На YouTube-каналі Ігоря Циганика вийшов унікальний випуск присвячений футбольному клубу «Шахтар». Він зібрав людей, які створювати славу донецької команди на українській та міжнародній арені.
Серед гостей — генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін, символ клубу і спортивний директор Дарійо Срна, відомий коментатор Роберто Моралес, легендарний воротар, рекордсмен «Шахтаря» та збірної України за кількістю зіграних матчів Андрій Пятов та один з найкращих захисників незалежної України Олександр Кучер.
Дивіться повний випуск тут або у плеєрі нижче.
У переможному фіналі Кубку УЄФА 2009 вісім з одинадцяти гравців «Шахтаря» були іназемцями, з них чотири — бразильцями. Таке співвідношення відповідало стратегії клубу, який став відомим у Європі завдяки розвитку молодих бразильських талантів.
«Ми всі бачили, які результати дають бразильські футболісти. Президенту дуже подобалася ця гра, тому це була наша стратегія з 2004 року», — Сергій Палкін.
У 2000-их «Шахтар» залучав таланти, зокрема й Фернандіньйо, згадує коментатор Роберто Моралес.
«Фернандіньйо тоді був найактивнішим гравцем у (клубі) “Паранаенсе”, який дільшов до фіналу Кубку Лібертадорес, а це аналог Ліги чемпіонів. Я розумів, що це дуже крутий футболіст. Коли сказали, що прийде Елано (колишній півзахисник), я не повірив: він був трошки старший, вже грав за головну збірну... Хоча, коли сказали, що Луческу прийде, я теж не повірив»
На питання, чому іноземні футболісти обирали «Шахтар», а не провідні світові клуби, генеральний директор Сергій Палкін відповідає, що гірники вміли переконувати:
«Ми повинні були обережно провести футболіста по центральній вулиці (не дай Бог кудись звернути) до бази і сказати, що це наша територія. Вони дивляться і розуміють, що це рівень. Вони ж не знали, що за базою нічого не було. У нас була стратегія, як пересуватися по місту, щоб довести до точки, де ми закривали всі питання»
Одним з тих, хто підписав конкракт з «Шахтарем» у ранніх 2000-их був Дарійо Срна. Нинішній спортивний директор згадує, що адаптуватися було непросто:
«Я відчував, що там не було капітана. Капітан має не тільки бути лідером, а й допомагати людям, які приїжджають з іншої країни у твій клуб. Тоді такого не було: якби не було моїх хорватів і сербів, не було б з ким дружити»
Тож отримавши позицію капітана Дарійо діяв інакше:
«Коли підписували бразильців, я завжди їх зустрічав, говорив, давав (свій) номер телефону, ми ходили на вечерю, гуляли всі разом»
«З бразильцями у нас завжди була спільна мова. Ми завжди підтримували, жартували разом, досі спілкуємося», — Олександр Кучер.
Шлях «Шахтаря» до Кубку УЄФА розпочався з матчів проти англійського «Тоттенгема», російського ЦСКА й франзуцького «Олімпік Марсель». З кожною командою проводили по дві гри й за результатами матчів «Шахтар» вийшов у півфінал.
«(Після гри з “Марселем”) президент сказав, що Луческу залишається. Тоді вже якась певність з’явилася, що залишилося трохи. Я почав розуміти, за яким трофеєм ми йдемо», — Андрій Пятов.
Півфінал «Шахтар» грав проти київського «Динамо». Тоді Дарійо Срна виходив на поле з двома жовтими картками.
«Ще одна і я “аут”. І Вукоєвич (півзахисник “Динамо”) мене провокував, я знаю його. Він мене збив десь на першій хвилині, знав, що я буду реагувати. Але я був під контролем», — Дарійо Срна.
За результатами двох матчів перемогу здобув «Шахтар» з рахунком 3:2. Та, попри це, гра не виправдала очікування всіх глядачів:
«Я коментував і розчарувався. Стадіон “Динамо” вміщує 18 тисяч людей, а хотіло приїхати на цю гру мабуть 170 тисяч… Але цей матч був дуже нічийний. Ніяких особливих моментів, тільки останні хвилини», — Ігор Циганик.
«Хотілося, щоб воно швидше закінчилося»: фінал Кубку УЄФА
Фінал Кубку УЄФА відбувся 20 травня 2009 року у Стамбулі. Суперником «Шахтаря» став німецький «Вердер». Присутні згадують: кількість українців, які приїхали підтримати свою команду, була вражаючою.
