У його очах — наші смерть, кров і сльози, там немає ні миру, ні бажання припинити війну, яку він розпочав не для цього. Володимир Путін, навіть, не хоче умовно почекати, він бажає показово поставити Україну на коліна до 9 травня. Тобто примусити нас «принципово» здатися, прибрати питання російської агресії з світового порядку денного на «саміті перемоги» в Москві, а потім дотиснути.
Сьогоднішнє загострення на Донбасі — це «офіційний» початок гібридної операції «Примус до капітуляції», на яку за логікою варто було чекати. Своєї мети вона не досягне, але трохи розставить крапки над "i" в усіх цих дивних розмовах про «мир», «спільний контроль», «вибори за українським законодавством» тощо.
Нічого цього не буде, бо, поки існують Путін та Росія в її імперському стані, цього не може бути за законами фізики. Як не може бути ніякої реінтеграції окупованих територій, доки в окупанта немає причин їх повернути під загрозою неминучої військової/політичної поразки, якої для росіян ще, м’яко кажучи, не існує.
Взагалі не знаю, звідки в багатьох в Україні з’явилися ці антинаукові фантазії, принаймні Росія для них приводу не давала. Ніколи не треба обманювати ні себе, ні один одного, якщо ти хочеш вижити, врятувати себе, свою країну, своїх дітей. На превеликий жаль, ціна початку протверезіння всіх цих «втомлених від війни» — життя і здоров’я кращих людей країни, тих, хто як раз тверезі, все розуміють. У світі не існує більшої несправедливості