Путінський режим приречений і довго не протягне, рахунок іде на рік, може, декілька – Ейдман

У Росії немає сил на широкий наступ, захоплення ще одного шматочка Донецької області – це її максимум у 2025 році, вважає Ігор Ейдман.

На сайті Главред відбувся чат із соціологом, публіцистом і автором книг Ігорем Ейдманом. Спілкуючись із читачами, він розповів, якого завершення війни в Україні хоче Трамп, чому на нього чекає розчарування в адекватності Путіна, на які операції вистачить сил у Росії у 2025 році, де може готуватися змова проти Путіна, а також чому режим у Росії приречений і довго не протягне.

Подаємо стенограму чату з Ігорем Ейдманом.

Amigo: Чи буде почутий Трамп, який закликав Україну і Росію до негайного припинення вогню і початку переговорів? І в чому зараз, на вашу думку, зацікавлений Кремль: у паузі у війні, в її припиненні або продовженні?

Ігор Ейдман: Ми говоримо так, немов обговорюємо раціональних соціальних акторів або економічних гравців, розмірковуємо, у чому зацікавлений Кремль.

Парадокс полягає в тому, що, з одного боку, Кремль зацікавлений у заморожуванні війни, а з іншого – оскільки російський диктатор абсолютно ірраціональний і психічно неадекватний, зовсім не факт, що він буде слідувати раціональним інтересам і погодиться на заморожування війни.

Путін діє, виходячи з божевільних імперських "тарганів", які живуть у його голові та яких він періодично дістає зі своєї черепної коробки і демонструє світові, розповідаючи про половців, печенігів, Рюриковичів, Леніна, німецький та австрійський генштаби та іншу маячню божевільного.

Безумовно, Путіну зараз вигідно заморозити війну, але він на це не піде. А не піде тому, що він – маніяк: навіщо йому заморожувати конфлікт, якщо російські війська повільно, але просуваються. Путін сподівається, що він і далі буде продавлювати фронт. При цьому він і його оточення будуть сипати ультиматумами: Україна повинна віддати чотири області, Україна повинна те, Україна повинна це. А ідея Трампа полягає в тому, щоб досягти перемир'я без попередніх умов.

Путіну ця ідея категорично не подобається, оскільки він сподівається, що ультиматумами доб'ється капітуляції України, і Трамп примусить до цього Київ. Тому що вимога віддати чотири українські області Росії – це і є капітуляція. Зеленський після такого не втримається при владі, в Україні почнеться хаос – і тоді Путін візьме Україну голими руками.

Згадайте, як було в Чехословаччині 1938 року: спочатку Чехію Мюнхенським договором (або змовою, як часто кажуть) примусили її західні союзники в особі Великої Британії на чолі з прем'єр-міністром Чемберленом і Франції на чолі з прем'єр-міністром Деладьє до передачі Німеччині Судетів. За це тодішній президент Чехословаччини Бенеш змушений був піти у відставку, і до влади прийшов набагато більш прийнятний для німців президент Гаха. І Гітлер уже за півроку після Мюнхенського договору, завдяки якому забрав Судети, шантажем примусив Гаху до капітуляції та захопив Чехію повністю, а Словаччині, що тоді входила до складу Чехословаччини, милостиво дозволив створити пронімецьку сателітну державу, начебто незалежну, на чолі з клірикальними фашистами.

Дивіться відео чату з Ігорем Ейдманом:

Судетська область століттями була населена німцями – здавалося б, чому б її не віддати. Це не Донбас, навіть не Крим. Проте, віддали Судетську область – втратили країну, в результаті Чехія перетворилася на нацистську диктатуру, а чехи стали рабами німців до 1945 року.

Приблизно таку саму історію хотів би провернути Путін щодо України. Але Путін занадто негнучкий, нерозумний, упертий, неадекватний, з огляду на "тарганів" у його голові, тому він вимагатиме все й одразу. І поки що все йде саме до цього.

Ginger: Як думаєте, чи спіткає Трампа розчарування в договороздатності Путіна? І якщо так, то як діятиме Трамп щодо Росії та Путіна?

Ігор Ейдман: Є відчуття, що до цього все і йде. Тому що заяви Трампа після зустрічі з Зеленським у Парижі дещо відрізнялися від тих, що лунали з його вуст раніше. Трамп увесь час славословив Путіна, через що здавалося, що він залежний від нього, а тепер каже, що Зеленський – хороший хлопець, що Україна готова до миру, що справа зараз за Путіним. І, до речі, натякнув на те, що Росія програє війну.

Думаю, що Трамп чекає від Путіна якихось кроків, але поки що отримує від нього тільки шалене іржання путінського коня – Лаврова, який в інтерв'ю Карлсону повторює, що вимоги Росії залишаються незмінними: чотири області України, відмова від НАТО та інше. Якщо відмову від НАТО американці б "з'їли", то вимога визнати російськими чотири області – це цілковите нахабство. І, до речі, коли Трампа запитали, чи буде він допомагати Україні, він неохоче, але прямо відповів, мовляв, "а що робити, без цього угода неможлива".

Трамп хоче угоду, він не хоче здавати Україну Росії. Трамп – абсолютно цинічна людина, поєднання всіх вад, а його людські якості просто огидні, але він, на відміну від Путіна, не є божевільним параноїком. Трампом рухають інтереси, і він прекрасно розуміє: щоб мати гарний вигляд перед американцями, перед своїми виборцями, він повинен не просто не здати Україну. Якщо Трамп здасть Україну, він виглядатиме так, як виглядав Байден, коли американці здали Афганістан. (Хоча Афганістан здав Трамп, а Байден просто реалізував домовленість, уже зафіксовані наміри американців піти. Проте на Байдена посипалася купа шишок).

Трамп не хоче так йти з історії з Україною -– він хоче угоду. При цьому Трамп не вважає, що ця угода вигідна Путіну. Але він не розуміє психологію Путіна, не розуміє, що Путін – не раціональний актор, а безумець, як і Гітлер. Якби Гітлер був раціональним актором, він би правив близько 50 років, як Франко в Іспанії, але ні, він ішов, як несамовитий, вперед і вперед, поки йому не зламали шию. Те саме і з Путіним.

Тому Трамп здивований. Я навіть думаю, що він попросив Орбана зателефонувати Путіну і з'ясувати стосунки: чому, в чому справа, Путіну ж пропонують вигідну угоду – береш захоплене і йдеш, хапнув і йди, але ні.

Утім, думаю, ні до чого це не призведе, і Путіна вмовляти не має сенсу. Кремль і далі трястиме своїм пожухлим Орешником і шантажуватиме світ, тому що це божевільне керівництво країни і божевільний диктатор.

Главред: То все-таки як діятиме Трамп, побачивши таку поведінку Путіна, коли зрозуміє, що з Путіним неможливо домовитися?

Ігор Ейдман: Сподіваюся, що Трамп розсердиться і скаже: "А хто, взагалі, головний у цьому світі?". Адже Трамп постійно твердить, що Америка має бути великою, а президент США, відповідно, головним. А тут якийсь Путін намагається "помножити на нуль" американського президента.

Тож Трамп може образитися (а він людина образлива, неймовірно зарозуміла), і це було б ідеально. Тоді він почне шкодити Путіну або вдасться до дій, які змусять Путіна піти на його умови. Чесно кажучи, я сподіваюся саме на це.

Хоча є й інший варіант, але не будемо про нього говорити. Я оптиміст і не люблю мусувати негативні передбачення і прогнози.

Наїра: Як ви вважаєте, в якому результаті війни в Україні зацікавлений Трамп? Який підсумок дасть змогу йому і Штатам вийти з усього цього "на коні", переможцями?

Ігор Ейдман: Переможцями вони ніяк не вийдуть, та в них і мети такої немає. Трамп хоче вийти з цієї війни як миротворець, не як переможець. Може, ще й сподівається, що йому Нобелівську премію дадуть, як Обамі. Адже Трамп страшенно марнославний.

У Трампа не приховують своїх планів і бачили це так: війна заморожується за нинішнім кордоном, влаштовується демілітаризована зона, і туди вводяться європейські війська. Щоправда, європейці не в курсі, що Трамп уже за них усе вирішив. Проте Трамп сподівається, що французи і поляки підтягнуться, введуть свої війська, і це буде гарантією, що Путін не нападе ще раз.

Звичайно ж, на ці умови не погодиться Путін. А Зеленський, я думаю, зараз би пристав на таке, якщо це не вимагатиме від України визнати окуповані території російськими – на це Київ не піде: ні Крим, ні всі інші окуповані території російськими він не визнає. А от на припинення вогню, судячи з усього, Україна б зараз пішла, тим більше, ситуація на фронті не найкраща.

