В Україні триває перегляд статусу критично важливих підприємств, а разом із ним змінюються й правила бронювання від мобілізації. Для бізнесу це означає нові ризики, а для працівників - можливу втрату відстрочки та перспективу отримати повістку. Водночас нові правила вже викликають чимало запитань: як швидко можна втратити бронювання, що чекає на військовозобов’язаного після цього, як тепер рахуватимуть квоту для сумісників і чи реально підприємству повернути статус критично важливого після його скасування.
У другій частині інтерв’ю Главреду керуючий партнер юридичної компанії «Муренко, Курявий і партнери» Нікіта Муренко пояснив, що відбувається після втрати бронювання, чому нові правила для сумісників можуть створити проблеми для бізнесу, чи можна швидко відновити статус критично важливого підприємства та яких нових змін до правил мобілізації варто очікувати вже найближчими місяцями.
Першу частину інтервʼю можна прочитати за посиланням.
Якщо людина втрачає бронювання, що відбувається далі? Чи може вона одразу потрапити в розшук, особливо якщо не пройшла ВЛК?
Дивіться, як зараз це працює. Нещодавно в Києві, у Подільському районі, стався випадок, коли під час проходження ВЛК чоловік смертельно поранив лікаря. Нам розповіли фінальну частину історії: людина вбила лікаря, отже, вона негідник. Але ми не знаємо, що відбувалося до цього.
З моєї практики можу сказати, що бувають ситуації, коли людина свідомо говорить: «Я порушую закон і не хочу проходити ВЛК».
Так, вона свідомо порушує вимогу. Але ми не можемо фізично змушувати людину проходити ВЛК, подобається це комусь чи ні. Є законодавчий обов’язок. Якщо людина його порушує, настає відповідальність. Станом на зараз відповідальність за непроходження ВЛК є адміністративною. Якщо держава вважає, що громадянин не пройшов ВЛК, на нього повинні накласти штраф.
Якщо комусь не подобається така відповідальність - змінюйте закон. Але зараз закони не змінюють, адміністративна відповідальність залишається, і водночас відбуваються неформальні речі, які ніде не врегульовані. Бувають випадки, коли людина сидить у коридорі, а працівник ТЦК та СП проходить замість неї кабінети лікарів. У документах ставлять позначки, що людина придатна. Потім її можуть не випускати з приміщення, а згодом повідомити, що вона вже їде до навчального центру. Так не повинно відбуватися.
Якщо повернутися до основної теми, після втрати бронювання людині, найімовірніше, буде направлена повістка. Якщо, звісно, раніше вона не зустріне на вулиці представників ТЦК та СП або поліцію. Адже якщо її зупинить поліція і людина не перебуває в розшуку, ситуація ще може не мати негайних наслідків. А якщо вона зустріне представників ТЦК та СП, вони перевірять, що в неї немає ні бронювання, ні іншої відстрочки. Підставою для доставлення може стати, наприклад, прострочена ВЛК. Після цього людині часто не дають часу владнати особисті справи, оформити довіреність чи інші документи.
Якщо людину зупиняють на вулиці, бачать, що в неї немає ні відстрочки, ні бронювання, її можуть доставити до ТЦК та СП і того самого дня направити на ВЛК. Причому останнім часом дедалі частіше дивляться не стільки на те, перебуває людина в розшуку чи ні, скільки на наявність бронювання або відстрочки.
Якщо у вас немає ні відстрочки, ні бронювання, ймовірність призову, навіть за відсутності розшуку, є дуже високою. Якщо ж людина протягом місяця-двох нікого не зустріне на вулиці, їй може просто прийти повістка, сформована в електронній системі та надіслана звичайною поштою.
Далі в неї є два варіанти: йти або не йти. Якщо вона приходить, її можуть мобілізувати. Якщо не з’являється за повісткою, може потрапити в розшук і отримати статус порушника правил військового обліку. Після цього ТЦК та СП передає інформацію поліції, поліція вносить її до своєї бази «Армор». І людина може опинитися в ситуації, коли роками сидить удома і боїться кудись вийти.
Крім того, вона не зможе отримати бронювання, доки не врегулює питання з розшуком. Мені взагалі дуже цікава ситуація, коли людина, яка перебуває в розшуку, не може отримати бронювання, але може оформити відстрочку. Чому? Якщо ти перебуваєш у розшуку, ти можеш мати право на відстрочку, але бронювання тобі недоступне. Наприклад, учитель, який має право на відстрочку, може перебувати в розшуку, піти до ЦНАП, подати документи й отримати відстрочку. А я як роботодавець не можу забронювати працівника, якщо він перебуває в розшуку. Чому в одній ситуації це допускається, а в іншій - ні, я не розумію.
