Міністр енергетики Герман Галущенко звернувся до НКРЕКП з проханням заборонити імпорт електроенергії з Росії та Білорусі.
Свого часу, у жовтні 2019 року, Верховна Рада прийняла правку до закону «Про ринок електричної енергії», згідно якої імпорт з цих двох країн дозволявся за прямими договорами. Але в умовах карантину і падіння попиту на національних виробників впливав імпорт – через нього вони виробляли менше. Це мало негативні макроекономічні ефекти, бо імпорт – це тиск на платіжний баланс, зменшення ВВП тощо. Саме тому від нього фактично відмовилися.
У минулому законі норма була прописана таким чином, що НКРЕКП мала право обмежувати імпорт із країн, які не є учасниками договору про створення Європейського енергетичного співтовариства – в даному випадку, з РФ та Білорусі – до 31 грудня 2020 року. Відповідно, коли почався поточний рік, то і імпорт почався знову.
Але імпорт треба розмежовувати. З одного боку, є комерційний імпорт, коли компанія хоче купити електроенергію в російського чи білоруського трейдера, а з іншого – імпорт для аварійної допомоги, яка регламентована відповідним договором на випадок аварій чи браку потужностей. Коли в Україні починалася минула зима, ми потрапили у незвичну ситуацію, бо було холодно і різко зростав попит на електроенергію. У цей час деякі блоки АЕС стояли в ремонті і, відповідно, менше віддавали енергії. Крім того, відбулася фактична зупинка блоків АЕС через:
Саме у цей період нагальність заборони імпорту відпала. Бо якщо відмовлятись від імпорту, то частину споживачів потрібно б було відключати і тоді б ми мали б або «віялові» відключення, або обмеження потужностей. Але тепер зима минула, ремонти скінчилися, тож ситуація стала простішою і, відповідно, питання імпорту знову з’явилося на порядку денному.
Певною мірою цей імпорт може сприяти пониженню ціни. Але у той же час час можна очікувати певного підвищення цін на біржах, а це означатиме підвищення ціни і для комерційних споживачів. Хоча це – не єдиний чинник, бо насправді є передумови для того, щоб у весняно-літній період ціни зростали.
Читайте такожЧому електроенергія для українців неминуче подорожчаєУ 2023 році ми вже повинні працювати у паралельному режимі і ми маємо повністю від’єднатися від системи Росії та Білорусі, а до того – продемонструвати можливість роботи в автономному режимі. Тобто ми повинні забезпечувати потреби споживачів електроенергії, не імпортуючи і не потребуючи аварійної допомоги. Спочатку це мав бути увесь 2022 рік, але пізніше цей період скоротили до двох типових тижнів зими і літа.
Виходячи з цього контексту, Україні потрібно готуватися до роботи в ізольованому режимі і без імпорту. Електроенергії нам вистачить і на себе, і на ще декілька сусідніх країн. У нас встановлені потужності достатньо великі, інша справа – що вони морально застарілі. Тож тут усе залежить від того, скільки буде «зелених» електростанцій, скільки атомних, а решта покриватиметься гідро- та тепловими електростанціями.
Чи буде в Україні електроенергія, залежатиме від того, як буде проведена ремонтна кампанія, а також від того, чи будуть організовані поставки вугілля. В нас є група вугілля, по якій ми залежимо від імпорту, а звідки воно прийде – чи з Росії, чи з Америки – вже вирішуватимуть самі компанії, які матимуть електростанції, бо наразі в нас немає жодних обмежень по поставкам вугілля за країнами походження.
Якщо ж говорити про ціну для населення, то чинний тариф не покриває витрат. Він залежить від кількох факторів:
У цій ситуації Енергоатом відпускає електроенергію по ціні 15 копійок за кіловатт, хоча собівартість виробництва – більше 60 копійок. Відповідно, Енергоатом дотує цей тариф для населення. Половина виробленої електроенергії йде населенню, і Енергоатом не може продати її вище, ніж 1,40 гривні. Тож одна справа – обмежити імпорт, а інша – встановити тариф для населення. І ці речі між собою не пов’язані.
Андріан Прокип, експерт програми "Енергетика" Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду