Секрет сиру в СРСР: навіщо в нього вдавлювали загадкові пластикові цифри

Пластикові цифри вдавлювали в сирну масу на самому початку пресування, поки вона була м'якою.

Ви дізнаєтесь:

• Навіщо у часи СРСР у сирі були пластикові цифри
• Чому від такої практики з часом відмовились

Ті, хто застав радянські часи, добре пам’ятають, як під час нарізання сиру ніж раптом натикався на щось тверде. Секунда - і в руках опинялася маленька синя або чорна пластикова цифра.

Для дітей це були справжні скарби: їх мили, збирали й мінялися ними з друзями. А от дорослі часто й самі до кінця не розуміли, навіщо в їжу взагалі запихають пластик. Насправді ці цифри додавали зовсім не для краси чи забави. Вони працювали як тогочасний «штрих-код» і допомагали контролювати якість продукту, пише Oboz.ua.

Аналоговий «штрих-код» ХХ століття

Вибивати дату на кожній сирній головці вручну або малювати її фарбою було довго, незручно й негігієнічно. Тому радянські технологи вигадали простіший маркувальний шифр. Харчові пластикові цифри (найчастіше з безпечного поліетилену) вдавлювали в сирну масу на самому початку пресування, поки вона була м'якою.

У цих цифрах кодували критично важливу інформацію:

• дата виробництва (число та місяць);
• номер ванни, у якій варився конкретний сир;
• код оператора або сировара, який відповідав за партію.

Оскільки потім сир покривали шаром парафіну або воску, пластик буквально «впаювався» в кірку. Таке маркування неможливо було змити, стерти під час перевезення чи підробити, щоб «освіжити» протермінований товар.

Навіщо це технологам

Сир дозріває місяцями. Завдяки цифрам фахівці чітко знали, де яка партія лежить і скільки їй залишилося зріти. Якщо під час перевірки якості виявляли брак, за кодом миттєво знаходили та списували всю проблемну партію з тієї чи іншої ванни.

Чому пластикові цифри назавжди зникли з сиру

Сьогодні знайти пластикову цифру в сирі досить складно. І справа не лише в появі лазерного друку чи сучасних наліпок. Від цієї практики відмовилися з кількох серйозних причин:

• Безпека для здоров'я. Маленький шматочок твердого пластику міг легко відламатися та залишитися непоміченим у шматочку сиру. Якщо людина (особливо дитина) випадково проковтувала або з усієї сили прикушувала таку цифру, це загрожувало травмами зубів або шлунково-кишкового тракту.
• Питання гігієни. Будь-яке стороннє тіло всередині продукту створює мікропорожнечі. Якщо під час зберігання або дозрівання сиру хоч трохи порушувався температурний режим, навколо пластику починали збиратися бактерії та розростатися пліснява.
• Інформаційний ліміт. За допомогою пластикових шматочків можна було зашифрувати лише кілька цифр (наприклад, дату «25 08» і ванну «3»). Сучасні закони вимагають від виробника повної прозорості: склад, КБЖУ, країна походження, терміни придатності, штрих-коди та QR-коди для логістики. Умістити все це на пластикових закарлючках просто фізично неможливо.

Сьогодні ці пластикові цифри стали просто історією та приємним спогадом із дитинства. Їм на зміну прийшли сучасні технології, тому тепер купувати сир набагато безпечніше, а всю інформацію про нього можна легко прочитати на звичайній етикетці.

Цікаве по темі:

• Смак могли лише уявляти: чому в СРСР не було піци і коли вона з’явилася
• Гардероб під цензурою: які речі, що зараз є у кожного, вважалися «злочином» в СРСР
• Чому діти в СРСР масово жували гудрон і смолу дерев: відповідь здивує багатьох