Ви дізнаєтеся:
Унітаз, який безперервно підтікає, здатен змарнувати майже 760 літрів води щодоби - і власник житла дізнається про це лише з рахунку за комунальні послуги. Більшість поломок сантехніки не стаються миттєво: вони визрівають тижнями й місяцями, а раптовою виглядає лише розв'язка. Фахівці лабораторії Good Housekeeping Institute назвали три звички, які найчастіше доводять справу до аварії, повідомляє Good Housekeeping.
Перша й найдорожча помилка - відсутність регулярної перевірки на протікання. Оцінку в 760 літрів на добу наводить Агентство з охорони довкілля США (EPA), і за нинішніх тарифів на воду ці втрати стають відчутними для бюджету.
Перевірити систему можна без інструментів і викликів майстра. Достатньо зняти кришку бачка, капнути туди харчовий барвник і зачекати десять хвилин: якщо забарвлена вода з'явилася в чаші, ущільнення не тримає. Одразу після тесту бачок радять злити, щоб барвник не залишив плям на порцеляні.
Найчастіше винуватцем виявляється зношена заслінка зливного клапана. Заміна під силу власнику: стару деталь разом із ланцюжком знімають і беруть із собою в магазин, аби підібрати ідентичний ремкомплект. Перед монтажем воду перекривають вентилем за унітазом, після встановлення - вмикають знову й повторюють тест із барвником.
Друга помилка - ігнорування ранніх ознак засмічення. Вода, що після зливу стрімко піднімається до краю чаші замість того, щоб піти в злив, - це вже фінальна стадія. До неї зазвичай ведуть менш очевидні симптоми: сповільнений злив, булькання та неприємний запах із раковини чи душу, адже домашня каналізація працює як єдина система.
Перш ніж братися за інструменти, варто перевірити, чи не впало щось у чашу - наприклад, дитяча іграшка. Змивати в такому разі категорично не можна: предмет може застрягти в трубопроводі, довжина якого від будинку до колектора сягає 30–60 метрів. Дістати його радять гачком із дроту чи розігнутою вішалкою.
Основним інструментом залишається вантуз. Його встановлюють так, щоб перекрити отвір зливу, повільно натискають до стиснення, а далі працюють різкими рухами вгору-вниз, не порушуючи герметичності прилягання - опір і характерне всмоктування зникнуть, щойно пробка зрушить.
Якщо механіка не спрацювала, черга хімії - але не будь-якої. Більшість засобів із супермаркетів і будівельних гіпермаркетів для унітазів не призначені: агресивні реагенти здатні спричинити тріщини в порцеляновій чаші або сифоні. Експерти лабораторії радять ензимні очищувачі, визнавши їх простими у використанні та дієвими. Ферменти працюють повільніше за хімію, тож при складному засміченні засіб залишають у чаші на ніч.
Третя помилка - змивання всього, що не є туалетним папером. Паперові рушники й тампони не розпадаються у воді достатньо швидко, а волокна накопичуються у вигинах труб.
"Туалетний папір - єдине, що можна змивати в унітаз", - наголошують фахівці Good Housekeeping Institute.
Власникам старих будинків та господарствам із септиком радять уважніше ставитися й до самого паперу: надто щільні й багатошарові рулони, комфортніші в користуванні, навантажують систему значно сильніше.
Вас може зацікавити:
Good Housekeeping - це американський журнал, заснований у 1885 році Кларком В. Браяном, що належить медіакомпанії Hearst і спеціалізується на темах дому, кулінарії, здоров’я, краси та споживчих товарів; він відомий своєю лабораторією Good Housekeeping Institute, яка тестує продукцію, та знаменитим знаком довіри “Good Housekeeping Seal”, що підтверджує якість протестованих товарів.