Китай і Білорусь на тлі саміту НАТО в США проводять спільні військові навчання "Атакуючий сокіл". Маневри, у рамках яких білоруси разом із китайцями тренуються проведенню нічного десантування, подолання водних перешкод і ведення бойових дій у населеному пункті, триватимуть до 19 липня. Китайці заявляють, що спільно з білорусами відпрацьовують операції зі звільнення заручників і заходи, спрямовані на протидію тероризму.
В інтерв'ю Главреду військовий аналітик, співробітник Служби безпеки України в період із 2004 до 2015 року Іван Ступак розповів, чому Білорусі знадобилися військові навчання з Китаєм, пояснив занепокоєння Лукашенка щодо ситуації зі своєю армією, оцінив імовірність появи у республіці військової бази Китаю та розкрив плани Пекіна щодо Росії.
Китай і Білорусь проводять військові навчання біля кордонів Польщі. У Мінську маневри назвали "антитерористичним тренуванням" спільного китайсько-білоруського угруповання, а в Пекіні заявили, що захід не спрямований проти будь-яких держав. На вашу думку, яка реальна мета цих навчань?
Білорусь має дві мети: провести тренування своїх військ спільно з таким солідним партнером, як Китай, і налагодити відносини з Пекіном. Лукашенко всіляко вигинається в дугу, підстрибує і присідає, оскільки для нього дуже важливо бути поряд із Китаєм. Думаю, що саме Лукашенко став ініціатором відправки китайських військ до Білорусі для проведення цих тренувань. У такий спосіб Лукашенко намагається показати, що з ним, мовляв, дружить цілий Китай, і він не ізгой.
У проведенні китайсько-білоруських навчань зацікавлена насамперед Білорусь. Лукашенко дуже комплексує через низький рівень боєздатності своїх сил безпеки, зокрема спецназу та армії. Адже тренування того ж білоруського спецназу, які включають розбивання головою шиферу, стрибки через палаючі кільця та інші дивні дії, виглядають смішно. Можливо, років 10 тому це було б вражаюче, але зараз, коли триває війна, під час якої українська і, на жаль, російська армії показують, як вони вміють воювати, дії білорусів виглядають безглуздо.
У Білорусі спостерігають, як українці та росіяни отримують військовий досвід, поляки тренуються і закупили на 15 млрд доларів техніку та амуніцію, а країни Балтії будують довготривалі вогневі точки вартістю в 60 млн євро. І Мінськ це напружує. Особливо в ситуації, коли останній більш-менш серйозний військовий досвід у білорусів був за часів Афганської кампанії. А справжній досвід ведення бойових дій - взагалі за часів Другої світової війни. Більше жодного військового досвіду в армії Білорусі немає, тому Лукашенко так комплексує. Для тренувань своєї армії білоруський диктатор ще минулого року виписав собі з Росії близько 10 тисяч вагнерівців, а тепер проводить навчання з Китаєм.
Можливо, армія Білорусі, під прикриттям військових навчань, готується до участі в певних бойових діях?
Ми завжди враховуємо сценарій можливої участі білоруської армії у війні Росії проти України. Але, на мій погляд, імовірність його реалізації - трохи вища за нуль.
По-перше, армія Білорусі не готова до війни - у неї немає бойового досвіду.
По-друге, вона технічно виснажена. Російська Федерація забрала у Білорусі пристойну кількість військової техніки, амуніції та боєприпасів, щоб воювати з Україною.
По-третє, Лукашенко розуміє, що якщо він вступить у війну, виникне питання: а для чого, з якою метою? Щоб вторгнутися до Польщі та прорватися у Сувалкський коридор? Дійсно, такі заяви з боку Мінська вже були. Зокрема, начальник Генштабу республіки Білорусь Муравейко, якого призначили на цю посаду лише декілька місяців тому, ще в жовтні минулого року робив такі гучні заяви. Утім, Муравейко - це дуже великий прихильник "русского мира". Муравейко і державний секретар Радбезу Білорусі Вольфович - два великих драйвери російських інтересів серед білоруських силовиків. Можливо, що через Муравейка росіяни вкидають у публічний простір потрібні для себе тези.
Утім, самому Лукашенку такий сценарій абсолютно не вигідний. Білоруський диктатор бачить ситуацію приблизно так: продавати страх і трясти реактивними системами залпового вогню Полонез ("майонез", як їх називають наші військові) - це круто. Але далі що? Для чого всі такі дії? Якщо буде війна, доведеться мобілізувати людей і роздати їм зброю. Але ж Лукашенко чудово розуміє, що в такому разі зброя потрапить до рук людей, які 2020 року мало не скинули його з престолу.
Мобілізація в Білорусі загрожує режиму Лукашенка крахом?
Звичайно. І Лукашенко це чудово розуміє.
Крім того, Лукашенко усвідомлює, що частина території республіки Білорусь вразлива для ударів з боку України. Наприклад, той самий Мозирський нафтопереробний завод розташований за 40 кілометрів від лінії україно-білоруського кордону. Палац незалежності Білорусі - 270 км від території України. Уся територія Білорусі - з півдня на північ - це 500 кілометрів. Взагалі ні про що. Україна в цій ситуації могла б попрацювати безпілотниками, які могли б спокійно полетіти туди і назад. На одному баку.
На мій погляд, якщо виникне бійка за Сувалкський коридор, Україна повинна там битися. У такому разі ми будемо захищати наших головних союзників - Польщу і країни Балтії. Зволікати буде не можна.
Білорусь і Китай активно посилюють співпрацю. Білорусь офіційно вступила до Шанхайської організації співробітництва, міністр закордонних справ РБ Риженков зустрівся з головним китайським дипломатом Ван І, тривають спільні військові навчання... Які інтереси Китаю в Білорусі? Що потрібно Пекіну?
Я вважаю, що зараз Білорусь для Китаю - лише символічний трофей. Пекін співпрацює з Мінськом, але розглядає його виключно як свого маленького васала, на якого можна натиснути і щось йому продати. Причому про великі обсяги збуту і мови не йде, тому що населення Білорусі становить максимум 9 мільйонів осіб.
Китай міг би продавати в Білорусі свої машини та інші товари. Але що республіка може купувати? Згідно з даними на 2023 рік, її економіка на 70% залежала від Російської Федерації. Просування економічних планів на території Білорусі має вигляд глухого кута - дорогу до Європи не побудуєш. Усі бояться Білорусі як вогню, ті ж поляки будують паркани на кордоні і намагаються в прикордонні зробити сіру зону.
Китай навряд чи може сподіватися на створення в Білорусі свого торгового хаба з прицілом на розвиток економічного співробітництва з Європою?
Поки що Китай не зможе реалізувати подібні плани. Від Білорусі всі відгороджуються. Як поляки, так і литовці з естонцями.
Яку роль у співпраці Пекіна і Мінська відіграє Росія? Адже Москва напевно контролює все, що відбувається в Білорусі.
Росія дійсно контролює все, що відбувається в Білорусі. Білоруські військові та силовий блок загалом працюють на Москву. Думаю, що Мінську дозволили співпрацювати з Пекіном для того, щоб якось витягувати білоруську економіку, якій зараз дуже важко. Лукашенко в цій ситуації продовжує підстрибувати: їздить до Африки, де намагається продати свої трактори, приймає в себе іранців, мало не щотижня відвідує Росію, де зустрічається з різними губернаторами. Пропонує росіянам купити ті самі трактори, тролейбуси і картоплю.
Лукашенко вже звернувся навіть до українців і росіян. Мовляв, приїжджайте до нас, розвивайте села, що вимирають, і купуйте землю, доки вона не стала дорожчою. Дешевий маркетинг - бери зараз, бо потім буде дорожче. Така заява - сигнал того, що з економікою в Білорусі великі проблеми. Тому Лукашенко намагається шукати нові можливості, зокрема й у рамках співпраці з Китаєм. Але для Пекіна Білорусь - лише майданчик для збуту своїх товарів. Таких, як електроніка або навіть часник.
