У Путіна є час до середини осені: Ягун - про ризики наступу з боку Білорусі

Кремль може намагатися залучати білоруських військових до бойових підрозділів РФ, окремо армія Білорусі менш дієздатна, вважає експерт.

На тлі нових інформаційних хвиль навколо Білорусі та її ролі у війні проти України знову активізувалися дискусії про можливий наступ з півночі та ризики відкриття другого фронту. Заяви Мінська про загрози з боку України та країн НАТО, а також сигнали з Києва щодо потенційної ескалації лише підсилюють напруження та підігрівають питання: чи піде Білорусь у війну проти України.

В інтервʼю Главреду колишній заступник голови СБУ, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун пояснив, наскільки боєздатна білоруська армія, яку роль Білорусь може відіграти у війні Росії проти України та чи може Кремль використати білоруські війська як додатковий ресурс. Також експерт оцінив, чи можливий сценарій різкої ескалації та чи існує реальна загроза атаки з Білорусі найближчим часом.

Нещодавно на своїй сторінці у Facebook ви зазначили, що заяви про наступ на Україну з Білорусі – це радше інформаційна кампанія. Яка її мета для Росії?

Росія переслідує тут кілька цілей. По-перше, демонструє лояльність Білорусі. По-друге, ця інформаційна кампанія змушує Україну утримувати значну кількість військ на північних рубежах. А це не лише про логістику, а й про людський ресурс, якого нам і так бракує на сході. Тобто це спосіб виснаження України: змушувати розпорошувати сили. Фактично, це частина довготривалої стратегії.

Як ви оцінюєте заяви Лукашенка та риторику з української сторони навколо цієї теми? Чи є ймовірність, що він зменшить активність?

Не думаю, що він зменшить активність. Його вже і так загнали в кут, як щура, і він змушений тримати марку — вся ситуація навколо змушує його це робити. І розповідати про те, що на нього нібито будуть наступати з чотирьох сторін — передусім для внутрішньої аудиторії. Тому що всі пам’ятають, як він говорив про «Київ за три дні» — це нікуди не зникло.

І ця риторика потрібна не лише для того, щоб йому вірили власні громадяни, а й для того, щоб підтримувати імідж перед росіянами: що він усе контролює, що все готово. Мовляв, і дороги ремонтують (хоч і роблять це щороку), і позиції готують, і резервістів підтягують — і так далі.

Це значною мірою робиться напоказ. Але водночас він дуже боїться, що в якийсь момент його можуть змістити — передусім Росія. Тому що росіянам потрібні не просто слова, а конкретні дії. А те, що білоруська армія на цьому етапі не здатна воювати з Україною, всі розуміють.

Тому Лукашенко і намагається сидіти на кількох стільцях. Яка може бути війна, якщо він одночасно веде переговори зі Сполученими Штатами щодо зняття санкцій, зокрема з його калійних виробничих потужностей? А тут — повноцінна війна і наступ його військ. Очевидно, що в такій ситуації ніхто не буде займатися скасуванням санкцій.

Якщо Лукашенко дійсно настільки переживає за власну безпеку, то як довго він може водити Путіна за ніс?

Я думаю, безмежно довго. До того моменту, поки Росія не зрозуміє, що без тих приблизно 50 тисяч боєздатних військових, які є у Лукашенка, плюс резерву — а його, в принципі, можна ще збільшити — їй не обійтися. І коли росіяни вирішать, що це останній шанс якось вплинути на ситуацію в Україні, тоді всім буде дуже неприємно.

А на цьому етапі, в найближчій перспективі, поки Лукашенко при владі, я думаю, що війни не буде. Риторика залишатиметься, але загалом ситуацію він поки що стримує. Як не дивно, його перебування на посаді зараз певною мірою забезпечує нам хоча б відносну стабільність на цьому напрямку.

​А якщо Кремль замінить Лукашенка на більш лояльну фігуру — чи зросте тоді ймовірність участі Білорусі у війні?

Є думка, що в разі прямого залучення білоруської армії як окремої сили її ефективність буде невисокою. Натомість більш імовірний інший сценарій: білоруських військових можуть не використовувати як самостійну армію, а інтегрувати у підрозділи російської армії.

Це принципово інша ситуація. Тому що у білоруському суспільстві немає того рівня ворожості до українців, який роками формувався в Росії. Протягом чотирьох останніх років білорусам намагалися розповісти, які українці «вороги», але принципово їхня думка не змінилася. Поляків ще можуть притягнути, але українці для них точно не вороги. Частину людей там, можливо, і переконали в цьому, але вона незначна.

Тому, білоруські збройні сили розформують і поповнять ними сили російської армії, адже у такому випадку ними було б легше керувати і більша ймовірність, що їх використають за призначенням. А їхнє призначення просте – померти в перших рядах «м’ясних» штурмів, щоб потім не створювати проблеми. Тому що будь-який чужорідний елемент в російській армії не дуже безпечний для самої армії. Відтак, щойно такі елементи там зʼявляються у вигляді мобілізованих з окупованих територій або іноземців за контрактом, їх одразу намагаються утилізувати першими.

До речі, чи є у Путіна зараз можливість використати білоруську армію в її нинішньому вигляді — чи, наприклад, розформувати й інтегрувати у російські підрозділи?

