Росія не полишає спроб зруйнувати українську енергосистему та спровокувати масштабний блекаут у межах країни. Внаслідок російських ударів по енергетиці більшість українських міст змушена жити за графіками відключень. Одна з найскладніших ситуацій наразі склалася в Одесі, де містянам вже третій день намагаються повернути не лише світло у домівки, але й тепло- та водопостачання.
В інтервʼю Главреду асоційований експерт аналітичного центру «Українського інституту майбутнього» Станіслав Ігнатьєв розповів, що чекає киян взимку 2025 року, якщо Росія продовжить обстріли, чому Одесі важко повертати електроенергію після обстрілів, та як допоможуть енергосистемі перегляди списків критичної інфраструктури та зменшення освітлення автодоріг.
Раніше була заява прем’єр-міністерки Свириденко про те, що найближчим часом ситуація може покращитися і, можливо, зменшиться кількість відключень. Наскільки реально це зробити – яка наразі ситуація?
На сьогодні у нас доволі складна ситуація в енергосистемі, пов’язана з тим, що ворог суттєво бив по наших об’єктах генерації електричної енергії та протягом останніх місяців суттєво пошкодив майже всю теплову генерацію. Хоча є певні позитивні кроки з відновлення, завдяки чому, наприклад, в Івано-Франківську повністю скасовували графіки погодинних стабілізаційних відключень.
Також ворог бив по підстанціях, які забезпечують видачу електроенергії з атомних електростанцій. Через це, на превеликий жаль, атомна генерація може виробляти значний обсяг електроенергії, але не всю її можна передати в мережу, тому станції зараз працюють не на повну потужність.
Окрім того, були удари по тягових підстанціях — тих, що з’єднують області та об’єкти генерації з мережами «Укренерго», через які електроенергія передається в регіони, а вже потім обленерго здійснюють її розподіл. Тому ситуація є критичною. Додає проблем і погода: похмурість та дощі знижують виробіток від сонячної генерації, яка зараз дає не більше 2% своєї потужності. Усе це формує дефіцит в енергосистемі, який, ймовірно, посилиться з приходом морозів, адже споживання зростатиме — зокрема, через використання електроопалення.
Наприклад, у Закарпатській області в багатоквартирній забудові практично всюди використовується електроопалення, що означає суттєве збільшення навантаження на мережу. Населення вмикатиме кондиціонери в режимі обігріву, обігрівачі тощо. Тому дефіцит електроенергії посилюватиметься.
В різних областях діють різні графіки відключень. «Укренерго» намагається зробити доступ до електроенергії максимально рівним для всіх громадян, але це неможливо через обмеження у передачі та розподілі, навіть якщо генерація достатня.
Найскладніша ситуація серед обласних центрів — у Чернігові, де ворог суттєво пошкодив підстанції як обленерго, так і «Укренерго». Дуже складно і в Херсоні. Оскільки ворог суттєво пошкодив ударами теплову електростанцію, її потрібно буде довго відновлювати, а через руйнування ліній електромереж неможливо передати електроенергію до міста.
Ну і, звичайно, складна ситуація у Києві, де наразі маємо приблизно 7 годин стабільного електропостачання на добу. А от, наприклад, у моєму рідному Харкові, який має спеціальний статус прифронтового міста, графіків обмежень для побутових споживачів немає через спеціальний статус міста.
Загалом складною залишається ситуація на Лівобережжі України. Ворог намагається розділити енергосистему на правобережну та лівобережну, завдаючи ударів по підстанціях та лініях електропередач через Дніпро. Оскільки на лівобережжі ворог суттєво пошкодив або зруйнував всю теплову генерацію – наприклад, у Харківській області ворог майже щотижня б’є по Зміївській ТЕС. Місто Харків працює фактично як енергетичний «острів», але попри постійні удари там вдається підтримувати більш-менш стабільну ситуацію, хоча є аварійні відключення. Це стає можливим через особливе фінансування з військового бюджету, і міська влада продовжує підтримувати цю програму.
