Росія ризикує втратити запаси золота та заводи з газом: Шапран - про слабкі місця Кремля

У РФ є цілий комплекс вразливостей, які вона не усунула навіть після розвалу Радянського Союзу. Україна має цим скористатися, вважає експерт.

Попри дедалі більший тиск на російську економіку, Кремль продовжує говорити про нову хвилю мобілізації та можливе розширення війни. Водночас удари по логістиці, енергетичній інфраструктурі та нафтогазовому сектору вже оголюють системні слабкості РФ.

У другій частині інтервʼю Главреду економіст, член Українського товариства фінансових аналітиків, ексчлен Ради НБУ Віталій Шапран пояснив, чому віддалені регіони Росії можуть стати головною вразливістю Кремля, які галузі економіки є найболючішими цілями для України, чому СПГ і золото можуть виявитися не менш важливими за нафту, а також оцінив, за яких умов економічна криза стане для неї незворотною.

Першу частину розмови можна прочитати за посиланням.

Якщо росіяни все-таки наважаться на розширення фронту та нову мобілізацію, наскільки швидко запуститься вже незворотний процес економічного падіння? Ми бачимо, що ситуація до цього наближається, але критичної точки Росія поки не пройшла.

Це гра вдвох. Усе залежить і від наших дій. Уявімо такий сценарій. Залишимо в спокої Москву та інші великі міста, але в листопаді виведемо з ладу енергетичну інфраструктуру Норильська, Якутська, Салехарда і ще приблизно двох десятків міст.

Думаю, багатьом назви цих міст можуть нічого не сказати, але на мапі вони побачать, що це переважно населені пункти з дуже важкими кліматичними умовами. У листопаді там уже починається повноцінна зима, а в грудні температура може опускатися до мінус 50 градусів. Автобуси ходять постійно, тому що людина в таких умовах не може перебувати на вулиці довше ніж 15 хвилин.

У таких містах виведення з ладу енергосистеми призводить до катастрофічних наслідків. У Норильську, наприклад, видобувають нікель, платину і частково золото. Це великі обсяги.

Уявімо, що місто зупиняється в листопаді. Коли його можна буде відновити? Влітку, не раніше липня наступного року. І в них буде лише два місяці, щоб усе відремонтувати. Повірте, вони можуть і не встигнути. Більше того, в таких кліматичних умовах будинок, який залишається без опалення, починає саморуйнуватися. Волога проникає всередину, потім настають морози, які руйнують цеглу та бетон. Будівля буквально розсипається на очах. За чотири-п’ять років там залишаються руїни, ніби після бомбардування.

Я, звичайно, не думаю, що українське керівництво прагне такого сценарію. Але російська економіка побудована так, що Москва - це великий вулик, куди олігархи з усієї країни зносять ресурси й гроші. Якщо частина цих «квітів», з яких вони збирають мед, просто зникне, вулик спорожніє і стане нікому не потрібним.

Подивіться, що виробляється в Москві. Практично нічого. Навіть завод «Москвич», на якому французи раніше щось намагалися виробляти, після їхнього виходу, наскільки я знаю, досі повноцінно не працює. У Москві переважно перерозподіляються ресурси, які стікаються туди з усієї федерації.

Ця вразливість доповнюється величезною територією. Узимку доставити з Москви до Норильська продукти харчування та інші товари можна фактично тільки літаками. І то лише за сприятливої погоди.

Тому зростання дальності українських БПЛА і ракет, яке ми зараз спостерігаємо, має велике значення. Спочатку наші безпілотники літали на 30 км за лінію фронту, а зараз уже долають близько 2000 км. Якщо дальність становитиме 5000 км, регіональна модель російської економіки стане головною вразливістю для Путіна та його команди. Жити в тому форматі, у якому вони живуть зараз, і вести війну в нинішніх масштабах можна лише завдяки величезним ресурсам, розташованим за Уралом. Якщо ці ресурси вибиваються, система починає руйнуватися.

Нафтова галузь специфічна, і ми вже почали по ній системно бити. Але є й інші галузі та види сировини. Регіональна модель побудована так, що приблизно 50-70% виробництва у різних галузях європейської частини Росії залежить від ресурсів, які видобуваються за Уралом.

