополітичних проблем. Так само, як у Трампа: проблема з дизелем, хто винен? Україна. Лі Чже Мьон пішов приблизно за цією схемою», - пояснив експерт.
Гончар також зазначив, що Сеул непослідовно дотримується антиросійських обмежень, а відвантаження пального до РФ не стали новиною.
«Те, що Південна Корея насправді не надто дотримується режиму санкцій, теж факт. Факт поставок палива з Південної Кореї до Росії також був відомий», - зазначив президент Центру глобалістики.
За лінією Сеула аналітик вбачає й інтереси корпоративного сектору, який розраховує відновити зв’язки з Москвою, зокрема в енергетиці та суднобудуванні.
«Вони мріють про те, як повернутися до великих російсько-південнокорейських проєктів, пов’язаних із газом та будівництвом танкерів-метановозів, які Росія не може виробляти. Південна Корея свого часу взялася розвивати цей багатомільярдний багаторічний проєкт. Є й запит великого південнокорейського бізнесу: усі провідні компанії, такі як LG, Hyundai та інші, мріють про те, як знову повернутися на російський ринок», - сказав Гончар.
Саме на тлі внутрішньополітичної боротьби, на його думку, доля двох громадян КНДР викликала в Південній Кореї такий резонанс. Разом з тим експерт критично оцінив і дії Києва, який, за його словами, відпустив північнокорейців без будь-якої компенсації.
«Дивно мені інше: ми так легко віддали цих двох полонених, не отримавши натомість нічого і забувши, що у нас є в’язні Кремля, які вже понад десять років перебувають у російському полоні», - підкреслив він.
Яким би не був розрахунок Сеула, на кону для Києва залишається значний обсяг південнокорейської допомоги. З початку повномасштабного вторгнення Росії сукупна допомога Україні, за даними Кільського інституту, сягнула 646,6 млн євро. Найбільша частка припадає на гуманітарний напрям, оцінений у 431,2 млн євро.
Сеул передав 200 пікапів для ДСНС, 16 підводних дронів для розмінування, 300 машин швидкої допомоги та чотири когенераційні установки для Запоріжжя. Пряма фінансова допомога становить 200,9 млн євро, крім того, на 2024–2029 роки Україні надано пільгові кредити на 2,1 млрд доларів на відновлення. Допомога у сфері безпеки оцінюється в 14,5 млн євро.
Найчутливішим питанням у відносинах залишається протиповітряна оборона. Південна Корея має потужну оборонну промисловість і розвинені системи ППО. Особливо цікавою є Cheongung-II - південнокорейська зенітна система середнього радіусу дії.
Керівник напряму передових технологій, національної безпеки та оборони Міжнародного інституту стратегічних досліджень Ламі Кім у колонці для Foreign Policy нагадує: у липні Україна перехопила лише 29 із 195 російських балістичних ракет. За словами Зеленського, поставки зенітних ракет від союзників цього року впали приблизно до третини від рівня 2025 року.
Український президент безпосередньо звертався до Сеула з проханням.
«Ми б дуже хотіли отримати від Південної Кореї підтримку у вигляді того, чого нам не вистачає, - систем протиповітряної оборони», - заявляв Зеленський.
Ламі Кім підкреслює, що південнокорейська система Cheongung-II показала 96% ефективності в ОАЕ, а її перехоплювач коштує близько 1,1 млн доларів, що втричі дешевше за Patriot. Юридичної заборони на постачання немає: Закон про програму оборонних закупівель лише надає уряду право обмежувати експорт. Сеул стримують побоювання щодо Москви, адже Дмитро Медведєв погрожував передати КНДР новітні ядерні технології.
Ламі Кім посилається на заяву самого Лі Чже Мьона про амбіції країни в Європі.
«Південна Корея має вийти за межі експорту передової продукції та стати надійним партнером у співпраці в сфері безпеки», - заявляв президент.
Аргументи на користь залучення Сеула стосуються не лише України, а й безпеки самої Південної Кореї. Автори аналітичного матеріалу Foreign Policy від 28 серпня звертають увагу на те, що Дональд Трамп скоротив спільні навчання Ulchi Freedom Shield з 11 до 5 днів. Це сталося попри те, що Пхеньян отримує бойовий досвід, недоступний на власних полігонах.
Видання вказує на суперечність у стратегії «розподілу тягаря» між союзниками США.
«Вашингтон може регіоналізувати відповідальність, але не може регіоналізувати загрози», - пишуть автори.
КНДР відправила до Курської області близько 15 тис. військових, а Зеленський заявляв про ризик розгортання ще 30–50 тис. Сестра Кім Чен Ина Кім Йо Чжон назвала ці дані «безпідставними». Reuters минулого року повідомляло, що північнокорейські ракети в руках РФ стали значно точнішими.
«Українське поле бою дає Пхеньяну те, чого не дасть полігон: постійний реальний зворотний зв’язок про те, як його ракети працюють у бойових умовах, зокрема проти західної ППО», - підкреслює видання.
Сам Пхеньян тим часом відкрито вшановує бійців, які воюють на боці Москви. Як пише investing.com, лідер КНДР Кім Чен Ин під час святкування 78-ї річниці заснування країни 9 вересня виступив із промовою в Пхеньяні, де окремо відзначив військових за кордоном. За даними західних і південнокорейських чиновників, з кінця 2024 року КНДР відправила на допомогу РФ від 14 до 15 тис. військових. У лютому 2026 року розвідка Південної Кореї оцінювала втрати вбитими та пораненими приблизно в 6 тис.
Державне агентство ЦТАК передало слова лідера без прямої згадки про Україну.
«Особлива подяка та повага командирам і бійцям, які беруть участь у закордонних військових операціях», - повідомило агентство.
Міноборони Південної Кореї наприкінці серпня повідомляло, що Пхеньян продовжує готувати додаткове розгортання військ у Росії, хоча ознак його неминучості не виявлено. Натомість, за оцінками південнокорейської розвідки, КНДР уже отримує від Москви економічну допомогу та військові технології.
Читайте інші матеріали Главреда:
Reuters - британське агентство новин і постачальник даних про фінансові ринки, що надає інформаційні повідомлення газетам та іншим засобам масової інформації, пише Вікіпедія.
Reuters вважається одним із найбільших у світі міжнародних новинних агентств. Агентство існує з середини XIX століття
У Reuters працюють понад 14 000 співробітників у 91 країні світу. Серед них близько 2300 журналістів, а також фотокореспондентів і відеооператорів. Загалом агентство має 197 бюро, які працюють по всьому світу.