Перші в історії дебати кандидатів на посаду президента Міжнародної шахової федерації закінчилися повним провалом для одного з них. Вадим Розенштейн, бізнесмен із Німеччини російсько-українського походження, після своєї чотирихвилинної вступної промови несподівано відключився від ефіру.
Ведучий дебатів гросмейстер Моріс Ешлі марно намагався повернути пана Розенштейна, але той, пославшись на проблеми з інтернетом, які, втім, не завадили йому публікувати пости в X, вважав за краще ретируватися.
Кандидати, що залишилися, - німецький та казахський бізнесмени Ян Генрік Бюттнер і Тимур Турлов - витратили відведені їм півтори години на цілком дружню розмову, яка нагадувала не звичний формат дебатів, а, радше, зустріч двох підприємців, які шукають шляхи майбутньої ефективної трансформації FIDE на щось більше, ніж вона є зараз.
Фактична відмова Вадима Розенштейна від участі в дебатах є цілком очікуваним кроком для людини, до якої накопичилося надто багато запитань. І його участь у дебатах точно зробила б їх яскравішими.
Останніми місяцями ЗМІ опублікували достатньо матеріалів, які потенційним виборцям уже надто складно ігнорувати. І головне запитання полягає в тому: чи не опиниться Вадим Розенштейн після свого гіпотетичного обрання в черговому санкційному списку США чи Євросоюзу - подібно до Аркадія Дворковича, який раніше очолював FIDE і врешті склав повноваження.
У близькому оточенні Розенштейна його позаочі порівнюють із засновниками компанії BORK - колись великого ритейлера побутової техніки в Росії. Вони приписали собі «німецьке походження» задля продажу китайських соковижималок і мікрохвильовок російському середньому класу. І, здається, до 2022 року схожа схема справді приносила Вадиму Розенштейну плоди: німецька логістика як синонім якісної та точної роботи - з одного боку, і робота з російськими олігархами - з іншого.
Зареєстрована Вадимом Розенштейном у 2017 році логістична компанія WR Logistics починала з постачань туалетного паперу з Росії до Німеччини, а вже через рік переключилася на виконання великих підрядів для мільярдерів Геннадія Тимченка і Леоніда Міхельсона та їхньої компанії «НОВАТЕК».
Для тих, хто хоч трохи знайомий з тим, як влаштований подібний бізнес у Росії, цілком очевидно, що отримати підряди від людей із найближчого оточення незмінного президента Путіна (а Тимченко і Міхельсон саме такі) нереально без твердої протекції. Імовірно, таку протекцію йому забезпечили зв’язки його покійного дядька Віктора Розенштейна, який значну частину своєї кар'єри пропрацював у структурах, пов'язаних із «НОВАТЕКом».
На ці припущення пресслужба Вадима Розенштейна відповіла заявою, що всі підряди, виконані його компанією WR Logistics для структур Тимченка і Міхельсона, були передані йому європейськими партнерами. Але кількома роками раніше в матеріалах російського видання «Коммерсант», які, втім, мають усі ознаки рекламної публікації, жодних «європейських партнерів» Вадим Розенштейн не згадував, а компанію «НОВАТЕК» прямо назвав дуже важливим клієнтом.
Таких розбіжностей між публічним образом Вадима Розенштейна і дійсністю доволі багато. Треба визнати, що його PR-команда чесно відпрацьовує свій хліб, видаляючи, зокрема, небажані для їхнього шефа матеріали зі ЗМІ чи соціальних мереж. Але правда в тому, що методи, які використовував радянський диктатор Йосип Сталін, час від часу стираючи з групових фотографій убитих за його наказом соратників, не працюють у 2026 році. В інтернеті зберігається все.
Вадим Розенштейн так і не дав публічного пояснення, чому контрольоване його WR Group Holding GmbH і зареєстроване в Москві ТОВ «ВР Рус» від початку російського вторгнення в Україну в десятки разів збільшило виторг, який значно перевищує вартість активів компаній, що входять до периметра його німецького холдингу. Частину цих коштів російський дивізіон Розенштейна, наприклад, заробив на постачанні до Росії відшитого в Італії взуття для Анастасії Задоріної - доньки генерал-полковника Федеральної служби безпеки Михайла Шекіна. Це та сама Задоріна, яка не лише замовляє пошиття модного взуття в італійських майстрів, а й є важливим гвинтиком російської мілітаристської пропаганди, одним із символів якої на довгі роки став її мерч «Не смішіть мої Іскандери» (ракетний комплекс, здатний нести тактичні ядерні боєголовки).