Дивіться відео інтервʼю Нікіти Муренка Главреду про зміни у мобілізації:
А бронювання працівника, який перебуває в розшуку, на 45 днів доступне лише підприємствам оборонно-промислового комплексу…
Так. Якщо ми говоримо про можливість забронювати людину, яка перебуває в розшуку, на 45 днів, це доступно лише підприємствам оборонно-промислового комплексу. І все. На мою думку, це ще один приклад нелогічності та нерівності, прописаних у законодавстві. Просто ніхто цим, на жаль, не займається.
Також змінилися правила обрахунку квоти на бронювання. Як тепер враховуватимуть працівників, які працюють у кількох компаніях? Чи можна бронювати сумісників і які ризики виникають для бізнесу?
Цікаве питання. Знати б мені самому на нього точну відповідь. Знову держава створила правила, але не врахувала практику і норми, які вже діяли раніше. За законом кожне підприємство повинне вести військовий облік працівників. Абсолютно кожне - незалежно від того, є воно критично важливим чи ні. Якщо до мене приходить військовозобов’язаний працівник, я повинен повідомити ТЦК та СП, що взяв його на роботу й уклав із ним трудовий договір. Якщо моє підприємство є критично важливим і я хочу забронювати працівника, у мене є квота 50% або, для окремих категорій підприємств, 100%. Стопроцентну квоту зараз не беремо, тому що вона доступна вузькому колу підприємств, зокрема тим, які працюють із військовими частинами.
Візьмемо стандартну квоту 50%. На одного заброньованого працівника я повинен мати ще одного військовозобов’язаного працівника, якого не бронюю. Раніше все було просто: є загальний список працівників, є список військовозобов’язаних, і на цій підставі підприємство рахує квоту.
Тепер змінили правила щодо сумісників. Правило просте: тепер сумісника рахуватимуть за тим місцем роботи, де він працює довше. Наприклад, якщо в мене людина працює один рік, а в іншій компанії - два роки, я не можу врахувати її у своїй квоті.
Як це працюватиме на практиці, до кінця незрозуміло. Я вже знаю випадки, коли клієнтам надходили листи про перевищення квоти. Уявімо, що людина десять років працює на підприємстві, яке не має статусу критично важливого. Потім я беру її до себе на роботу за сумісництвом.
Перше підприємство, хоча воно і не є критично важливим, також має вести військовий облік. Але робить це в ручному режимі. Його дані можуть не відображатися в системі бронювання, тому що з порталом «Дія» в межах цієї процедури взаємодіють насамперед критично важливі підприємства.
Як у такій ситуації «Дія» рахуватиме працівника - велике питання. Крім того, будь-який сумісник уже має основне місце роботи. І, очевидно, він працює там довше. За такою логікою виходить, що всіх сумісників узагалі потрібно виключити з квоти і не бронювати. Але залишається питання: основний роботодавець є критично важливим підприємством чи ні?
Якщо основне підприємство не є критично важливим, працівник, найімовірніше, відображатиметься у списках військовозобов’язаних, попри те що попереднє підприємство також веде військовий облік. У такому разі його, можливо, можна буде включити до квоти й забронювати.
Якщо ж працівник уже працює на іншому критично важливому підприємстві, найімовірніше, у нового роботодавця нічого не вийде. Людина вже буде врахована за основним місцем роботи.
Чи може сам працівник перевірити стан свого бронювання під час перепідтвердження статусу підприємства? І чи може підприємство відновити статус критично важливого, якщо його втратить – скільки часу на це потрібно?
Якщо підприємство втратило статус критично важливого, воно не може податися на новий статус протягом шести місяців. Тобто воно чекає незрозуміло чого пів року. Теоретично можна звернутися до суду й оскаржувати рішення органу державної влади.
У регіонах я ще можу повірити, що це відбудеться відносно швидко. Є області й міста, де адміністративні суди оперативно вирішують такі питання. Але якщо ми говоримо про Київ – це страх господній. У мене є справи, які тривають із 2021 року. Наприклад, ми досі оскаржуємо податкові рішення.
Отримати швидке рішення адміністративного суду в Києві чи Київській області майже неможливо. Це дуже довга процедура. Тому я одразу попереджаю клієнтів, які хочуть оскаржувати рішення органів державної влади в Києві.
Підприємство не може одразу відновити статус після його втрати. Теоретично можна йти до суду. Але на практиці держава каже: ви втратили статус, тепер чекайте пів року і лише тоді знову щось подавайте.
