Ви дізнаєтеся:
Приготувати часниковий порошок вдома можна без спеціального обладнання. Знадобиться лише ніж, деко та звичайна кавомолка, а готова спеція зберігатиметься близько року. Як заготовити часник на зиму сухим способом, розповіла головний редактор і провідний автор порталу Rural Sprout Трейсі Бесемер.
«Купуючи часниковий порошок у магазині, ви навіть не уявляєте, скільки часу він пролежав у пляшці до того, як ви його придбали, і наскільки свіжим був часник, з якого його приготували», - зазначає Бесемер.
З техніки знадобиться блендер або кавомолка-подрібнювач спецій.
Кавомолка, в якій мелють кавові зерна, для часнику не підходить - натуральні олії вберуть запах, і напій набуде відповідного присмаку.
Все інше для приготування часникового порошку знайдеться на будь-якій кухні: гострий ніж, обробна дошка та деко з пергаментом.
Для найароматнішого результату беруть великі свіжі головки - щільні та тверді на дотик, без ознак проростання. За один раз зручно обробляти три головки: приблизно стільки поміщається на деку.
Зубчики відокремлюють від головки й очищують найшвидшим способом: зрізають кінчик, кладуть зубчик на бік, накривають плоскою стороною леза й різко б’ють по ньому долонею. Завдання - не розчавити зубчик, а лише відокремити тонку шкірку. Погані зубчики відбраковують.
Дивіться відео - Як почистити часник за 10 секунд:
Потім часник нарізають однаковими пластинками товщиною близько 3 мм і розкладають на деку так, щоб шматочки не злипалися в грудочки.
Ключовий етап - повільне випарювання вологи. Духовку або міні-піч розігрівають до 65–77 градусів Цельсія. При вищій температурі пластинки підрум’яняться і набудуть гіркоти. Підійде й сушарка для продуктів.
Процес займає 2–4 години. Готовність визначають за зовнішнім виглядом: скибочки мають стати золотистими, твердими, але трохи гнучкими, а після повного охолодження - хрустіти при розламуванні. Якщо цього не відбувається, сушіння продовжують. Шматочки, які висохли раніше за інші, виймають, щоб вони не підгоріли.
Охолоджений часник подрібнюють у блендері або кавомолці кілька секунд до потрібної консистенції. Занадто великі шматочки просівають через сито і перемелюють ще раз.
Зберігають спецію в герметичній тарі - банці для спецій або невеликій скляній ємності. Щоб порошок не збивався в грудки, до нього додають половину чайної ложки кукурудзяного крохмалю, а на дно банки насипають кілька зерен рису, які вбирають залишки вологи. Перші дні банку бажано добре струшувати.
Є нюанс і під час використання: порошок спочатку насипають у долоню або мірну ложку, а не сиплють безпосередньо над гарячою сковорідкою, інакше він намокне прямо в ємності.
«Під час сушіння часнику ви можете помітити, що він набув бірюзово-синього кольору. Не хвилюйтеся. Це природна хімічна реакція між ферментами та сірковмісними амінокислотами в часнику», - пояснила Бесемер.
Така реакція часто трапляється в маринованому часнику або під час нагрівання, на смак вона не впливає, а в міру подальшого запікання колір повертається до звичного. Більше того, синюва вважається добрим знаком: сірки більше саме в молодому часнику, а отже, порошок вийде особливо ароматним.
Як писав Главред, у сезон солодкої кукурудзи на кухні зазвичай залишаються голі качани - їх очищають від волокон, з’їдають лише зерна, а сам стрижень відправляють у компост. Однак із цих «відходів» виходить насичений бульйон, який надає стравам солодкуватого смаку та шовковистої текстури. Читайте - як приготувати такий кукурудзяний бульйон.
Вам також може бути цікаво:
Трейсі Бесемер (Tracey Besemer) - головний редактор та провідний автор популярних матеріалів на порталі Rural Sprout.
Керує редакцією Rural Sprout і пише статті про садівництво, домашнє господарство та органічне вирощування рослин.
Є «голосом» проєкту: вона веде регулярні інформаційні розсилки сайту щосереди та щоп’ятниці, а також недільні листи-есе для підписників.
Виросла в штаті Нью-Йорк, дитинство провела на автономній фермі батька. Наразі мешкає в Пенсильванії.
Дотримується практики самостійного виробництва продуктів та раціонального ведення господарства: займається консервуванням, ферментацією, прядінням та фарбуванням вовни, збором дикоросів та грибів.
У своїх статтях поєднує перевірені практичні методи садівництва та критичне ставлення до популярних міфів про городництво.