Якщо цей ресурс вибити або відрізати, впаде не лише експортний виторг від нафти, золота, платини та іншої сировини. Знизиться й саме виробництво, тому що підприємства європейської частини Росії не отримають сировину, яку вони переробляють.

Це дуже серйозна стратегія, яка потребує далекобійної зброї. Коли нам розповідають: «А як Київ переживе наступну зиму?», варто пам’ятати: якщо зима буде такою, як два-три роки тому, то в Києві сильні морози триматимуться, можливо, кілька днів. А в російських віддалених регіонах, починаючи з листопада і закінчуючи квітнем, температура може становити від мінус 20 до мінус 50 градусів. Там складний доступ і погано працює інфраструктура. Крім того, з’ясувалося, що єдиної енергосистеми у Росії фактично немає. Віддалені регіони Далекого Сходу та Півночі живуть у межах окремих енергосистем. Тому якщо там вивести енергосистему з ладу, перекинути електроенергію з європейської частини Росії буде неможливо.

Це цілий комплекс вразливостей, зумовлених природними умовами та тим, що після розпаду СРСР Росія нічого не зробила для їх усунення. Вони не побудували достатньо нафтосховищ, не створили єдиної енергосистеми й не модернізували критично важливу інфраструктуру.

Усі ці фактори можна використовувати. З огляду на ті питання, які ви ставили, ми поки що справді серйозно вдарили лише по нафтовій галузі. Вона важлива для експорту і фінансового забезпечення держави, але це лише початок. Якщо РФ захоче піти далі, негативний сценарій для них буде більш ймовірним, ніж для нас.

Дивіться відео інтервʼю Віталія Шапрана Главреду про наслідки ударів по складах в Росії:

Чи є зараз інші галузі, окрім нафтової, удари по яких Росія відчує максимально болісно?

Виробництво банківського та технічного золота. Росія активно його продає. Видобуток становить приблизно 300-350 тонн на рік. Вони засекретили цю інформацію, але загальні обсяги все одно можна оцінити.

Собівартість золота становить приблизно від 1000 до 1500 доларів за тройську унцію, а продають його за 3000-4000 доларів.

На нафті собівартість може становити 20-30 доларів за барель. Якщо продавати її по 40 доларів, багато не заробиш. У випадку із золотом важливий не лише виторг, а й величезна маржа.

Крім того, золото використовують для розрахунків. Ті 44 тонни, про які я говорив, зникли з балансу Центрального банку лише за перше півріччя. Але було ще золото в Гохрані та інших державних структурах, про яке вони не звітують.

Тому знищення афінажних заводів, де виробляється більша частина банківського золота, може знизити їхні "золоті" прибутки на 30-40%. Якщо НПЗ краще горить, але його можна відносно швидше відремонтувати, то афінажний завод з обладнанням зі Швейцарії, Німеччини та інших країн відновити зараз буде дуже складно.

Торгувати золотим піском чи самородками - це вже зовсім інший рівень доходів. Виторг одразу впаде, тому що це фактично сировина. Відкинути Росію до експорту необробленої золотої сировини було б для них великим мінусом, а для нас - плюсом.

Також я б звернув увагу на виробництво добрив. Я розумію, що міжнародна спільнота турбується про світову продовольчу безпеку. Але добрива - це продукція подвійного призначення. Вони технологічно дуже близькі до виробництва вибухівки. Думаю, нам також потрібно звернути на це увагу.

А «вишенькою на торті» є виробництво скрапленого природного газу. Це одна з моїх улюблених тем, тому що вибуття таких потужностей було б для Росії дуже болісним. Майже всі вони розташовані в зоні вічної мерзлоти.

Йдеться, зокрема, про так званий Ямальський хрест?

Ні, Ямальський хрест - це трохи інше. Я якраз не дуже вірю в ефективність ударів по підземних трубопроводах.

Ви коли-небудь пробували копати вічну мерзлоту? Вона твердіша за бетон. Труби там закопані, і їх можна відносно швидко відремонтувати. Це буде болісно, але не стане катастрофою.