Працівники водночас одразу втрачають бронювання і можуть підлягати призову під час мобілізації. Якщо підприємство знайде юристів і зможе привести свої показники у відповідність до критеріїв, теоретично через пів року воно може повернути статус. Але це знову пакет документів, знову підготовка і так далі.
Чи очікуєте ви нової хвилі змін до правил бронювання та мобілізації восени, особливо якщо Росія оголосить додаткову мобілізацію або посилить наступ?
Проблема полягає в тому, що Україна і Росія застосовують різні підходи до поповнення війська. У Росії в певний момент зрозуміли, що примусова мобілізація працює дуже погано. Солдат, якого силоміць затримали на вулиці, - поганий солдат. Я спілкувався з військовими. Значна частина людей, яких примусово доставили до військової частини, згодом адаптується до ситуації.
Людина розуміє: усе, я вже у війську, так сталося. Але її мотивація до виконання бойових завдань часто залишається вкрай низькою. Вона може бути корисною на небойовій посаді. Але якщо ми говоримо про бойові підрозділи або безпосередньо про лінію зіткнення, такі люди часто показують себе погано. Частина йде в СЗЧ. Очікувати, що вони стануть чудовими військовими, складно.
Росія це зрозуміла і почала мотивувати людей грошима. Якщо людині з якогось бідного російського регіону сказати, що вона отримає мільйон рублів, вона, можливо, таких грошей ніколи не бачила. Вона піде воювати, щоб забезпечити родину. Це й буде її мотивацією.
В Україні цього не сталося. Навпаки, коли у 2022 році люди стояли в чергах біля ТЦК, хотіли служити і були мотивовані. А держава тоді сказала: «Ідіть додому, ви нам зараз не потрібні, у нас є кому воювати». Очевидно, ніхто не очікував, що війна триватиме настільки довго. У 2022 році не було нинішньої системи бронювання, масового оновлення даних і тієї кількості повісток, яку ми бачимо зараз. У 2023 році цього також майже не було. Усе з’явилося тоді, коли держава зрозуміла, що виник дисбаланс і людей не вистачає.
На війні військові, на жаль, гинуть або зникають безвісти. Коли держава усвідомила дефіцит особового складу, почала вигадувати нові правила. Якщо Росія оголосить додаткову мобілізацію, відкриє нові напрямки або посилить наступ, зокрема на півночі або півдні, я цілком очікую, що в Україні теж змінять правила.
У нас немає послідовності. Ми як держава діємо ситуативно. Є проблема - ми зараз бачимо її розв’язання саме таким способом. Але не думаємо на крок уперед. Що буде через пів року? Через рік? Якщо війна триватиме ще два, п’ять або десять років? Цими питаннями майже ніхто не займається. Ми вирішуємо проблеми ситуативно.
Такий підхід може спрацювати зараз, але через рік проблема стане ще більшою. Як роботодавець можу чітко сказати: зараз більшість людей, які приходять працевлаштовуватися до моєї компанії, - жінки. І така ситуація не лише в мене. Те саме розповідають колеги та клієнти.
Візьмемо підприємство, яке виробляє вогнегасники. Воно хоче отримати статус критично важливого не для того, щоб допомогти комусь уникнути служби. За словами керівництва, приблизно 80% працівників там уже становлять жінки, тому що чоловіків мобілізували. Але в компанії залишилися кілька ключових фахівців, яких необхідно забронювати. Без них виробництво просто зупиниться.
Це першокласні спеціалісти, яких неможливо швидко замінити. Був і інший випадок. Підприємство системи «Укроборонпрому» хотіло працевлаштувати 27-річного інженера, який займався розробкою безпілотників. Один із керівників телефонував мені й говорив: «Це першокласний спеціаліст, ми готові забрати його з руками і ногами». Він стажувався за кордоном, повернувся в Україну і допомагав розробляти дрони як механік.
Йому дали супровідний лист. Він поїхав до Кропивницького, щоб отримати належний військово-обліковий документ і офіційно працевлаштуватися. За словами представників підприємства, місцевий ТЦК та СП його мобілізував, попри супровідні листи і дзвінки від підприємства. Тому, якщо війна триватиме, а Росія оголосить додаткову мобілізацію, я очікую подальшого посилення мобілізаційних заходів і в Україні.
Нікіта Муренко - керуючий партнер юридичної компанії «Муренко, Курявий і Партнери». Спеціалізується на правовому супроводі бізнесу, питаннях бронювання військовозобов’язаних працівників, мобілізаційного законодавства, трудових та адміністративних процедур. У коментарях для медіа пояснює зміни у правилах бронювання, статусу критично важливих підприємств, відстрочок від мобілізації та правових ризиків для роботодавців і працівників.