Путін припустився фатальної помилки: Преображенський — про виключення партії «Яблуко» з виборів до Держдуми РФ

«Яблуко» стало центром об’єднання російського суспільства, але минуло занадто мало часу, щоб протести в РФ набули масштабного характеру, вважає політолог.

Верховний суд Російської Федерації виключив єдину в бюлетені антивоєнну партію «Яблуко» з виборів до Держдуми РФ. Суд ухвалив таке рішення, розглянувши позов провладної партії «Родіна», яка звинуватила партію в екстремізмі та порушенні авторських прав. В інтерв’ю Главреду політолог, експерт з питань Центральної та Східної Європи Іван Преображенський розповів, чим загрожує таке рішення, чому російська влада вперше пішла на таку масштабну кампанію та про те, коли в Росії можуть розпочатися реальні протести.

Чому російська влада, з огляду на нинішню ситуацію та порядок денний, саме зараз приділила стільки уваги антивоєнній партії та доклала стільки зусиль, щоб усунути її з виборів?

Складається враження, що найпростіша відповідь - помилково. Російська влада недооцінила, наскільки саме суспільство в Росії втомилося від російської агресії проти України, від війни, від того, що війна перейшла на територію самої Росії. Вони не сприймали серйозно навіть ті соціологічні опитування, які самі замовляли й публікували, згідно з якими більше половини, значно більше половини росіян так чи інакше виступають за те, щоб військові дії завершилися й почалися якісь мирні переговори.

При цьому цілком зрозуміло, що ніякої серйозної соціології в Росії немає. Але тенденції видно цілком чітко. Російська влада вважала, що партія «Яблуко» настільки застаріла, забута й нікому не цікава, що, якщо додатково очистити її від найактивніших членів партії, від впізнаваних осіб, то після цього на неї взагалі ніхто не зверне уваги.

І, мабуть, вона спокійно набере 1-2% на цих так званих виборах. При цьому треба пам’ятати, що це не вибори, це не партія, це не парламент, до якого вони обираються. Все це, до того ж, ще й абсолютно незаконно, тому що так звані вибори проводяться на окупованих територіях України, тобто їх у принципі неможливо визнати жодним чином.

Дивіться відео інтервʼю Івана Преображенського Главреду про причини зняття партії "Яблуко" з виборів до Держдуми РФ:

Загалом російська влада просто вважала, що намалює «Яблуку» стільки, скільки захоче, а потім оголосить, що ось цей 1% - це й є ті самі національні зрадники, які виступають проти нашої «великої неминучої перемоги» над Україною, які не підтримують нашого «великого національного лідера» Володимира Путіна. З ними розбиратимуться відповідні органи, і на цьому тему можна закрити.

Раптово виявилося, що починається абсолютно непередбачувана мобілізація. У геометричній прогресії зростає кількість тих, хто починає публікувати якісь «яблука». У соціальних мережах молодь, яка, здавалося б, гарантовано не мала навіть знати про існування партії «Яблуко» і ніколи в житті не чути імені її засновника Григорія Явлінського, раптово теж починає якось у цьому брати участь.

Значна частина емігрантів починає висловлюватися в тому дусі, що треба використовувати ці можливості: якщо не підтримувати «Яблуко», то хоча б провести якусь агітацію за мир, яка, з огляду на виборчу кампанію, можливо, буде відносно законною. І, можливо, людей, які почнуть у цьому брати участь, не затримають і не ув’язнять.

Таке відчуття, що все це починало перетворюватися на сніжний ком. І російська влада, незалежно від реальної причини реєстрації «Яблука», почала діяти. Є конспірологічні версії, що це боротьба веж - мовляв, одна вежа намагалася підставити іншу, що силовики борються з адміністраторами з президентської адміністрації. Але це абсолютно неважливо в даному випадку.

Так чи інакше російська влада припустилася фатальної помилки й швидко почала виправляти її доступними їй способами. Тобто вирішила зняти партію «Яблуко» з так званих виборів, закрити цю тему і таким чином продемонструвати, що не треба нічого говорити про припинення російської агресії. Не можна вживати слова «війна», «мир», навіть слово «пацифізм». Усе знову повертається до тієї репресивної моделі, яка впроваджувалася після початку повномасштабної агресії, тобто приблизно у 2022–2023 роках.

Ви згадали про молодь. У чому полягає феномен нинішнього «Яблука» і чому саме молоді люди стали настільки активно його підтримувати? Навіть на відео біля будівлі суду видно, що переважна більшість протестувальників - молоді люди.

Я б тут, напевно, звернувся до літератури й згадав книгу Януша Корчака про короля Матіуша: коли перебили дорослих, вийшли воювати діти. Там є такий момент про війну африканців із білими. Ось приблизно те саме відбувається зараз у Росії.

Найактивніша частина дорослого російського суспільства або сидить за ґратами, або виїхала з Росії, або настільки пригнічена, що боїться публічно вийти на вулицю. Але при цьому є чергове російське «непоротое» покоління, яке виросло за Путіна, ніколи не бачило жодної альтернативи і у якого зараз є відчуття, що в нього вкрали життя і майбутнє.

І це, загалом, абсолютно правильне відчуття, правильна оцінка ситуації. Люди розуміють, що життя немає, майбутнього немає і абсолютно неважливо, що буде далі, якщо ми не зможемо змінити ситуацію. Тому вони починають намагатися якимось чином самоорганізовуватися. І «Яблуко» стає просто місцем збору для того, щоб люди, які виступають проти російської агресії проти України та просто проти путінського режиму, змогли прийти й щось публічно сказати.