«У вівторок почала з’їжджатися Україна. І вся Ая-Софія була в синьо-жовтих прапорах. Я такої кількості вболівальників закордоном не бачив ніколи», — Ігор Циганик
Щоправда, не обійшлося без нюансів напередодні матчу:
«Була провокація з боку “Вердера”. Озіл (німецький футболіст турецького походження) вийшов і сказав: “Я все життя вболівав за “Фенербахче” і хочу, щоб у цьому протистоянні Стамбул вболівав за “Вердер””. Коли ми почали підходити до стадіону, зрозуміли, що ми в меншості. Багато турецьких вболівальників були за “Вердер”», — Ігор Циганик.
Також ще на етапі перевірки виникли технічні проблеми з трансляцією матчу.
«Ми зрозуміли, що треба підстрахуватися стосовно сигналу й в результаті тільки у нас і в німців під час трансляції він не зникав. Турки організували так, що у всіх вибивало трансляцію», — Роберто Моралес.
Під час фіналу Кубку УЄФА у складі основної команди «Шахтаря» грали Дарійо Срна, Андрій Пятов й Олександр Кучер. Колишні футболісти поділилися спогадами про той матч:
«Не спав всю ніч (перед грою). Моя дружина об’їхала всі мечеті. У мене не було стресу, у неї був тому, що вона була на трибунах», — Дарійо Срна.
«Перший раз бачив Луческу таким спокійним (після першого тайму). Я допустив помилку, думав, що зараз буде жорсткий розбір, а він сказав тільки: “Давайте, я вірю. Ми вийдемо і виграємо цю гру”. Я запам’ятав це на все життя», — Андрій Пятов.
«Важко давалися останні хвилини, коли ми розуміли, що рахунок треба втримати і це для нас дуже важливо. Хотілося, щоб воно швидше закінчилося», — Олександр Кучер.
«Шахтар» переміг «Вердер» з рахунком 2:1 і став володарем Кубку УЄФА. Він став першим і поки що єдиним європейським трофеєм в історії клубу.
«Ці емоції, цю радість неможливо передати. Її можна тільки ще раз прожити. Ти це нізаякі гроші не купиш. Це величезна радість і цей Кубок для мене залишається великим яскравим спалахом до сьогоднішнього дня», — Ігор Циганик.
У 2014 році, після окупації Донецька російськими військами, ФК «Шахтар» залишив місто. З того часу залишилися тільки спогади.
«Там були теплі люди, які завжди хотіли з тобою бачитися. Я пам’ятаю, де ваш офіс був — за готелем “Україна”. До 2014 року там багато що змінилося… Було гарно», — Ігор Циганик.
«Після 2009 року, коли ми запустили Донбас Арену й Донбас Палац, був інший рівень. Тоді ми везли футболістів не на базу, а одразу на арену. Вони проходили екскурсію 30 хвилин, а потім: “Де підписати?” Всі розуміли ці масштаби і що ми хочемо досягти», — Сергій Палкін.
Також генеральний директор «Шахтаря» додає, що переконаний: якби не російське вторгнення у 2014 році, клуб і сам Донецьк були б на дуже високому рівні.
Також говорили про багаторічного тренера «Шахтаря» Мірчу Луческу, який помер у квітні цього року. Футболісти згадували, як познайомилися з легендою, як тренер обирав гравців і як взаємодіяв з ними.
«Я був на Чемпіонаті Європи у Португалії у 2004 році. Він мені подзвонив, а у мене було три тижні вихідних: “Ні, сім днів даю тобі й в Швейцарію зразу”. І це я навіть у нього не грав», — Дарійо Срна.
«Він давав багато теорії і розбирав суперника перед грою. Ми розуміли, яка в нього нога, як він віддає пас і могли передбачити, що суперник буде робити на полі. Звісно, що ми цим користувалися», — Олександр Кучер.
Згадують, що, окрім професіоналізму, у Мірчі Луческу були й хороші акторські здібності:
«Коли в Луческу залишається один рік він приходить і каже: “Я не можу так керувати командою. Вони ж думають, що я піду. Мені треба ще один рік”. І кожного разу він додавав по одному року», — Сергій Палкін.
Наприкінці розмови футболісти переглянули відео з яскравими моментами тренерської кар’єри Мірчі Луческу.
Нагадаємо, що ексклюзивна розмова з представниками «Шахтаря» вийшла на YouTube-каналі Ігоря Циганика. Більше цікавих розмов і розборів — за посиланням.