20 травня виповнюється рік, як Володимир Зеленський вступив на посаду президента України. Частина українців чекала дива, покладаючи на Зеленського великі сподівання як на нове обличчя і людини «не з політики», частина – чекала катастрофи у зв'язку з його недосвідченістю. Однак ні дива, ні катастрофи не сталося.
Перший рік президентства Зеленського ознаменувався появою в українському парламенті пропрезидентської монокоалиции, яка, втім, наказала довго жити, поновленням переговорного процесу з врегулювання ситуації на Донбасі, який при Порошенку три роки був паралізований, звільненням українців із російського полону, скасуванням депутатської недоторканності, прийняттям закону про ринок землі, випробуванням у вигляді пандемії коронавірусу та багатьма іншими подіями.
Як показують соціологічні дослідження, більшість українців як і раніше підтримують Зеленського і довіряють йому. Його рейтинги через рік перебування на президентській посаді залишаються безпрецедентно високими. Так, згідно з нещодавнім опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», якби українцям у цьому році знову довелося б обирати у другому турі між Зеленським і Порошенком, перший здобув би впевнену перемогу – за нього готові проголосувати 75% опитаних.
Більш того, Зеленський залишається єдиним політиком, якому, як і раніше, довіряють українці. Тоді як баланс довіри до інших ключових політичних фігур – Порошенка, Тимошенко, Бойка і Вакарчука – негативний.
Політичні експерти й аналітики поділилися з Главредом своїми оцінками першого року президентства Володимира Зеленського, назвали його головні досягнення і промахи, пояснили, чому практично не падають рейтинги Зеленського, а також розповіли, як довго може зберігатися така безумовна любов українців до президента.
Зеленський зумів взяти всю владу в Україні в свої руки. Це – найбільше і, мабуть, єдине його досягнення за перший рік президентства. Оскільки Зеленський відверто не розуміє, що робити з цією величезною владою.
При цьому президент оточує себе людьми, які, в першу чергу, дбають про власні інтереси, потім – про інтереси країни в їх власному розумінні, а вже потім – хтось із них, можливо, згадує про Зеленского. По суті, президент делегував свої повноваження іншим. Від початку незалежності в Україні не було настільки повноважного глави Офісу президента! Навіть Медведчуку і Балозі не снився такий вплив...
Зеленський позиціонував себе як кандидат, що зруйнує корупційно-олігархічну систему. І він дійсно спробував це зробити, але у вигляді відеороликів із закликами. Однак це у «Квартал 95» режисер каже, що робити, а актори слухняно виконують. У політиці ж так не працює – тут потрібно примушувати. А він спробував – не пішло, він і махнув рукою. У підсумку, корупційно-олігархічна система як була за часів Порошенка, так і працює.
Шанувальники Зеленського часто говорять про ще одне його досягнення: за перший рік президентства він не ску**ився. Це – чистісінька правда. Але Зеленський – занадто довірливий, і він просто не знає, що відбувається на більш низьких рівнях. А якби він поцікавився, то дізнався б про масу неприємних речей, які робляться від його імені в центрі та на місцях.
Рейтинги Зеленського зберігаються високими тому, що, на відміну від Порошенка, він жодного разу не був замішаний у жодних скандалах і корупційних оборудках. А, крім того, він щиро намагається принести мир в Україну та шукає шляхи. Однак все те, на чому тримається рейтинг Зеленського, може легко бути зруйноване економічними «досягненнями» уряду.
Перший рік президентства Зеленського – це грандіозний експеримент. Все, що в цей період робив Зеленський, дало імпульс до оновлення.
В першу чергу, за перший рік його правління відбулося найбільше за 25 років кадрове оновлення. Однак його ефект виявився обмеженим. Оскільки і парламентська, і урядова команда формувалися поспіхом, було зроблено багато помилок.
Помилки у кадровій політиці стали головним провалом Зеленського. Він сам визнав у підсумку, що потрібно бути більш ефективним в роботі, і що нові люди далеко не завжди виявлялися кращими за старих. Тому тепер Зеленський шукає, в першу чергу, ефективних керівників. Крім того, Зеленський спробував вирішувати проблеми шляхом бліцкригу. Але виявилося, що так швидко, як хотілося б, не вийде. В результаті, якесь просування вперед є, але кардинального вирішення нагальних проблем немає.
Приклад – проблема війни і миру. Результати є: Зеленський зрушив з мертвої точки мирний процес, який до того три роки був у ступорі; домігся обмінів полоненими, повернувши додому політв'язнів і моряків; почалося розведення сил; домігся саміту в нормандському форматі, якого не було три роки. Зараз є проблеми з реалізацією рішень саміту, однак з'явилася хоч якась надія на врегулювання конфлікту на Донбасі.
Інший приклад – посадки. Спроби були: Гладковський, Пашинський, Альперін... Проте кодекс Портнова дозволив взяти цих людей під варту, а потім відпустити під заставу. Наша правоохоронна система працює настільки повільно і бюрократично, що будь-який процес неймовірно розтягується. А українці жадають швидких результатів, як і сам Зеленський. Його невдоволення через відсутності таких швидких результатів призвело до зміни керівництва правоохоронних органів, зокрема, ДБР та Генпрокуратури.
Рейтинг Зеленського навіть через рік його президентства залишається безпрецедентно високим. Думаю, це пояснюється тим, що, по-перше, українці бачать особисту активність Зеленського в спробах вирішувати проблеми і його зацікавленість у результаті. А, по-друге, за Зеленським не тягнеться шлейф скандалів, звинувачень у зловживаннях чи корупції.
Підсумовуючи перший рік, можна сказати: дива не сталося, але і катастрофи, яку пророкували противники Зеленського, не сталося. Був отриманий сильний імпульс до змін після застою часів Порошенко. Скасування депутатської недоторканності, конституційні зміни щодо децентралізації, навіть земельна реформа – Зеленський зважився на ці зміни, хоча інші президенти просто боялися братися за них.
Рейтинг Зеленського навіть через рік президентства залишається безпрецедентно високим. Так відбувається тому, що українці досі не бачать йому альтернативи і не хочуть повертатися до старих облич. Зеленського підтримують і тому, що він переконливо демонструє свої добрі наміри і прагнення до змін. Поки на всеукраїнському рівні не з'явиться альтернатива Зеленському, його рейтинг і довіра до нього нікуди не подінуться.
Крім того, неписаний закон політики свідчить про те, що головне – не те, як щось робиться, а те, як це оцінюється. Люди оцінюють практично все, що робить Зеленський, добре. Вони побачили обмін полоненими і високо оцінили повернення наших хлопців додому. Вони бачать, що при Зеленском була скасована депутатська недоторканність, як і було обіцяно. Вони бачать прагнення Зеленського боротися з корупцією і виконувати обіцяне.
Явних помилок Зеленський поки що не припустився, що б не говорили його опоненти. Він уміє правильно і вчасно відходити назад, якщо бачить опір населення. Він грамотно маневрує при вирішенні проблеми Донбасу і у взаєминах з Росією. І, оскільки українці не бачать глобальних помилок, бачать старання Зеленського, вони готові почекати. Адже в явних корупційних скандалах він не засвітився, як це було з Порошенком і Януковичем.
Головний виклик і проблема для Зеленського – це економіка і безробіття. Але, судячи з тенденцій, які намітилися в економічному блоці команди Зеленського, помітно, що вони почали правильно думати. Принаймні, неоліберальних нісенітниць, які просували Гончарук, Мілованов та інші, вже немає. Тому вони зможуть вирішити багато проблем, і таких помилок, як були зроблені в угарі турборежиму (наприклад, як із ФОПами), не буде.
Зеленський навіть через рік президентства – найпопулярніший український політик. І єдиний політик з позитивним балансом довіри і недовіри. У Порошенка після першого року президентства цей баланс був уже -12%, у Януковича -31%.
«Медовий місяць» президентства Зеленського закінчився, а завищені очікування завжди обертаються розчаруваннями, тому у будь-якого політика після вступу на посаду рейтинг починає падати. Тож, у порівнянні з вереснем-жовтнем 2019-го, коли у Зеленського були пікові показники підтримки, нинішній рейтинг нижчий, але не настільки суттєво. Факт залишається фактом: Зеленському довіряє більшість українців.
Говорити про досягнення першого року Зеленського ми можемо, відштовхуючись від громадської думки. Українці плюсами вважають звільнення полонених, повернення українських кораблів, перезавантаження нормандського процесу, відновлення гуманітарного діалогу, активну боротьбу з коронавірусом, спроби об'єднання країни (йдеться про те, що Зеленський своїми заявами і діями не розриває Україну), міжнародну політику і зміцнення обороноздатності країни. Головною помилкою Зеленського я вважаю кадрову політику і загравання з меншістю, яка ніколи не стане «своєю».
Висновки – два. По-перше, діяльність Зеленського як президента схвалюється українцями, хоча він виправдовує далеко не всі сподівання виборців. По-друге, всі «старі» політики за цей рік так і не змогли додати собі політичних балів, навіть жорстко критикуючи Зеленського. Своєю критикою на адресу Зеленського вони працюють не на себе, а на формування власних «гробарів». Відповідно, процес зміни старих політичних еліт на нові, що почався в 2019 році, триває. Зеленський успішно ламає і руйнує політичну систему пострадянської України.
Економічна і соціальна ситуація в Україні стануть для Зеленського головними проблемами і викликами в найближчі рік-два. На нього чекають непрості рішення, за які політикам завжди доводиться розплачуватися власним рейтингом. Перший рік президентства показав, що Зеленський – фартовий хлопець. Однак попереду важкі часи, і першим Рубіконом будуть місцеві вибори, за яким можна буде робити прогнози про парламентську кампанію та подальші політичні перспективи Володимира Олександровича.
Серед досягнень Зеленського за перший рік президентства я б назвав прогрес в обміні полоненими та скасування депутатської недоторканності (багато хто з президентів це обіцяв, але тільки Зеленський – зробив). На цьому список успіхів завершується, хоча у нього були всі важелі для прийняття потрібних рішень, зокрема, парламентська монокоалиция.
В цілому, при Зеленскому все рухається по тому ж треку, що й при Порошенку: відбувається зрощення влади з бізнесом; немає реформ, а є лише їх імітація; створюються якісь незрозумілі посади; прогресу у мирному врегулюванні немає; економічна ситуація погана.
Рейтинги Зеленського зберігаються за інерцією. Це – ефект запущеного потягу, який мчить по прямій траєкторії. В українців залишається віра в краще, але кількість таких людей постійно скорочується. Крім того, немає альтернативи Зеленському, тому для більшої частини виборців він, як і раніше, залишається новим та несистемним політиком. Це суто людський чинник, і саме через нього багато хто вважає, що, наприклад, коронавірус перешкодив нормальному економічному розвитку України, а, значить, треба почекати ще півроку-рік. Однак із часом кількість таких людей буде зменшуватися, а токсичність оточення Зеленського, навпаки, зростатиме, як і непрофесіоналізм ставатиме більш очевидним. Зрощення з олігархами, репутаційні скандали будуть накопичуватися і позначатися на рівні підтримки.
Зеленський прийшов у політику стерильним, без політичного бекграунду, який мали всі президенти України до нього. Вони вже мали накопичений політичний негатив, тому їхні рейтинги падали швидше. Однак попереду ще чотири роки, а за цей термін «сніжний ком» Зеленського може стати навіть більшим, ніж у Ющенка.
Головний провал Зеленського – це економічна і соціальна політика. Це ключова сфера, помилки в якій будуть тягнути рейтинги президента донизу. На гуманітарці далеко не заїдеш. Порошенко теж зробив ставку на гуманітарні питання і програв. Фактор економічних і соціальних проблем – більш болючий для населення. Просто ефект від нього відкладений, але він неминуче наздожене Зеленського після епідемії коронавірусу.