Ви дізнаєтесь:
У нашій мові й досі можна почути слово "ізвєсть". Воно настільки закріпилося у побуті, що багато хто вживає його автоматично, не замислюючись, що це не українське слово. Насправді "ізвєсть" – це русизм, який прийшов до нас під час тривалої русифікації.
Слово походить від грецького ἄσβεστιον – негашене вапно, та ἄσβεστος – "негасимий", "незгасний". Звідси ж походить і "азбест". У російській мові воно закріпилося як "известь", а вже звідти потрапило у суржик, пояснює 24 Канал. В українській мові такого слова немає.
Українською правильно казати вапно. Це давнє слов’янське слово, що походить від праслов’янського vapьno. Воно має відповідники у багатьох слов’янських мовах: польське wapno, чеське vápno, словацьке vápno. Тобто це не штучна заміна, а питомо слов’янська назва.
Вапно отримують випалюванням вапняку, крейди чи інших карбонатних порід. Його використовують у будівництві для приготування розчинів, побілки та виробництва матеріалів. Саме тому правильно казати: "побілити стіни вапном", "вапняний розчин", "гашене вапно", "негашене вапно".
Від "вапно" утворилися й інші українські слова: "вапняк", "вапняний", "вапнувати", "вапнування".
Коли йдеться про нанесення вапна, можна сказати "білити", "білувати" або "вапнувати". Наприклад: "Навесні господарі білили дерева вапном". У кожному випадку вибір слова залежить від контексту, але всі вони належать до української літературної норми.
Читайте також:
Тлумачний словник - це вид словника, у якому наводяться слова мови з поясненням їхнього значення, граматичних властивостей та можливих відтінків вживання. Основна мета тлумачного словника - допомогти користувачеві зрозуміти значення слова та правильно його застосовувати в мовленні.