Можна ще уточнити щодо ситуації в Дніпрі та Одесі. Ми бачили, як нещодавно росіяни знову завдавали ударів по критичній і енергетичній інфраструктурі Одещини. Наскільки серйозна ситуація там зараз?
Так, в Одесі діють доволі жорсткі графіки. Це пов’язано з тим, що ворог б’є переважно по підстанціях обленерго.
Одеса — специфічний регіон з точки зору енергосистеми: місто забезпечується лише трьома великими підстанціями. Фактично енергосистема Одеси є тупиковою, оскільки упирається в Чорне море. За останній час Одеса вже п’ять разів занурювалася у блекаут: чотири рази – через обстріли, і один раз – через аварійну ситуацію.
Та аварія була пов’язана з тим, що, попри якісний ремонт та відновлення трьох підстанцій, вони були перевантажені й перейшли в аварійний режим. Але «Укренерго» загалом виконало «домашнє завдання», яке окупанти фактично поставили своїми ударами, – підстанції «Укренерго» зараз добре укріплені й мають високий рівень захисту. А от на підстанціях приватних обленерго не всюди проведені відповідні роботи, і саме тому ворог обирає їх основною мішенню.
Електроенергію фізично можна доставити в Одеську область, але самої генерації в регіоні немає: лише вітрові й сонячні станції, яких особливо взимку та в похмуру погоду категорично недостатньо. Тому електроенергію з Південноукраїнської АЕС подати можна, але розподілити її в повному обсязі не виходить через пошкодження та аварійний стан підстанцій обленерго.
У Дніпрі ситуація подібна: ворог також завдає ударів по підстанціях обленерго. Місто наразі не має власної генерації. І оскільки уся лівобережна частина України нині заживлена переважно від Хмельницької та Рівненської атомних електростанцій, проблема полягає в тому, що розподілити цю електроенергію дуже складно — знову ж таки, через ураження підстанцій обленерго. Саме це і формує складну ситуацію в цих двох обласних центрах.
Чи маємо ми достатню спроможність для відновлення енергетичної інфраструктури? Чи є запаси? Адже в публічному просторі лунала інформація від експертів, що з цим уже виникають проблеми. Як ви оцінюєте ситуацію?
Напередодні відбулося засідання Антикризового енергетичного штабу під керівництвом прем’єр-міністра. На ньому голова правління «Укренерго» Зайченко заявив, що наразі проблем із запасами немає, і ведеться робота над їхнім збільшенням. Було ухвалено дуже виважене рішення — не зберігати весь ремонтний запас на території України. Навіть якщо певні об’єкти в Україні будуть знищені чи пошкоджені, запасні частини, які зберігаються за кордоном, залишаться доступними. Тобто швидкість доступу до цих запасів забезпечена, і в «Укренерго» наразі немає значних проблем.
Складніша ситуація — у тепловій генерації. Наприклад, ДТЕК повністю розібрав одну з теплових електростанцій у прифронтовому регіоні й використовує ці частини для ремонту об’єктів на заході Україні — насамперед Бурштинської ТЕС (Івано-Франківська область), Добротвірської ТЕС (Львівська область) та ТЕС у Вінницькій області. Для теплової генерації дуже складно швидко виготовляти або замінювати великі обсяги обладнання, тому проблеми там значні.
По гідрогенерації теж непросто. Обладнання, яке було пошкоджено, може виготовити лише державний концерн «Енергетичні машини», але його виробничі потужності розташовані в Харкові, який перебуває під постійними обстрілами. Тому швидко відновити гідроенергетику неможливо.
Нагадаю, що рік тому ворог завдавав ударів по Дніпрогесу — як по першому, так і по другому блоку. Руйнування там суттєві, і такі об’єкти не відновлюються швидко. Наразі намагаються максимально захистити те, що було пошкоджено, щоб хоча б частково забезпечити роботу Дніпрогесу-1 і Дніпрогесу-2, навіть якщо це не повна потужність.
