Ви дізнаєтесь:
У період від заснування Радянського Союзу до його розпаду мода була не просто одягом, а справжньою історією виживання. Стиль часто відходив на другий план, поступаючись місцем функціональності та ідеологічним вимогам.
Главред вирішив розповісти, як навіть за дефіциту тканин і одягу радянські громадяни знаходили способи створювати справжні модні дива.
Як розповідає автор YouTube-каналу «The Документаліст», навіть в умовах тотального дефіциту люди знаходили способи творити справжні модні дива, проявляючи неймовірну кмітливість і мужність.
У 1920-х роках, на світанку радянської епохи, жінки масово перейшли на практичний одяг стилю унісекс. Берці, сорочки, штани та сукні-сорочки з низькою талією, що приховували фігуру, відображали нові соціальні реалії, де жінки працювали нарівні з чоловіками. Цей підхід став частиною державної політики: влада прагнула уніфікувати зовнішній вигляд громадян, просуваючи ідеї рівності та простоти.
Вам також може бути цікаво: Вони з’явилися вдруге за багато років: у Чорнобилі зафіксували рідкісних кажанів
У цей період з’явилися так звані «агітаційні тканини» з пропагандистськими гаслами та малюнками. Попри швидку відмову від цієї ідеї на користь більш традиційного одягу, вона наочно показує, як влада намагалася використовувати моду як інструмент формування «нового радянського громадянина».
Нестача тканин і одягу змушувала радянських громадян бути максимально винахідливими. Швейні машинки були майже в кожній родині, і жінки навчалися шити та перешивати старі речі. Так з'являлися унікальні вироби — наприклад, блузки чи светри. Поширеною практикою був спільний гардероб для всієї сім'ї.
Незважаючи на обмеженість, радянські модниці часто надихалися закордонними трендами. Іноземні фільми, зокрема образи Бріжит Бардо, хоч і потрапляли на екрани із запізненням, ставали джерелом натхнення.
Жінки вчилися відтворювати західні зачіски та моделі одягу, використовуючи підручні матеріали. Такі творчі підходи допомагали їм виглядати сучасно й водночас зберігати власну індивідуальність у межах радянської дійсності.
У 1970–80-х роках дефіцит одягу став тотальним. Масове виробництво пропонувало одноманітні речі низької якості, що робило людей візуально ідентичними. У відповідь на це виникла субкультура стиляг, які виражали свій протест через яскравий і помітний одяг: джинси, строкаті сорочки, гостроносе взуття. Це був справжній бунт проти сірості та одноманітності.
Для тих, хто прагнув оригінальності, порятунком ставали ательє, де можна було пошити унікальну річ на замовлення, або «фарцовка» — придбання контрафактного імпортного одягу. Навіть такі прості предмети, як гумові калоші, що захищали взуття від бруду, стали символом престижу і були в дефіциті.
Радянська мода — це унікальна історія, де одяг був одночасно інструментом пропаганди, засобом уніфікації та, що найважливіше, полем для прояву індивідуальності, креативності та справжньої мужності звичайних людей.
Детальніше про те, що носили люди в СРСР, дивіться у відео автора каналу «The Документаліст».
Читайте також:
TheДокументаліст - український YouTube-канал про історію, на якому публікують відеорозповіді про диктаторів, тоталітарні режими, мілітаризм, ворожу пропаганду і боротьбу українців з загарбниками. На канал підписалося більше 250 тисяч користувачів.