Можливо, ще б стався невеликий розмін: наприклад, ЗСУ пішли б із Курської області, а Росія – з Харківської. А далі війна заморожується, але при цьому Захід продовжує допомагати Україні, відбудовувати її та інше. От тільки Путін на це не піде.

Принаймні західні війська Путін точно в Україні не чекає, бо для нього це було б поразкою. Він же всю цю "бодягу" пояснював російському населенню тим, що "російська армія зупинила війська НАТО". А тут раптом війська НАТО опиняються в Україні. Причому, якщо поділ буде за нинішньою лінією фронту, то війська НАТО опиняться на території, яку путінська Росія анексувала і вважає своєю. Для Путіна це взагалі неможливо.

Для Трампа звучить красиво: заморозили війну, і все, Путіну своє, Україні – своє, і угоду укладено. Але, як кажуть, "гладко біло на бумаге, да забіли про овраги". Тут безліч усього, а головне – треба розуміти, з ким маєш справу: це ж Путін, це ж не просто так.

Аліна_: Як ви оцінюєте ймовірність того, що у 2025 році війна в Україні закінчиться? І чого чекати від Путіна наступного року? Чи наважиться він на штурм Запоріжжя, Херсона, чи якісь божевільні кроки на кшталт підриву дамб тощо?

Ігор Ейдман: У Путіна немає сил, щоб штурмувати Запоріжжя і Херсон. Логіка війни говорить про те, що Росія не може зараз розширити наступ. Якби в РФ хотіли розширити наступ, вони мали б провести мобілізацію. "Зет-блогери" давно пишуть про те, що для початку широкомасштабного наступу в Україні знадобилося б від 500 тисяч до мільйона нових солдатів. Зараз російські війська можуть здійснювати лише якісь локальні дії, так, наприклад, ми бачимо, як вони наступають на Донбасі.

Вважається, що в листопаді в російських військ був рекордний наступ, але, якщо ми подивимося на мапу України, то побачимо, що вона, звісно, порівняно з іншими місяцями, втратила багато, але, порівняно з тим, що було захоплено в перші дні війни – мізерно мало.

Якщо російські війська наступатимуть такими темпами, то максимум, що вони зможуть зробити у 2025 році – захопити ще шматок Донецької області. І, звичайно, Путіна це все не влаштовує. А на широкий наступ у Росії немає ресурсів. Як бачимо, у неї не вистачило ресурсів, щоб утримати Сирію. Іншими словами, ресурси Росії на межі, і це очевидно. Там ще намагаються робити гарну міну за поганої гри, але сирійська ситуація довела, що резервів у Росії немає взагалі, і ресурсів немає, в принципі.

Для Путіна те, що сталося в Сирії, – це просто ляпас, його мордою там витерли стіл. Він стільки років хизувався, вдавав із себе Олександра Македонського, переможця, а в результаті за три-чотири дні його викинули з Сирії стусаном під зад. Усе це жахливо принизливо, але, тим не менш, він змушений із цим миритися. Тому що йому просто не було чим захищати свої завоювання і режим Асада в Сирії.

Smilik: Янукович втік до Росії, до Путіна. Асад втік до Росії, до Путіна. Куди побіжить Путін, коли проб'є час?

Ігор Ейдман: Сподіваюся, що він не добіжить і до кордону, що його тут "замочать". Але теоретично він може, звичайно, втекти в Китай, і я думаю, що китайці його приймуть. Він стільки годував Китай російськими ресурсами, що китайці мають бути йому вдячні.

Не думаю, що він побіжить у Північну Корею, це навряд чи. Там йому нудно буде. А от у Китай, я думаю, він і втече в разі чого.

Rika: Чого домігся Путін застосуванням Орешника? По чому Путін може вдарити цими ракетами наступного разу? Крім як по курсу рубля.

Ігор Ейдман: Путін нічого не домігся застосуванням Орешника. Як пише один мій друг, історик, який живе в Дніпрі, перше застосування у світі міжконтинентальної балістичної ракети призвело до "неймовірних руйнувань": було зруйновано котельню якоїсь лікарні. Ні до чого, крім нових людських жертв, нові удари Орешником не призведуть і призвести не можуть. Але, порівняно з іншими ракетами, це не буде чимось надсуперновим.

А якщо подивитися на співвідношення ціни та ефекту від цього самого удару, то стане очевидно, що простими ракетами Росії стріляти набагато вигідніше. Тобто це були просто голимі понти. У Москві довго погрожували ядерною зброєю, але, мабуть, китайський старший брат сказав: досить наводити шерех на весь світ ядерною зброєю, ми в цьому не зацікавлені, закінчуй. А чим ще погрожувати Путіну?

Тим більше, я знаю точно, у російському керівництві, в адміністрації президента безліч піарників. Безліч. Основна професія там – це піарник. Не управлінець, не технократ, а піарник. І піарники там знають свою роботу: потрібно створити який-небудь бренд і розкрутити його на голому місці. От вони і створили бренд Орешника і тепер намагаються залякувати світ уже не реальною ядерною зброєю, а таким собі брендом Орешника.

Захід Орешником не налякали точно. Абсолютно. Відразу після застосування цієї ракети на Заході, звісно, висловили невдоволення, сказали, що це неподобство, а зараз уже забули про це.

А Путін, як важкий підліток, який лякає оточуючих, своїх однокласників, а вони йому не вірять. От зараз вони не злякалися, значить, завтра прийду і таку їм пику скривлю, що вони всі там від страху під парти полізуть. От він щодня намагається лякати населення.

Киянин: Лукашенко заявив, що в Білорусь завезли кілька десятків ядерних боєголовок. Трохи раніше він домовився з Путіним про розміщення Орешника на білоруській території. Ці два божевільних таки готуються завдати ядерного удару по Україні? Ядерний виток у цій війні неминучий?

Ігор Ейдман: Неможливий. На мій погляд, ядерний виток у цій війні неможливий. Ядерний виток був би можливий, якби Путін, не дай Боже, пройшов би Україну і пішов далі, на ті самі країни Балтії. Тоді, можливо, по ньому шарахнули б ядерною зброєю.

Сам Путін – боягуз, а тому ніколи ядерну зброю не застосує.

Крім того, якщо Путін застосує ядерну зброю в Україні, з військової точки зору, він багато не отримає. Але це була б світова гуманітарна катастрофа, і в цьому разі від Росії відмовилися б усі, включно з тими, хто зараз з нею торгує. Наприклад, Індія, яка сьогодні є головним експортером російської нафти, і навіть Китай.

Ніхто Путіну не дозволить застосувати ядерну зброю. Його партнери не дозволять йому кидатися ядерними бомбами. Тому він, до речі, і почав розкручувати бренд Орешник – мабуть, Путіну вже не дозволяють навіть погрожувати ядерною зброєю.

А Лукашенко – досить практична людина, на відміну від Путіна. Звичайно, він військовий злочинець і огидний кривавий диктатор, але не параноїк. Він – типовий диктатор, Габріель Гарсія Маркес описував таких. Лукашенко хотів перетворити всю країну на свій колгосп, де він буде головою, який буде всіх шикувати. Зрозуміло, що білорусам це не сподобалося. А коли це сталося, Лукашенко їх почав жорстоко кошмарити. Але при цьому ні в яку війну Лукашенко не лізе, хоч Путін його давно намагався втягнути в неї. Лукашенко хитрий: вплутуватися у війну йому не потрібно, а погрожувати – так, тому що він боїться, що на нього нападуть. Лукашенко боїться, що Захід розправиться і з ним, як із явним алергеном для Євросоюзу, коли Росія ослабне.

Antonio: Поділіться, будь ласка, власним прогнозом щодо того, що у 2025 році буде з Росією і путінським режимом?

Ігор Ейдман: В історії величезну роль відіграють випадковості. І ніхто не знає, що буде. Це казино, за великим рахунком. Кліо жбурляє якісь фішки, а куди ці фішки лягають – залежить від випадковостей. У 2023 році путінський режим цілком міг бути повалений, коли був путч Пригожина. Але Путіну пощастило. Можливо, щось схоже станеться і наступного року, стверджувати не беруся.

У короткостроковій перспективі все дійсно залежить від випадковостей. Але в довгостроковій перспективі путінський режим приречений, і Російська імперія як держава приречена, і жодних шансів вижити у них немає. Чому? Тому що вони йдуть у клінч, вони абсолютно перпендикулярні мейнстриму, розвитку людської цивілізації. У XXI столітті вже немає імперій, усі вони, крім російської, розпалися у ХХ столітті. У XXI столітті держави не намагаються розширити свої території шляхом анексій і загарбань, хоча у ХХ-у так бувало доволі часто, а в XIХ-у – повсюдно.