Якщо росіяни продовжуватимуть удари, де, на вашу думку, може виникнути найбільш серйозна ситуація у разі подальших пошкоджень? Де ми можемо побачити найбільш тривалі відключення протягом зими?
Критичною є ситуація для Києва – місто не підготувалося до такої ситуації. Ми бачимо, як ворог бʼє по ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, які перебувають на балансі Київської міської ради, комунального підприємства «Київтеплоенерго». Для них немає повного комплекту запасних частин і резервних трансформаторів, які можна було б швидко замінити у разі ураження. Тож ситуація потенційно складна, і ворог може намагатися використати це для політичного тиску на столицю. Уже зараз у Києві одні з найжорсткіших графіків відключень.
Окрім того, ворог завдає ударів по підстанціях, які забезпечують живлення Києва від атомних електростанцій. Там є влучання — не критичні, але достатні, щоб зрозуміти: це можуть бути його наступні цілі.
Тому у разі масштабного ураження Київ може опинитися в режимі «енергетичного острова». А тієї генерації, яка є в столиці, недостатньо, щоб повністю покрити її потреби. Тому ситуація буде важкою. Ми вже бачили, як лівий берег Києва після масованого обстрілу перебував у режимі блекауту майже цілий день, і навіть одна з гілок метрополітену не працювала до 12:00 через нестабільне живлення.
Крім столиці, критичною залишається ситуація в Чернігівській області — про це ми вже говорили. Також складна ситуація на Сумщині, Полтавщині, Дніпропетровщині та на підконтрольній Україні частині Донецької області.
Можна уточнити – якщо говорити про Київ, то зараз ми бачимо графіки відключень, але на вулиці поки що відносно тепла, як для цього періоду, погода. Ми також чули заяву голови правління «Укренерго» Зайченка, якщо температура тривалий час триматиметься на рівні -10 градусів Цельсія, то можливі суттєві відключення. Які, на вашу думку, оптимістичні та песимістичні сценарії за таких умов?
Оптимістичний сценарій полягає в тому, що ми залишимося в рамках тих графіків, які маємо зараз. Загалом ми вже адаптувалися до такої ситуації.
Песимістичний сценарій — це значно жорсткіші обмеження, коли ми будемо отримувати електропостачання по дві, максимум чотири години на добу. Це може статися через те, що частина об’єктів генерації перебуває в аварійному стані, на стадії відновлення і ремонтних робіт передача електроенергії, а також через істотне збільшення споживання, що може призвести до перевантаження підстанцій.
Подібна ситуація вже була взимку 2023-2024 років в Одесі, коли після ремонту населення різко збільшило споживання електроенергії, і всі три підстанції вийшли з ладу. Відбулося аварійне відключення, і місто перебувало в режимі блекауту понад добу. Це і є прикладом песимістичного розвитку подій. Сподіватимемося, що такого сценарію вдасться уникнути.
Була заява Юлії Свириденко про доручення обласним військовим адміністраціям переглянути фактичні списки об’єктів критичної інфраструктури. Як це може виглядати на практиці? Що саме можуть відключати в такому випадку, і як це може допомогти стабілізації енергосистеми?
Я дуже поважаю пані Юлію – їй довелося у важку зиму стати премʼєром. Але тут відповідальність лежить на головах обласних адміністрацій, і багато рішень щодо включення тих чи інших об’єктів до списків критичної інфраструктури ухвалювали саме вони.
Переглянути списки можливо, але технічно не завжди можна знеструмити той чи інший об’єкт. Наприклад, на підстанції є так звана комірка, від якої виходить одна лінія електропередач. На ній може бути підключена військова частина, а поруч, наприклад, торговельний центр. Якщо в торговельному або офісному центрі є медичний заклад чи бомбосховище, обласна адміністрація включала його до об’єктів критичної інфраструктури.
Знеструмити комірку можна, але у такій ситуації знеструмити окремо торговельний центр технічно неможливо, бо разом із ним буде знеструмлена й військова частина. Але якщо офісний або торговельний центр має окреме підключення до трансформаторної підстанції, його можна вимикати без впливу на інші об’єкти.