А от якщо вивести з ладу заводи «Новатека», розташовані за Полярним колом і призначені для виробництва СПГ, це вже інша історія. Цей газ постачається і до Європи, і до Китаю, і навіть до Південної Кореї.

Швидко відновити такі заводи буде неможливо, тому що ремонтні роботи там можна проводити лише протягом короткого сезону - два-три місяці на рік. Я думаю, це було б справедливо ще й тому, що іранці зараз завдають ударів по заводах із виробництва скрапленого газу в Катарі та Бахрейні фактично в інтересах Російської Федерації.

Іран сам по собі не є великим експортером СПГ, але б’є по підприємствах і навіть по танкерах, які його перевозять. Це дуже небезпечно, тому що скраплений газ горить ще краще за нафту. Такі дії потрібно врегульовувати відповідними контрзаходами.

Якими саме можуть бути ці контрзаходи? Думаю, якби Україна знищила один-два російські заводи з виробництва скрапленого газу, це одразу помітила б світова спільнота, тому що з ринку зникло б джерело постачання СПГ.

У такому разі іранцям не було б сенсу бити по Катару. У Катарі заводи можна ремонтувати цілий рік, і це не є критичною проблемою. А що робитиме «Новатек», якщо його підприємства зупиняться?

Практично всі російські потужності з виробництва СПГ побудовані в регіонах із надзвичайно складними кліматичними умовами. Щойно дальність українських ракет і БПЛА суттєво збільшиться, ці об’єкти можуть стати новими цілями. Це здатне серйозно підірвати спроможність Росії залишатися глобальним гравцем на світовому енергетичному ринку.

Підсумовуючи нашу розмову, яким є ваш прогноз для Росії на найближчі пів року, якщо тенденція українських ударів збережеться?

Прогноз на пів року залежатиме насамперед від цін на нафту. Причому не стільки від ціни Brent, скільки від реальної ціни російської нафти. Ситуація, яку ми спостерігали в січні, лютому і навіть у першій половині березня, показала: якщо російська нафта протягом трьох-шести місяців коштує 40-45 доларів за барель, їхня економіка починає захлинатися.

РФ не просто втрачає здатність вести війну, а вже не може нормально обслуговувати базові потреби. Війна навколо Ірану стала для них великою удачею. Вони скористалися цим і, за моїми оцінками, отримали додатково від 10 до 15 млрд доларів.

Зараз вони намагаються продовжувати цю ситуацію. Нібито США, Ізраїль та Іран уже трохи знизили напруження, ціни почали падати, і російська нафта також подешевшала. На початку липня її ціна була приблизно 40 доларів за барель. При цьому в них залишався дорогий фрахт. Фактично на початку липня Росія знову повернулася до того анабіозного стану, у якому перебувала в лютому. Але тепер вона знову намагається роздмухувати конфлікт - і всередині Ірану, і навколо нього.

Знову активізувалися хусити, які традиційно є прибічниками РФ та фінансуються з Москви. Вони почали обстрілювати Саудівську Аравію. У такий спосіб Росія через своїх партнерів намагається зробити так, щоб світові ціни на нафту зростали. Зараз це допомагає їм уже не так сильно, як у березні-квітні. Але залежність Росії від цін на нафту, її бюджету, державних фінансів і загального добробуту становить приблизно 60-70%.

Це визначальний фактор. Якщо вдасться або збити ціни на нафту, або обмежити російський експорт за допомогою санкцій і роботи з Індією, ситуація для Росії стане критичною. Індія свого часу скоротила частку російської нафти приблизно на 40% від свого імпорту. У лютому така ситуація вже була, і Трамп, наскільки я розумію, вплинув на це. Але після подій навколо Ірану індійці знову почали активніше купувати російську нафту.

Якщо обвалити російські нафтові доходи, не думаю, що вони протримаються більше трьох місяців. Можливо, спочатку не буде заворушень, але ми побачимо перехід економіки до стану 1990-х років, а потім і ще гірше.

Саме динаміка ціни на російську нафту є ключем до відповіді щодо термінів. Що гіршу ситуацію ми разом із партнерами створимо для Росії на нафтовому ринку, то вища ймовірність, що РФ буде поступливішою на мирних переговорах.