Білоруські протести показали, що виходити на вулиці можна не тільки за Порошенка. І не за Тимошенко. Не за Зеленського. Ні за кого-то. А за щось. Білоруси вийшли не за "лідерів" (яких у них сьогодні просто немає), а за свободу, за гідність, за справедливість. Тобто, - за цінності.
Білоруські протести показали, що цілком можна обійтися без "незалежних" олігархічних ЗМІ, які формують порядок денний. Можна обійтися без політичної реклами. Без грошей. Без сцени, без якої у нас ніколи не можуть обійтися.
Можна обійтися без заскорузлої "віри" і без дитячого Томосу. Без жорсткої релігійної орієнтації в країні православних і католиків. Без архаїчної національної ідентичності в країні білорусів, росіян, поляків, українців ... Без "мови" там, де абсолютна більшість розмовляє мовою окупантів, але при цьому пристрасно прагне бути згуртованою нацією.
Читати такожЧому протести в Білорусі не схожі на український "майдан" Без всього цього, виявляється, можна обійтися, щоб бути справжньою нацією. Нацією громадян, а не національностей. Нацією відповідальних людей. Нацією, вільної від середньовічної архаїки. Нацією, а не стадом кріпаків холопів, поділених між сучасними нуворишами, які називають себе "лідерами", і нав'язувати суспільству хибні цінності в ім'я бабла.
Для українців це наука.