Тому обленерго в кожній області має перевірити, кого технічно можливо відключати, а кого – ні. Наприклад, у Києві є офісні центри, на території яких розташовані дипломатичні установи. Їх не можна знеструмити через їхній статус. Але, з іншого боку, вони мають окрему комірку живлення та власні генератори. Відповідно, їх все таки знеструмлюють, оскільки вони мають власні резервні потужності. Уся ця інформація є в обленерго та у військово-цивільних адміністраціях. Принаймні так має бути – я не можу стверджувати, наскільки ефективно це працює, але формально така інформація точно існує.
У мене є показовий приклад: з вікна видно два торговельні центри. Один знеструмлюється, і я був там під час такого відключення – вони вимикають LED-освітлення, або приглушують освітлення у торговому центрі, зупиняють ескалатори, скорочують енерговитрати. А інший ТЦ – на одній лінії з лікарнею, яку не можна відключати, і він продовжує сяяти усіма ліхтарями.
І тут постає питання соціальної відповідальності бізнесу, який працює в таких умовах. Можливо, варто зменшувати споживання електроенергії у години пікового дефіциту – зранку та ввечері – щоб більше споживачів отримали доступ до електроенергії.
Соціально відповідальний бізнес уже дає приклад: за минулий вони збудували 1 ГВт власної генерації – це як один атомний енергоблок, хоч і значно дешевше. А за перші місяці 2025 року додали ще 1 ГВт. Це, наприклад, великі ритейлери будівельних матеріалів, які забезпечують власні потреби і тим самим розвантажують енергосистему, дозволяючи побутовим споживачам поруч мати більше електроенергії. Ось це правильний підхід.
Щодо освітлення йшлося про можливість зменшення вуличного освітлення та визначення окремих автодоріг, які мають залишатися освітленими як пріоритетні – наприклад, аварійно небезпечні ділянки. Наскільки це може допомогти?
Якщо йдеться про автодороги державного значення, то так – це справді може дати суттєвий ефект. Але рішення уряду для органів місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають підприємства міськсвітла, мають рекомендаційний характер. І якщо міський голова скаже: «Так, ми будемо відповідальними, ми зменшимо освітлення», – тоді це буде відбуватися.
Я багато їжджу Україною, і є міста, зокрема в західних областях, де вуличне освітлення не вимикається взагалі. У Києві, на щастя, я бачу, що вуличне освітлення в певні години вимикають.
Але це виключно відповідальність органів місцевого самоврядування. І якщо вони вирішать, що потрібно економити електроенергію для містян і будуть вимикати вуличне освітлення в години пікового споживання — це працюватиме. Якщо ж міський голова думає про майбутні вибори, про потребу підтримувати високі рейтинги та вирішить, що комфорт містян важливіший за економію, – тоді освітлення не вимикатимуть. Уряд не може примусово втрутитися в рішення органів місцевого самоврядування щодо цього питання.
Коли ви говорили про Київ, згадували, що столиця не підготувалася. Водночас ми бачили інформацію про сім газопоршневих станцій, які начебто планували запускати в Києві. Також була заява прем’єр-міністра щодо розвитку розподіленої генерації. Наскільки відсоток такої розподіленої генерації впливає на покращення ситуації з електропостачанням?
Це дійсно впливає. Я вже наводив приклад ритейлерів, які будують власні потужності та зменшують навантаження на загальну систему. Відсоток поки що невеликий — менше 3% по всій Україні, але в умовах тотальних відключень це важливо. Щодо Києва: газопоршневі станції встановлюють на об’єктах критичної інфраструктури. Не можу точно сказати, всі вони вже встановлені чи в процесі, але давайте порівняємо Київ і Харків.
У Харкові лише водоканал за минулий рік провів тендери на 2,2 млрд грн для закупівлі газопоршневих установок, щоб забезпечити насосні групи водоканалу й гарантувати містянам стабільне водопостачання.
