У місті Нуево-Йорк, в районі Вашингтон Хайтс живуть собі поживають: гарячий, але скромний Кабальєро з дивним імечком Уснаві (Ентоні Рамос), який в поті чола працює в магазинчику, що дістався йому від батька-домініканця. Кабальєро соромиться серйозно підкотити свої кохонес до красуні з "набундюченими" сосками - мучачі Ванесси (Мелісса Баррера). Вона робить ноготочки по скидочке місцевим дамам, але, під невмолчний стрекот машинки Зінгера, мріє стати дизайнером одягу. З престижного університету Стенфорд на канікули повертається кучерява Ніна (Леслі Грейс) - гордість району і свого батька. Вона, однак хоче кинути виш - її батько майже розорений та й до того ж їй набридло бути в Стенфорді людиною другого сорту. У неї ще закоханий її колишній-мулат-диспетчер таксопарку Бенні (Корі Хокінс), який не приховує, що хоче її повернути. У місті спека і ось-ось в районі відключать електрику через перевантаження мереж. І тут Уснаві випадає можливість купити зруйнований бар батька і виїхати в Домінікану.
Читайте такожКращий ремейк десятиліття від Disney - рецензія на фільм Круелла
Голлівудський мюзикл останні роки існує якось дуже спорадично. По суті, після раптового успіху Чикаго в 2002-му, був ще тільки більш раптовий успіх Ла-Ла-Ленда в 2016-му (та й той був, швидше більше романтичною драмою з окремими музичними номерами). Але на Бродвеї жанр процвітав як і раніше. Власне, на висотах Нью-Йорка - це перший мюзикл актора і музиканта Ліна-Мануеля Міранди (важливого діяча, який писав пісні для діснеївського мульта Моана, а зараз працює над фільмом по Русалоньці).
Як зрозуміло, по імені-прізвищу, вихідця якраз з латиноамериканського району в Нью-Йорку. І тому і фільм, і мюзикл набиті під зав'язку ритмами сальси, румби та іншої спекотної музики. Це й рясно присмаченої хіп-хопом і RnB. Перша проблема фільму в тому, що така суміш працює не цілком переконливо. Та й чисто музично якихось хітових пісень в ньому немає. Друга проблема фільму - вкрай передбачуваний сюжет, в якому всі повороти стандартні і легко прораховуються.
Читайте також"За шкуру поліцейського": рецензія на фільм Нічний патруль
Хоча і режисерові Джону Чу (зняв дві частини Кроку вперед і Шалено багаті азіати) вдалося поставити як мінімум два відмінних музичних номери (феєрія синхронного плавання в басейні і спогади "бабусі району" Абуелли про рідну Кубу), загалом картину це не виправило. Спека, блискучі наряди, дівчата з величезними сідницями, звуки гітар, флейт і перкусії з хіп-хоповим бітом в загальну картину не складаються. І вже зовсім не вийшли спроби Міранди (він грає невелику роль вуличного торговця) додати соціальної проблематики і видавити сльозу з публіки. Мовляв, в 60-х в районі жили одні ірландці, потім їх змінили емігранти з Куби і Домінікани, а тепер, який жах, і їх поступово починають тіснити багатії - щоб позносити старі будинки і побудувати нові. Особливий відгук у глядача така повістка навряд чи викличе. Хоча б тому, що загальний тон фільму дуже сиропний і загальної своєї спрямованості на хепі-енд не приховує зовсім.
Підсумовуючи, фільм рекомендується строго для фанатів мюзиклів і латиноамериканських серіалів - всі прикмети улюблених жанрів вони у кіно На висотах Нью-Йорка знайдуть у потрібній кількості.