Нинішня зовні активна боротьба з корупцією, яку нібито проводять ГПУ, НАБУ, САП, МВС і СБУ, насправді не має ніякого ефекту. Точніше, має негативний ефект.
З тієї причини, що головний принцип боротьби з корупцією - це відсутність винятків, рівне ставлення правоохоронних органів до всіх корупціонерів. Як тільки силовики в силу різних причин починають займатися вибірковою боротьбою з корупцією, то всі корупціонери не кидають займатися корупцією, а просто намагаються зрозуміти, за яким принципом приймається рішення, кого переслідувати, а кого - ні.
Якщо це принцип клановості - корупціонери увійдуть в потрібний клан (читай партію). Якщо треба з кимось ділитися з силовиків - будуть ділитися і т.д. тому корупція не тільки не знижується, але багаторазово збільшується, що і відбувається в Україні.
Читати такожЯк приймають рішення президенти України
Але є ще одна сторона вибіркової "боротьби". Як тільки рядові співробітники правоохоронних органів розуміють, що вони не можуть застосовувати закон до всіх однаково, вони негайно самі починають займатися корупцією, тому що сенсу грати в комісара Катанню немає. Переконати їх у зворотному вже неможливо.
Тому тут "або/або". Або всіх однаково садять, або всі займаються корупцією. Другий варіант поки реалізований в Україні протягом усіх 30 років незалежності.
І, нарешті, виборча боротьба з корупцією дуже небезпечна, тим що вона провокує міжкланову війну. В етнічно неоднорідних країнах така практика часто призводить до перманентних політичних криз або навіть громадянських воєн. Радянський Союз розвалився саме тоді, коли Андропов почав переслідувати національні клани, що загрузли в корупції.
Донецькі і кримські клани зіграли вирішальну роль у відході цих регіонів з України після перемоги Євромайдану, так як вони всерйоз побоювалися за свої активи.
Читати такожПеремогти корупцію в Україні не вдасться жодному президенту
Нинішня активність силовиків також носить виключно замовний, політичний і комерційний характер. А це означає, що ціна питання під час виборів стає дуже високою і тому кожні вибори у нас - це величезні ризики розколу країни і різних майданів. Від розвалу нас щоразу рятує тільки Захід, який викликає на килим ключових гравців і загрожує їм пальчиком.
А без Заходу ми б вже давно розбіглися б в різні боки.
Як це не парадоксально, але менше з зол це взагалі не боротися з корупцією, ніж займатися її виборчою боротьбою.