У Києві ж через обстріли за останні три місяці ми бачили, що постійно зникає вода— тиск у мережі падає, насосні групи не забезпечують стабільної подачі. Те саме стосується і теплопостачання. Відповідальність міської влади — забезпечити комфортні умови проживання мешканців. Для цього ми платимо податки в місті, де живемо, і очікуємо відповідного рівня послуг. Тому в першу чергу потрібно гарантувати роботу насосних груп теплопостачання й водопостачання, а також не забувати про водовідведення. Адже якщо вода буде, то й рідкі нечистоти з будинків також потрібно відкачувати насосами — інакше це швидко призведе до комунального колапсу в тому чи іншому районі міста.
До речі, наскільки ймовірний у Києві комунальний колапс цієї зими — не лише з електроенергією, а й з опаленням та водою? Наскільки серйозною може бути ситуація?
Опалення і водопостачання взаємопов’язані. Локальні котельні, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Дарницька ТЕЦ забезпечать подачу теплоносія. Але найважливіше — це забезпечити достатній тиск у мережах, щоб теплоносій доставити до кожного домоволодіння.
Навіть якщо будуть працювати газопоршневі установки та генератори й у мережах буде належний тиск, п’ятиповерхівки та дев’ятиповерхівки будуть з теплом і водою, оскільки це передбачено гідродинамічною системою, яка планувалася в Києві та інших містах України на таку забудову.
Але більшість сучасної забудови Києва — це 16-поверхові будинки радянського, пострадянського періоду, а також нові житлові комплекси. У них відповідальність теплопостачальної та водопостачальної компаній закінчується на лічильнику на вводі в будинок — на межі балансу.
Далі все залежить від внутрішньобудинкових насосів, які мають забезпечувати керуюча компанія або ОСББ. Саме ці насоси повинні подавати теплоносій і воду, особливо на верхні поверхи. На жаль, не всі керуючі компанії та ОСББ відповідально поставилися до цього питання — у багатьох будинках резервних насосів немає.Тому це також рівень відповідальності нижчого рівня — управління конкретним будинком.
Тобто, чи правильно я розумію, що деякі висотні будинки у разі серйозних аварій можуть залишитися без води?
У першу чергу – так.
Якщо обстріли триватимуть у такому ж темпі, як зараз, ми бачимо ситуацію, коли щойно щось встигають відновити — росія знову атакує, і все повторюється по колу. За таких умов, як довго киянам, одеситам, мешканцям Дніпра та інших міст із найскладнішою ситуацією доведеться жити з відключеннями? І чи може ця ситуація змінитися, наприклад, влітку, коли також велике навантаження на систему? Чи є шанс, що стане легше?
Ситуація справді полегшиться наприкінці березня — на початку квітня, коли сонячна генерація почне працювати значно активніше. Навесні, за умови відсутності нових масованих обстрілів, можливий період навіть без графіків відключень.
Влітку, на жаль, графіки повернуться — у ранкові та вечірні години. Це буде пов’язано з тим, що сонячні станції саме в ці періоди працюють неефективно, тоді як атомна генерація традиційно виходить у планові ремонти. Одночасно по два енергоблоки зупиняються для завантаження палива. Наразі атомники максимально скорочують тривалість ремонтів — з двох місяців до одного — працюючи у підсиленому режимі. Але навіть попри це, влітку графіки в пікові години залишатимуться неминучими.
Асоційований експерт аналітичного центру «Українського інституту майбутнього», доктор технічних наук, кандидат географічних наук, професор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», Голова Ради Асоціації відновлюваної енергетики, засновник Харківського енергетичного кластеру, Голова Наглядової ради громадської спілки «Інститут сталого розвитку».
Спеціалізується на питаннях функціонування енергосистеми України, електропостачання, роботи генерації та енергетичної безпеки. Регулярно коментує ситуацію в енергетичному секторі, зокрема вплив обстрілів, дефіцит потужностей, графіки відключень та роботу критичної інфраструктури.