Журналіст Дмитро Гордон опублікував інтерв’ю з так званим екс-прокурором анексованого Криму Наталією Поклонською та екс-ватажком так званої "ДНР" (террористическая организация. - ред.) Ігорем Гіркіним, та після акцій протесту під його офісом, Гордон заявив, що передав флешки із відео до Гааги, а сам запис інтерв’ю начебто відбувся за сприяння спецслужб, однак пізніше у СБУ це спростували.
По-перше, якщо ці інтерв'ю дійсно були б організовані за допомогою спецслужб, то тоді ті представники, які їх організовували, мають бути притягнуті до дуже жорсткої відповідальності. Тому що користі від цих відео для процесів у Гаазі на користь України, прямо сказати, ніяких.
Тим більше тому, що у обох випадках виправдовувалася позиція Москви. Наприклад, Поклонська заявила, що, мовляв, українська влада така сяка і своїми діями призвела до того, що народ Криму попросив захисту у Росії.
І якщо такі матеріали українська сторона передає до Гааги, то треба розібратися, про який саме процес ідеться. Наприклад, по Криму є тільки один процес, який стосується незаконної анексії і порушення прав кримських татар. А тому інтерв'ю тієї ж Поклонської там ніяк не можна використати. Однак, якщо у майбутньому станеться ще один Нюрнберг щодо злочинів Росії, у тому числі, проти України, то ці інтерв'ю можуть якраз бути використані стовідсотково на захист Росії.
Дійсно, на сьогодні у Гаазі також ведеться процес проти Росії щодо її підтримки тероризму на Донбасі. Та у випадку з Гіркіним та сама історія - він дуже чітко артикулює те, що це місцеве населення обурилося режимом у Києві і цим фактично приховує пряму участь Росії у конфлікті на Донбасі. Тож у даному він так само виступає як свідок захисту РФ у якомусь майбутньому процесі. Тож якщо це дійсно робили за допомогою спецслужб, тоді треба визнати, що вони цілком підтримують позицію саме Росії.
Хіба що я можу допустити, що СБУ змогла б дати свою згоду на таке інтерв'ю за умови, що воно ніколи не буде опублікованим, бо публікація iнтерв’ю з терористом є злочином. Але тут це недоречно, оскільки видно, що воно чітко мало на меті саме публікацію. Тому інакше, як роботою на виконання російського замовлення я це пояснити не можу.
Читайте такожНіякої спецоперації: в СБУ зробили заяву щодо інтерв'ю Гіркіна ГордонуБо насправді зараз відбувається дуже багато таких замовних речей - то спочатку вкидають теми про воду Криму (причому на найвищому рівні), але після реакції суспільства цей процес гальмується. Також вкидалися вигідні Росії ідеї примирення, які висувався Сивохом, але і вони провалилися. А зараз ідуть жорсткіші речі з цими інтерв'ю для того, щоб у подальшому витягнути на мінський майданчик у якості перемовників людей, чию провину не можна відкрито довести. Іншими словами, не таких як Гіркін. Можливо, логіка саме така, що після того, як затихне обурення Поклонською та Гіркіним, вже можна буде запропонувати перемовників з нижчого ешелону, до яких ставлення України буде дещо м'якішим.
Однак, Гордон дуже обережний і знає коли можна і не можна переходити межу. Можливо, це були домовленості з російською владою. Імовірно, звідти міг бути певний певний тиск і на команду Зеленського, аби ці інтерв'ю вийшли і через них не було репресій щодо журналіста.
Звісно, у журналістській практиці подібні випадки, коли бралися такі інтерв'ю були, хоча журналістська етика цього не дозволяє. Але все одно, припустити, що у якійсь країні журналіст бере інтерв'ю у терориста, який проводив терористичні дії щодо її громадян – це абсолютна дикість.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із питань міжнародної політики, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду