Для погашення бюджетного дефіциту в грудні Україна продала облігацій внутрішньої позики (ОВДП) майже на 90 мільярдів гривень, чим збільшила заборгованість по них майже в 1,5 рази більше, ніж за весь 2020 рік.
У бюджеті на поточний рік дефіцит був закладений на рівні ~270 млрд гривень, але за весь рік він так і не дійшов до 135 млрд. Тому запозичення, швидше за все, зараз робляться для покриття поточних витрат. Але все одно такого великого дефіциту бюджету, як був закладений в проект 2020, у нас не буде.
Це - прояв симбіозу економічної необхідності і політичних домовленостей: Україна стає «тихою гаванню» для нерезидентів. У грудні вони вперше за останні півроку активно почали вкладатися в українські цінні папери, що вказує на їх впевненість у тому, що майбутній рік пройде стабільно і після вони зможуть повернути назад свої гроші. А при більш стабільному курсі національної валюти в Україні в наступному році, що нерезиденти, заходять до нас, розраховують на процентну ставку за ОВДП у 8-10%, що на порядок перевищує прибутковість аналогічних цінних паперів у Європі.
З цією ж упевненістю нерезидентів пов'язано і раптове зміцнення гривні протягом двох минулих тижнів, бо вони активно вливали валюту на український ринок.
Читати також"Змова" заходу: чому з України роблять злиденну країнуЗа рахунок яких саме домовленостей це відбувається, сказати складно, але усе вказує на те, що в 2021 році нас чекає болотиста стабільність в економіці – без вибухових зростань або падінь, що не перевищують двозначні значення. Швидше за все, ми утримаємося в діапазоні +3--8% ВВП. Оскільки гроші, що витрачаються через бюджет, знову повертаються до нього у вигляді пов'язаних доходів. Це не означає, що ми їх проїдаємо – найчастіше кошти, особливо ті, що витрачені на соціальні витрати, в достатній мірі сприяють стабілізації на внутрішньому ринку, а значить, частина з них повертається до бюджету у вигляді ПДВ, а частина коштів підтримує на плаву малий, середній і опосередковано великий бізнес, який виплачує зарплати, з яких сплачуються податки.
Але при цьому держборг у нас збільшується, і з року в рік його обслуговування зростає – в майбутньому році на це буде потрібно 70% держбюджету. Природно, їх ніхто не буде витягувати з бюджету, але більша його частина буде обслуговуватися за рахунок нових позик, а повернення боргів піде вже з отриманих Україною нових кредитів. Тобто для того, щоб вийти з порочного кола, Україна повинна буде або набрати набагато більше позик, які потрібно буде направити на заздалегідь обрані позиції або галузі економіки, щоб ті розвивалися і приносили прибуток, або ми протягом найближчих п'яти років прийдемо до ситуації, коли практично весь бюджет буде йти на обслуговування і погашення боргів.
І це буде дуже сумно, бо тоді у нас не залишиться ніяких ресурсів для розвитку і потрібно буде домовлятися з іноземними кредиторами не про реструктуризацію, а про списання боргів. Досвід наших сусідів показує, що на списання боргів вони йдуть більш охоче, але це вже буде залежати і від політичної ситуації всередині країни. Адже чим бідніша країна, тим простіше щось від не вимагати.
Юрій Гаврилечко, економічний експерт, спеціально для Главреду