Єдиний приклад на моїй пам'яті – це спроба Саддама Хусейна захопити Кувейт. Відомо, чим вона закінчилася: тим, що Саддама Хусейна просто повісили, як кримінального злочинця. І Путін. Які ще приклади? Не можу навіть прикладів навести.

Югославський приклад зовсім інший. Ніхто не захоплював жодної югославської території, зокрема, навіть Косово. Просто в Югославії відбувся поділ, як і в Радянському Союзі, на різні території, на різні незалежні держави. Косово теж виділилося, його ніхто не анексував.

Навіть приклад Нагірного Карабаху, за всієї моєї любові й поваги до вірмен, теж не підходить. Тому що Нагірний Карабах формально належав Азербайджану. І під час розвалу СРСР він суто юридично не відійшов до Вірменії, не став незалежною державою, а відійшов до Азербайджану. Звичайно, я співчуваю Нагірному Карабаху, але суто юридично він належав Азербайджану. Це, до речі, не виправдовує захоплення.

Тож те, що робив Путін, безпрецедентно: анексія, захоплення території сусідньої держави, тим паче в Європі. Зрозуміло, що такий режим, така держава, такий диктатор довго не протягнуть. У довгостроковій перспективі все це існувати не може. Йдеться, може, про рік, може, про кілька років. Але Путін приречений. І приречений на поразку.

Відповідно, Україна приречена виграти цю війну і відновитися, відновити свою економіку і міське господарство. І я думаю, що Захід буде їй у цьому допомагати. Я зараз живу в Німеччині й абсолютно впевнений, що Німеччина в цьому буде всіляко допомагати Україні.

Figaro: Якщо з економікою РФ усе так погано, як зараз кажуть експерти, то чому мовчить російське населення, чому оточення Путіна і російські олігархи не вживають рішучих дій щодо усунення причини – Путіна?

Ігор Ейдман: Легко сказати "усунути Путіна". Я думаю, що його б із радістю усунули. А як це зробити? Як історик за освітою, я добре знаю багато історичних сюжетів, де були змови проти правителів. Це можливо, але це дуже складний процес. Щоб повалити якогось авторитарного правителя, наприклад, Павла I або Хрущова, потрібно було, щоб значна частина їхнього оточення спочатку домовилася між собою, розробила план повалення, залучила тодішніх силовиків. Але ж це страшенно небезпечно, адже в будь-який момент хтось може стукнути. Як виявиться стукач у цій компанії, який просто настукає ФСБшникам, і все, всіх заарештують, стратять або напоять Новачком. Зрозуміло, і олігархи, і чиновники бояться, залякані всі.

Водночас ми не знаємо, можливо, якісь подібні розмови-переговори десь у таємних закритих гольф-клубах Москви ведуться, а там є такі клуби, наприклад, у Германа Грефа. Такі переговори цілком імовірні. Але ми про це дізнаємося тільки тоді, коли відбудеться сам путч або заколот, або змова.

Але, як відомо, "справжніх буйних мало", як співав Висоцький, і не факт, що знайдуться такі люди, які зможуть це все організувати й очолити. Поки вони всі бояться Путіна більше, ніж ядерної війни.

Figaro: Тільки ледачий зараз не говорить про наближення економічної катастрофи в Росії. Якщо це дійсно так, то до яких дій у війні це буде підштовхувати Росію? Чи стане вона згортати бойові дії?

Ігор Ейдман: Проблема в тому, що мої знайомі економісти кажуть, що, на жаль, ніяка катастрофа не насувається. Тобто ситуація погіршується, населення живе гірше, ціни зростають. Мої друзі та родичі з Росії кажуть, що ціни все більше і швидше зростають. Але до катастрофи ще далеко.

Катастрофа була б, якби, наприклад, Індія і Китай перестали купувати російську нафту. Це була б катастрофа. Але вони не збираються цього робити, навіть навпаки, Індія розширює покупки. Тож навряд чи якась катастрофа можлива. Я думаю, що в Росії катаклізм швидше може виникнути у внутрішньополітичній площині, тобто визріє змова верхівкової еліти, або ж у військовій галузі.