Удари ЗСУ по території РФ з плином війни стають необхідністю. Це розуміють і західні партнери, які ведуть активну дискусію щодо надання Україні дозволу використовувати західне озброєння для ураження військових обʼєктів всередині країни-агресора Росії. Зокрема, обговорення такої можливості тривають як у США, так і в країнах Європи.
В інтервʼю Главреду капітан першого рангу запасу, заступник начальника штабу ВМС ЗСУ в 2004-2020 роках, експерт Центру оборонних стратегій Андрій Риженко розповів, від чого залежатиме ухвалення рішення, чи зможе Україна діставати до Москви та за яких умов росіяни будуть змушені відвести війська з України.
У чому, на вашу думку, полягає головна заковика з наданням Україні дозволу на застосування далекобійної зброї по території Росії – чому Захід зволікає з цим рішенням?
Відповідь дуже проста – політики країн Заходу мають застереження, що у випадку використання їхньої зброї по території Росії, Кремль може поводитися неадекватно та почати серйозну ескалацію з застосуванням ядерної зброї. В принципі, на Заході такий страх присутній постійно – варто згадати постачання “Джавелінів” понад три роки тому. Тоді було багато побоювань, що через появу цієї зброї в Україні РФ почне обстріли. Звісно, на той час ніхто не казав про те, що “Джавеліни” будуть бити по території Росії, тоді як зараз є зброя, яка може бути застосована для ударів по критичних обʼєктах.
Тобто головна причина саме у відсутності політичного рішення?
Скоріше не відсутності політичного рішення, а в побоюванні політиків. Можливо, це повʼязано з бізнесом, адже та ж Німеччина не дає ракети “Таурус” через можливий вплив бізнесу на політичну сферу. Тим паче, що у Німеччині присутнє велике російське лоббі у багатьох сферах, від енергоносіїв до автовиробництва. Та й росіяни підливають масла у вогонь своїм ІПСО. Зокрема, Медвєдев постійно погрожує перетворити Європу на попіл. Але незважаючи на це, ситуація змінюється, тож над цим треба надалі працювати.
Нагадаю, що побоювання виникали щодо всієї зброї, яку протягом повномасштабного вторгнення передавали Україні – систем Patriot, танків Abrams, артилерії, літаків F-16, ракет ATACMS тощо. Захід спочатку вважав, що це неможливо. Він, безперечно, має свої логічні аргументи, однак треба зважати на ту реальність, яка Росія влаштовує в Україні. Тобто проти країни, яка розділяє західні цінності. Тим паче, що і Росії без допомоги Ірану та Китаю теж було б важко у плані зброї.
Що, на вашу думку, може вплинути на надання Україні дозволу – чи є переломний момент, після якого Захід відкине свої перестороги?
Потрібно займатися адвокацією цього питання на політичному рівні. І експерти, і політики мають переконувати, що нам це потрібно. Такі переконання відбувалися і щодо озброєнь, які ми вже отримали. До того ж, для цього потрібно використовувати такі моменти, як, наприклад, обстріли Харкова, бо це відкриті бомбардування Росією цивільних обʼєктів.
Зараз ми бачимо, як у США такий дозвіл підтримують і держсекретар Блінкен, і окремі сенатори. Це свідчить про те, що питання серйозно обговорюється. Німеччина теж його обговорює, хоч і поки що каже “ні”. Але коли російські літаки висипають десятки ракет, а Україна змушена збивати їх дорогими ракетами для Patriot, не можна бути категоричними у використанні зброї, адже потрібно раз і назавжди знищувати російські літаки. Тим більше, що у разі падіння України наступними цілями РФ стануть Польща та країни Балтії, та й Німеччина нікуди не дінеться. Тому потрібно і надалі наводити аргументи європейцям.
Ви сказали, що у Заходу є зброя, якою можна завдавати ударів по території РФ. Про яку саме зброю йдеться – лише ATACMS?
Це і літаки F-16, і системи Patriot, які можуть збивати цілі над російською територією. Зокрема, президент Зеленський недарма згадав про ці системи ППО, коли говорив про захист Харкова. Звісно, є багато ризиків, однак їхнє використання за поточних умов не є неможливим.
Крім того, можна зробити запит у США перспективних ракет. До речі, ракетами ATACMS можна бити поблизу Харкова по місцях розташування російських угруповань (на території РФ), але зараз ми цього не робимо. Так само і з HIMARS, якими можна бити на відстань у 70 кілометрів та забезпечувати захист Харкова. Натомість поки що Росія просто поблизу українського кордону формує угруповання і нічого не боїться.
Якщо Україна гіпотетично отримає дозвіл на удари західним озброєнням по РФ, як далеко ми зможемо діставати вглиб Росії – чи є критично необхідна для нас дистанція, до якої ми маємо діставати, щоб попереджати удари окупантів?
Нещодавно була інформація про те, що український безпілотник подолав дистанцію у 1800 кілометрів.
Це, звісно, дуже багато, але якщо б ми могли бити на декілька сотень кілометрів (хоча на б 300-400 кілометрів) вглиб, це б допомогло нам як мінімум серйозно послабити дії РФ на українській території.
Як максимум – на 1500 кілометрів, тобто до місцезнаходжень аеродромів, які запускають ракети по Україні.
Тобто до Москви і далі?
Москва тут ні до чого. Я маю на увазі військові обʼєкти в регіонах зосередження, де готуються бойові порядки. І вони розташовані неподалік від кордону з Україною, в межах 200-300 кілометрів.
Як такий дозвіл від країн Заходу вплине на перебіг війни? Чи не вийде так, що росіяни просто відведуть свої війська за межі дистанції ударів та продовжать обстріли?
Якщо РФ відведе війська на 400 кілометрів, то вона нічого не зможе зробити. Для них відведення військ на 70 кілометрів вже стало проблемою. Справа в тому, що росіяни формують свої загони поблизу кордону, а потім відправляють їх “працювати” по нам. Пункти управління на відстані у 400 кілометрів можливо і працюватимуть, але від цього страждатиме логістика. Відповідно, і доставка боєприпасів, і евакуація поранених. Бо 400 кілометрів автомобільним маршем займає десять годин. Якщо росіян вдасться відвести на таку відстань, це дозволить створити санітарну зону, про яку зараз говорять самі росіяни. Крім того, таким чином ми знекровимо ті угруповання, які наразі перебувають в Україні, оскільки вибʼємо ланцюги постачання та позбавимо їх підкріплення. А це може змусити російські війська відійти вглиб території РФ та піти з України.
Риженко Андрій - капітан першого рангу (у запасі), колишній заступник начальника штабу Військово-морських сил України (2004-2020 рр.). Служив на борту п'яти різних бойових кораблів, у штабі ВМС України працював заступником начальника з євроатлантичної інтеграції, начальником управління оборонного планування і науки.
Чотири роки проходив службу офіцером штабного елемента партнерства в J-7 (управління бойової підготовки) Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. Був керівником робочої групи міжнародних експертів з опрацювання Стратегії ВМС ЗС України 2035, був помічником міністра оборони України.