Такий сценарій можливий, якщо буде ухвалене рішення щодо розформування міністерства оборони, армії Білорусі і створення так званої союзної армії. Але це напряму залежить від того, чи залишається Лукашенко при владі. Якщо він припинить зʼявлятися у публічному полі — це буде одним із перших сигналів, що можуть готуватися такі сценарії.

Ви згадали, що Путін може піти на кроки щодо Білорусі, якщо вважатиме це останнім шансом вплинути на ситуацію. А як ви оцінюєте ймовірність такого сценарію протягом найближчого року?

Я думаю, що він таке рішення може ухвалити ближче до середини осені. Це той момент, коли стане зрозуміло, що весняно-літнього наступу не відбулося у тому форматі, який планували росіяни.

Додатковий фактор — вибори у Сполучених Штатах, які також можуть не дати тих перспектив, на які він розраховує. У підсумку ситуація для нього лише ускладнюватиметься. Тому певний дедлайн у нього є — орієнтовно до середини осені.

Лукашенко у своїх заявах останнім часом активно згадує не лише Україну, а й європейські країни — зокрема Естонію, країни Балтії, Польщу. З огляду на це, чи може Росія використати білоруську армію як підсилення саме на європейському напрямку?

Чому ж не може?! Може. Саме це буде ефективніше, ніж атакувати білоруськими військами Україну. Це однозначно.

Тобто, якщо я правильно розумію, у разі ухвалення Росією рішення про ескалацію, зокрема проти європейських країн, білоруська армія може бути використана як один із інструментів?

Так, вона виконуватиме ту саму функцію, що й в Україні. По-перше, відтягуватиме частину військ на свій напрямок. А по-друге, частина армії справді може бути використана у штурмових діях — залежно від того, які завдання вони перед собою ставитимуть. Чи це буде спроба створити загрозу на окремих ділянках, наприклад у напрямку Нарви, чи пройти від Білорусі до Калінінграда.

А якщо говорити про найближчі місяці: які загрози з боку Білорусі для України ви бачите, окрім інформаційних?

Жодних. Наразі немає сформованих штурмових підрозділів, немає розгортання відповідної системи чи належного забезпечення. Тому, думаю, поки що це лише розмови. Неприємні, але це інформаційний фон, який потрібно контролювати. Ситуацію слід дуже уважно тримати під наглядом, щоб не допустити її виходу з-під контролю. Її потрібно постійно моніторити. Якщо моніторинг здійснюється на тому рівні, про який ми говоримо, наша розвідка може навіть з попередженням (чи без попередження) забезпечити здійснення превентивних ударів по білоруській території.

Тобто, якщо найближчим часом з’являться певні сигнали від розвідки, це можна буде вважати ознакою підготовки до якихось дій?

Ні, не зовсім так. Чим зараз відрізняється ситуація — це тим, що один із ключових елементів інформаційної боротьби полягає у відкритості: ми нічого не приховуємо щодо тієї сторони. Навпаки, демонструємо докази і поширюємо цю інформацію через засоби масової інформації.

Тому, якщо йтиметься не про інформаційні вкиди, а про реальну підготовку — наприклад, безпосереднє розгортання сил поблизу кордону — ми це точно будемо бачити і знати. Це вже не 2022 рік, ситуація суттєво інша.

Як щодо повітряної компоненти — запуски дронів чи ракет з території Білорусі — чи можливе їхнє посилення найближчим часом, наприклад до осені?

Якщо такі запуски почнуться, то ми вже попередили: перше, що почне горіти – це Мозирський НПЗ.

Якщо буде зафіксовано запуск будь-якого дрона чи балістичної ракети з території Білорусі, відповідь буде адекватною і на тому ж рівні. Умовно кажучи, якщо прилетить один дрон — у відповідь полетить два. Тому, думаю, Лукашенко добре розуміє, що цього не можна допустити, адже наслідки будуть серйозними.

А викрадення Лукашенка на кшталт операції проти Мадуро можливе? Як цей сценарій може вплинути на ситуацію?

Тут ситуація двояка. Коли президент Зеленський згадував Венесуелу, це не означало, що йдеться про якийсь прямий сценарій усунення Лукашенка. Йшлося про інше: Венесуела, вважаючи, що за нею стоять великі держави — такі як Китай чи Росія, — почала дозволяти собі значно більше, ніж може дозволити держава регіонального рівня. Вона почала активно втручатися у геополітичні процеси, впливати на ситуацію, конфліктувати із сусідами, грати на ринку енергоресурсів. І паралельно з цим ще й торгувати наркотиками. У підсумку це призвело до жорсткої реакції з боку Сполучених Штатів. Це, по суті, приклад того, до чого може призвести переоцінка власних можливостей.

Тому сигнал тут досить простий: якщо ви будете діяти так само, не варто розраховувати, що Росія чи Китай вас захистять.

Тобто про прямий сценарій усунення, як у випадку з Мадуро, не йдеться?

Ні, тут ідеться про те, щоб Білорусь не втягувалася в процеси, які їй точно не потрібні. Ось у цьому суть. Хоча я розумію підтекст, і його справді можна прочитати так: якщо будете занадто багато говорити, хтось може вас усунути — і це не обов’язково будуть Сполучені Штати.