Загалом Китай може "купити" Білорусь. Пекін робить ставку на агресивну зовнішню політику і для економічної експансії використовує програму, за допомогою якої заманює у свої тенета нерозторопних або жадібних лідерів. У рамках програми "Один пояс - один шлях" китайські банки дають кредити урядам на будівництво певних об'єктів. А потім, коли у країн немає грошей, щоб розрахуватися за боргами, забирає їхні ресурси, активи та інфраструктуру.
Причому Китай може забирати активи за низькою ціною. Наприклад, не за 1 млрд доларів, а за 100-200 млн. І, таким чином, Китай здатний заволодіти в Білорусі тими ж Мозирським і Новополоцьким нафтопереробними заводами.
На вашу думку, чи може Китай у майбутньому розмістити в Білорусі свої війська? Наприклад, обмежений контингент, невелике угруповання військових.
Китай у майбутньому міг би розмістити в Білорусі свою військову базу. Але річ у тім, що в Білорусі немає виходу до моря. Якби він був, тоді сценарій став би дуже цікавим для Пекіна.
Також цікаво, як на такий крок Пекіна відреагує Росія. Може проковтнути, а може й висловити своє невдоволення. Цікава і позиція самого Лукашенка. Утім, якщо Лукашенку пообіцяють збереження особистої влади і правління його клану разом із сином, то він може дати свою згоду.
Що військова база в Білорусі дасть Китаю? За такого варіанту розвитку події китайські солдати опиняться за 8 тисяч кілометрів від своєї території і близько до Європи. Справжня екзотика. Польща, м'яко кажучи, дуже здивується, а країни Балтії будуть шоковані.
Наскільки активною в найближчі роки буде економічна експансія Китаю на територіях Росії?
Китайська економічна експансія на територіях Російської Федерації буде поширюватися дуже активно. Тому що Китай бачить Росію виключно як свій сировинний придаток. Джерела нескінченних і дуже дешевих ресурсів. Прикладом того, як Китай діє у своїх інтересах, є історія з проектом Сила Сибіру-2. Росія двічі намагалася втягнути в проєкт Китай, але обидва рази отримала відмову. Китайці сказали росіянам приблизно таке: будуйте за свої гроші і продавайте нам газ за ціною, як для внутрішнього споживача.
Співпраця між Китаєм і Росією продовжує наростати. Після початку повномасштабної війни Москви проти Києва китайсько-російський торговельний оборот збільшився. На кінець 2022 року він склав близько 190 мільярдів доларів США. У 2023 році товарообіг зріс до показника в $240 млрд. Ми бачимо, як зростає й експорт лісу та корисних копалин із Росії до Китаю, причому за низькими цінами.
Втім, обсяги торгівлі між КНР і РФ не можна порівняти з товарообігом Китаю і Заходу. Оборот Китаю і Євросоюзу - близько $700 млрд. Приблизно така ж цифра становить і торговельний оборот між Китаєм і США. Ба більше, китайська торгівля із Заходом передбачає не переправлення ешелонів з нафтою або дизельним паливом, а продаж продуктів високих технологій. Наприклад, тих самих смартфонів iPhone. Китай виробляє безліч товарів, які йдуть на Захід. Тут можна навіть згадати історію з появою фотографій, де на лейблі червоної бейсболки з фірмовим гаслом Трампа Make America Great Again, було написано: Made in China.
Чи піде Китай після економічної експансії на відчуження російських територій?
Тут питання полягає в тому, чи буде в Китаю така необхідність. У КНР достатньо територій, проте незрозуміло, наскільки вони підходять для життя. На територіях РФ можуть з'явитися китайські військові бази. Наприклад, біля полярного кола або на Каспії за договором оренди, умовно кажучи, 100 м² якоїсь області. І це буде експансією китайських інтересів.
Примітно, що вартість такої оренди може скласти невелику за політичними мірками суму - ті ж $100 млн. База Лурдес на Кубі, яку росіяни орендували, якраз стільки і коштувала. З точки зору геополітичних інтересів це мізерні гроші.
Іван Ступак - військовий експерт, колишній працівник СБУ.
Закінчив Національну академію СБУ. Після завершення навчання близько 9 років працював на оперативних і керівних посадах у Головному управлінні СБУ в Києві та Київській області. Займався протидією економічним злочинам.