Про що ви дізнаєтесь:
Закоханість не підпорядковується точним правилам. Проте в житті є періоди, коли пошук партнера може здаватися особливо складним. Психологи та психіатри звертають увагу на два вікові рубежі - 30 і 50 років. У першому випадку на людину часто тиснуть суспільні очікування та бажання створити сім'ю, а в другому пошук стосунків нерідко починається після серйозних життєвих змін.
У матеріалі французького видання Doctissimo розглядаються психологічні труднощі, з якими люди можуть стикатися під час пошуку кохання. Водночас знайомства через інтернет дають реальні можливості: за даними дослідження Ifop, 57% опитаних користувачів змогли познайомитися з кимось у реальному житті завдяки сайтам і додаткам для знайомств.
Відео про те, як знайти справжнє кохання, можна тут:
У 30 років багато людей починають відчувати, що відстають від життєвого сценарію, якого від них очікують оточення та суспільство. Родина може цікавитися планами на весілля, а бажання мати дітей змушує замислюватися про майбутнє та серйозні стосунки.
Марін Коломбель пояснює
Після 30 років можна відчути зростаючий тиск з боку родини або бажання мати дитину, що спрямовує увагу на пошук партнера.
Через це кожне нове знайомство іноді сприймається як вирішальне. Людина може поспішати з висновками, оцінювати потенційного партнера насамперед з погляду сумісності для сімейного життя та переживати через невдалі побачення.
Однак можливості для знайомств нікуди не зникають. За даними Ifop, 80% жінок віком близько 30 років, які користуються сайтами та додатками для знайомств, мали принаймні одне побачення. Це свідчить, що можливості познайомитися з новими людьми залишаються, навіть якщо пошук партнера супроводжується хвилюванням і завищеними очікуваннями.
У 50 років люди нерідко починають шукати стосунки після розлучення, смерті партнера або від'їзду дітей з дому. Такі зміни можуть змінити звичний спосіб життя та змусити по-новому подивитися на власне майбутнє.
За словами Марін Коломбель, після 50 років люди стикаються з важливими життєвими переломами - розлученням, втратою чоловіка або дружини, а також тим, що діти залишають батьківський дім. Страх самотності, тривога через старіння та звуження кола спілкування можуть посилювати бажання знову побудувати стосунки.
Якщо ж розрив стався через смерть партнера, труднощі пов'язані не лише з новими знайомствами, а й із готовністю знову відкрити своє серце.
Марін Коломбель наголошує: «Відновлення життя після втрати багаторічного партнера потребує складної роботи з переживання горя. Почуття провини, пов'язане з думкою про те, що доведеться "замінити" померлого чоловіка або дружину, може заважати відкриватися новим стосункам».
За даними DREES, через п'ять років після втрати партнера нові стосунки починають понад половина чоловіків, які овдовіли, і лише приблизно кожна п'ята жінка. Ці дані свідчать, що повернення до романтичного життя після втрати близької людини може бути тривалим і складним процесом, особливо для жінок.
У віці близько 30 і 50 років люди можуть відчувати, що не вписуються в загальноприйняті уявлення про романтичні стосунки. У першому випадку причиною стають очікування щодо створення сім'ї та народження дітей, у другому - переконання, що для нового кохання вже може бути запізно.
Марін Коломбель також звертає увагу на вплив суспільних образів. За її словами, медіа переважно демонструють молодих закоханих, тоді як прикладів щасливих романтичних стосунків після 50 років значно менше. Коли в інформаційному просторі майже не показують історій кохання в зрілому віці, людині легше повірити, що її можливості вже обмежені.
Психіатр нагадує, що відкритість до нового досвіду та прийняття власної вразливості можуть допомогти побудувати стосунки в будь-якому віці. Як приклад вона згадує історію Бріджит Джонс, яка вчиться приймати себе та не відмовлятися від нових можливостей.
Читайте також:
Doctissimo.fr - французький інформаційний портал, заснований у 2000 році. Видання спеціалізується на темах здоров'я, психології, стосунків, сім'ї та способу життя. Матеріали готують професійні журналісти й фахівці з охорони здоров'я. За інформацією редакції, публікації проходять кілька етапів перевірки за участю профільних експертів, медичного директора та головного редактора.