Ще один клієнт російської компанії Вадима Розенштейна - німецька WKB Systems GmbH, підконтрольна бізнесмену Віктору Бударіну, яка ввезла з Чехії через ТОВ «ВР Рус» різноманітне промислове обладнання на 130 тис. євро. Віктор Бударін - один із небагатьох російських бізнесменів, які отримали підряди на відновлення окупованого та практично повністю знищеного армією РФ українського Маріуполя. Сам Бударін поки що не перебуває під санкціями ЄС чи США, але під обмеження почав потрапляти його бізнес: у 2025 році в європейському санкційному списку опинився банк «Кубань Кредит», бенефіціарним власником якого є Віктор Бударін.
Вадим Розенштейн не висловився і щодо публікацій, пов'язаних із бізнесом його брата Михайла Розенштейна, який так само, як і Вадим, за чотири роки війни різко збільшив виторг своєї логістичної компанії 2R Integra в рази. На своєму сайті вона прямо рекламувала можливості обходити антиросійські санкції, але після публікацій у ЗМІ видалила цю інформацію. Як з'ясували журналісти, 2R Integra ввезла до Росії значні обсяги підсанкційної продукції та товарів подвійного призначення з Європи й Індії.
Ще один примітний факт: після публікації про можливий зв'язок німецької компанії Glotech GmbH (яка також належить росіянам) із постачанням до РФ підсанкційної телекомунікаційної продукції, Вадим Розенштейн видалив зі свого акаунта в X пост про укладення з цією структурою партнерської угоди щодо підтримки німецьких шахістів.
Але навіть якщо повністю прибрати з біографії Вадима Розенштейна всю інформацію про його успішний російський бізнес, про постачання для сім'ї високопоставленого силовика та про обхід санкцій компанією його брата Михайла, запитань менше не стає. Наприклад, його публічний образ «німецького мільярдера» ніяк не в'яжеться з фінансовими результатами його WR Group Holding.
Загалом активи (включно з кредитними зобов'язаннями) компаній, що входять до цієї структури, ледь дотягують до 10 млн євро. І тут Вадиму Розенштейну, вочевидь, потрібно дещо більше, ніж одна рекламна стаття в тайському Forbes, щоб опинитися в десятці найзаможніших німецьких бізнесменів. Запитання про походження статків йому вже намагалися ставити журналісти Deutsche Welle, але Вадим Розенштейн просто проігнорував їх.
Досі шахова громадськість не отримала від Вадима Розенштейна відповідей на запитання, що ж насправді сталося в серпні 2024 року під час Командного чемпіонату світу з рапіду і бліцу, коли його спіймали на спробі шахраювати під час гри з індійським гравцем Атхарвою. Скандал, що спалахнув, вдалося спочатку зам'яти: арбітри повірили словам Вадима Розенштейна про чесну гру, і партія тривала. Але невдовзі її знову зупинили, коли перевірка відеокамер підтвердила: Вадим нишком пересунув фігуру на іншу клітинку.
Замість відповідей на всі ці запитання Вадим Розенштейн публікує у своєму X підтвердження підтримки своєї кандидатури від різних осіб і організацій. Але на ділі виявляється, що заявлена ним підтримка від глобальних корпорацій насправді не більше ніж лист від регіонального представника компанії. А журналіст Деніел Ренш, шаховий майстер і коментатор, навіть змушений був заявити, що опубліковане Розенштейном фото з його автографом означало не підтримку його президентської кандидатури, а було лише підписом на книзі.
Одна з останніх публікацій Вадима Розенштейна, до речі, зроблена ним в X майже одразу після дебатів (тих самих, де в нього зник доступ до інтернету), була з німецьким політиком Горстом Тельчиком. За словами Розенштейна, той «благословив його на пост президента FIDE».
Тельчик - колишній радник ексканцлера Німеччини Гельмута Коля, ексглава Мюнхенської конференції з безпеки, послідовний прихильник зближення з Росією і один з улюблених російською пропагандою німецьких політичних діячів. В оточенні Вадима Розенштейна кажуть, що той не приховує і власних політичних амбіцій, але не в ролі депутата чи чиновника, а радше в ролі тіньового «спонсора й управлінця» політичної сили, достатньо впливової, але не надто багатої та готової до фінансових компромісів. Німецька ультраправа АдН - ідеальний для цього варіант і ще радикальніший, ніж Тельчик, прихильник зближення з Росією «за будь-яку ціну». Очевидний вибір для російського бізнесмена з німецьким паспортом Вадима Розенштейна.
Але мистецтво будь-якого політика (а посада президента Міжнародної шахової федерації є політичною) багато в чому й полягає у здатності тримати удар і відкрито відповідати на незручні запитання. Цьому мистецтву неможливо навчитися - це радше риса характеру і спосіб життя. Якщо ж така схильність відсутня, навіть найвіртуозніша реклама в соціальних мережах навряд чи допоможе.