Якби це не був суд над «Яблуком», їх би заарештували ще до того, як вони змогли зібратися в кількості більше десяти осіб. А тут поліція кричить їм: «У вас є дві-три хвилини, щоб розійтися по дискотеках», тим самим додатково підкреслюючи вік присутніх, і при цьому їх не чіпає.

Відповідно, спрацював ефект певної дозволеності. Адже найголовніше в сучасній Росії полягає в тому, що абсолютна більшість населення розуміє: ціна протесту для них занадто висока. Вони реалістично оцінюють своє життя і не готові сидіти по 5–10 років просто за слова, за дописи в соціальних мережах, тим більше за вихід на вулицю.

І раптом з’явилося певне вікно, в якому здається - насправді це ілюзія, - що за такі речі їх не репресуватимуть. І люди одразу починають виходити. Повторюся: ризик виникнення ефекту «сніжної кулі» та ефекту «соціальної збірки», коли абсолютно неважливо, яка подія раптово призводить до того, що суспільство прокидається, змушує російську владу все це придушувати.

Я думаю, що зараз почнеться нова хвиля. Але, очевидно, вони зачекають, найімовірніше, до завершення своєї виборчої спецоперації, до 21 вересня, а потім почнуть тиснути й затримувати всіх, кого виявили в процесі цих так званих виборів і так званої реєстрації «Яблука». Чи спрацює це - ще питання.

Тобто навіть якщо протестуватиме одна група, наприклад молодь, це навряд чи зможе перерости у масштабний протест?

Для масштабного протесту потрібна хоч якась інфраструктура. Достатньо подивитися, як відбувався будь-який масштабний протест, наприклад, в Україні. Була масштабна самоорганізація, люди, які створювали соціальні мережі, відомі особи, які їх підтримували, та організації, що дуже важливо, які надавали свою інфраструктуру.

У Росії все це знищено. Немає організацій, які могли б надати інфраструктуру. Люди, які могли б це підтримати, перебувають щонайменше в еміграції або у в’язниці. І є лише певна молодь, яка мала б самоорганізуватися. Для цього їй потрібен час, для цього їй потрібен досвід. Нічого з цього влада, звісно, намагається їй не дати.

Яких наслідків цієї ситуації можна очікувати найближчим часом? Чи триватимуть протести після рішення суду, принаймні до 20 вересня, і до чого все це може призвести?

Перш за все, буде апеляція. Це стане ще одним приводом, як мінімум, зібратися й протестувати. Швидше за все, апеляція виглядатиме зовсім інакше. Там буде десять кілець оточення, будуть ті, кого називають «космонавтами», - у шоломах, зі щитами та гумовими кийками. Людям не дадуть зібратися.

Але питання в тому, чи запустився суспільний процес і чи перетворилася ця подія на точку збору. Тут абсолютно неважливо, що буде з самою партією «Яблуко». Важливо, чи почало суспільство, що називається, прокидатися. Я думаю, цей період був занадто коротким для того, щоб це сталося. Можливо, з’явилися нові соціальні групи, соціальні мережі, які в майбутньому стануть основою для нових протестів. Але поки що не більше того.

Тобто якогось масштабного загальноросійського протесту не буде, якщо не буде підтримки з боку частини правлячого класу, скажімо прямо, або якщо частина російських силовиків з якихось своїх, найімовірніше, суто корисливих інтересів не спробує розхитати ситуацію.

А в нинішній ситуації, з огляду на те, що після виборів маховик репресій може розкрутитися ще сильніше і влада може почати затримувати учасників протестів, чи можливий сценарій, за якого протест підтримають силовики або частина російських еліт?

Я думаю, що жодних причин для цього у них зараз немає. Єдина можливість - це горезвісний розкол еліт, коли між ними починається настільки серйозна чвара й боротьба за владу, що хтось вирішує скористатися громадською підтримкою, спробувати нацькувати суспільство на своїх супротивників.

Але мені здається, що до цього російський правлячий клас ще не дійшов. Вони все ще готові швидше домовлятися між собою, ніж намагатися хоч якось взаємодіяти з населенням. Вони надто добре відчувають, що в жодному сенсі не є частиною цього суспільства, що, по суті, взаємодіють з ним як окупаційна колоніальна адміністрація.

З огляду на стан російської економіки, ситуацію на фронті, яка принаймні на окремих напрямках складається явно не на користь Росії, постійні удари ЗСУ по території РФ, а тепер ще й ці протести - нехай поки що й у такому масштабі. Що Путін робитиме далі?

Я думаю, що Путін у цьому випадку не є Росією, хто б що не говорив. Їхні інтереси далеко не завжди, м’яко кажучи, збігаються. Інтерес Путіна полягає в тому, щоб продовжувати війну незалежно від того, наскільки Росія її виграє чи програє. Бо припинення війни ставить перед Путіним такі проблеми, які він, можливо, не вирішить.

А продовження війни дає йому надію на те, що так чи інакше він якось викрутиться у зв’язку зі зміною міжнародної ситуації, або йому вдасться частково перемогти, або ще щось подібне трапиться. Відповідно, його особистий вибір - продовжувати війну незалежно від того, як це позначається на російській економіці та наскільки реально великі шанси на перемогу.

Йому хочеться в це вірити. І він, очевидно, цілком у це вірить і готовий сприймати лише ту інформацію, яка підтверджує його ідеї. Тож, найімовірніше, на цьому етапі Путін продовжуватиме агресію, активно продовжуватиме приховану мобілізацію - інформація про це вже є. При цьому він не робитиме жодних різких кроків усередині Росії, щоб, не дай Боже, не чинити додаткового впливу на суспільство, щоб його дії не стали тригером, який спровокує суспільні заворушення та справді реальні протести. Тож на найближчі кілька місяців прогноз залишається без змін.