Георгій Гонгадзе народився 21 травня 1969 року в Тбілісі (Грузія). Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка (спеціаліст з романо-германської філології).
Почав працювати в Україні як представник інформаціонної служби Народного фронту Грузії. Крім того, працював у львівській організації Народного Руху України.
Гонгадзе зняв як режисер документальні фільми "Біль землі "(1993),"Тіні війни"(1994), "Колиска" (1995), "Охоронці мрії" (1996).
17 квітня 2000 року почав працювати портал Українська правда, головним редактором якого став Георгій Гонгадзе. На сайті регулярно публікувалися критичні матеріали про тодішнього президента Леоніда Кучму і його найближче оточення.
16 вересня 2000 року Гонгадзе викрали по дорозі додому. Наступного дня за фактом його зникнення міліція відкрила кримінальну справу. Через дванадцять днів лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз дав у Верховній Раді прес-конференцію, на якій оприлюднив аудіозаписи, що отримали згодом назву "плівки Мельниченка". Їх нібито потай від Кучми зробив майор Управління держохорони Микола Мельниченко. На них по черзі президент вів бесіди з керівником МВС Юрієм Кравченко, генпрокурором Михайлом Потебенько, головою СБУ Леонідом Деркачем і головою президентської адміністрації Володимиром Литвином. На одному із записів Кучма нібито наказав міністру Кравченку "розібратися" з Гонгадзе, а на іншій керівник МВС нібито відзвітував перед президентом про виконану роботу.
Експертизи аудіозаписів, проведені в США і Європі, довели справжність голосу Кучми. Однак через те, що свої записи Мельниченко робив на цифровий диктофон, експерти не змогли довести можливість їх подальшого монтажу.
2 листопада 2000 року в Таращанському лісі на Київщині знайшли тіло без голови, яке, як припустило слідство, належало саме Гонгадзе.
27 лютого 2001 року Генпрокуратура визнала факт смерті журналіста і відкрила справу за статтею Умисне вбивство.
3 вересня 2002 року в Генпрокуратурі визнали, що труп, який знайдений в Таращанському лісі, належить Гонгадзе. 22 жовтня 2003 року Генеральний прокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт генерала міліції та керівника департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача у зв'язку з цією справою.
Однак Пукача через місяць Апеляційний суд Києва випустив з-під арешту під підписку про невиїзд і той втік від слідства.
1 березня 2005 року наступний президент України Віктор Ющенко офіційно заявив, що затримані вбивці Гонгадзе з-поміж правоохоронців. 23 листопада 2005 року Апеляційний суд Києва прийняв до розгляду звинувачення колишніх співробітників міліції Миколи Протасова, Валерія Костенко та Олексія Поповича у навмисному вбивстві Гонгадзе. 15 березня 2008 року їх визнали винними й засудили: Протасова до 13 років, а Костенка і Поповича - до 12 років тюремного ув'язнення. 8 липня того ж року Верховний Суд України залишив вирок без зміни.
21 липня 2009 року співробітники Генпрокуратури та СБУ затримали Олексія Пукача в селі Молочки Житомирської області.
29 січня 2013 року Пукача визнали винним у перевищенні влади або службових повноважень, що супроводжувалося насильством, і умисному вбивстві Георгія Гонгадзе та засудили до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
"Щороку в цей день думаю про те, в якій країні б ми жили, якби у людей в погонах вистачило розуму і сил зупинитися", - написала в Facebook журналіст і сценаристка Аксінья Куріна.
"Рівно 20 років тому, 16 вересня 2000-го, за наказом президента Леоніда Кучми був убитий журналіст Георгій Гонгадзе. Згідно з матеріалами кримінальної справи, за Гонгадзе, так само як і за низкою інших неприємних Кучмі громадських діячів, велося стеження силами спецпідрозділів СБУ і МВС. Гонгадзе був викрадений і убитий групою офіцерів міліції, на чолі з генерал-майором Олексієм Пукачем. Вина Пукача і його групи повністю доведена, Пукач відбуває термін. А Кучма жодного разу не ходив на допит і не притягувався до суду, хоча всі докази підтверджують - вбивство скоїли за його наказом. [...] Ми ніколи тебе не забудемо, Георгій. І ніколи не пробачимо твоїм вбивцям", - написав гнівний пост журналіст Юрій Бутусов.