Перший прем'єр-міністр України, заступник голови української делегації на переговорах у Мінську Вітольд Фокін заявив, що виступає за надання особливого статусу всій території Донецької та Луганської областей, а не тільки їх окупованій частині, а також за суцільну амністію.
Ні про яку суцільну амністію, про яку сказав Фокін, і мови бути не може, бо існують міжнародно визнані злочини - військові та проти людяності, які не підпадають під амністію. Тому ця теза Фокіна – банальна відсутність у нього компетенції.
Що стосується ідей Кравчука та Фокіна про поїздку на окупований Донбас та можливість початку перемовин з представниками ОРДЛО за доручення президента, це свідчить, що ідея так званих прямих перемовин таки блукає коридорами Банкової. Бо я дуже сумніваюся у тому, що Фокін і Кравчук діють за власним бажанням.
Те саме можна сказати і щодо слів Пристайка про тимчасову відмову від повернення контролю на Донбасі. Я чудово пам’ятаю, коли він, ще будучи головою МЗС, говорив про таємні плани по звільненню Донбасу. А зараз виявляється, що один з цих планів – це виконання Мінських домовленостей, другий план – це залучення миротворчої місії, при цьому пристати у цьому на пропозицію Росії і погодитись на залучення миротворців виключно вздовж лінії розмежування (що відрізняється від позиції проукраїнських сил щодо залучення миротворців на всій окупованій території). І те, про що Пристайко сказав нещодавно – це вже третій суперсекретний план.
Читайте такожЧотири удари Кремля по миротворчих фантазіях ЗеленськогоУсе це веде того, щоб покинути Донбас взагалі, хоча це команда Зеленського і подаватиме як припинення війни. Наслідки цього будуть негативними, бо такі дії викликатимуть усе більшу радикалізацію суспільства, і врешті-решт, можуть призвести до вибуху усередині країни. І цим неминуче скористається наш північний сусід.
Ба більше, він сам спонукатиме до загострення протистояння у нашій країні. Адже наразі Росія витрачає певні ресурси на підтримку цього конфлікту в активному стані і якщо, наприклад, у разі його замороження у неї звільняться якісь ресурси, навряд чи вона їх витратить на розбудову доріг Сибіру чи утеплення туалетів у російських школах - ці ресурси будуть спрямовані на подальше загострення ситуації в Україні.
Це треба знати, як Отче наш, бо Росія і далі влаштовуватиме провокації. Оскільки ні для кого не є секретом, що спецслужби різних країн мають контакти з неформальними угруповуваннями – досить часто навіть із тими, які з політичної точки зору є їх опонентами. Тому я не здивуюся, якщо Росія опосередковано підсилюватиме вплив проросійських політичних сил, які діють на території України, а з іншого боку – буде підігравати націоналістичним організаціям, які болісно на це посилення реагуватимуть.
Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, колишній голова Луганської ВГА, спеціально для Главреду