Ви дізнаєтеся:
У п’ятницю, 27 червня, православні віряни вшановують пам’ять блаженного священномученика єпископа Миколая (Чарнецького), блаженного священномученика Омеляна (Ковча), а також преподобного Самсона Странноприймеця — лікаря та покровителя нужденних. Главред зібрав корисну інформацію про те, що дозволено та категорично заборонено робити цього дня.
Микола Чарнецький народився 14 грудня 1884 року в Галичині. Здобувши духовну освіту в Римі, він прийняв священицький сан, а згодом вступив до чернечого ордену редемптористів. Протягом багатьох років займався місіонерською діяльністю, духовно підтримував віруючих і служив Церкві в непрості історичні часи.
У 1931 році Микола Чарнецький був висвячений на єпископа. Після встановлення радянської влади Українська греко-католицька церква зазнала жорстоких гонінь. У 1945 році єпископа заарештували разом з іншими ієрархами УГКЦ. Він пережив тюрми, численні допити, заслання та важкі випробування в таборах.
Навіть перебуваючи в ув’язненні, Микола Чарнецький не залишав свого служіння, підтримуючи священиків і віруючих словом і молитвою. Після багатьох років страждань він помер у 1959 році, ставши символом стійкості віри та відданості своєму покликанню.
Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 року на Гуцульщині в родині священика. Після навчання в Римі був висвячений у 1911 році.
Його пастирське служіння припало на роки Першої та Другої світових воєн. Спочатку він був військовим капеланом Української Галицької Армії, а потім довгі роки служив у Перемишлянах, де заслужив повагу й любов парафіян завдяки своїй самовідданості та турботі про людей.
Під час німецької окупації отець Омелян рятував євреїв і допомагав усім, хто зазнавав переслідувань, незважаючи на смертельну небезпеку. За свою діяльність його заарештувало гестапо.
У 1943 році священика відправили до концтабору Майданек. Навіть у нелюдських умовах він продовжував підтримувати в’язнів різних національностей і віросповідань, залишаючись для них духовною опорою. 25 березня 1944 року Ємельян Ковч загинув у таборі. Його життя стало прикладом милосердя, мужності та безмежної любові до ближнього.
Також 27 червня Церква вшановує преподобного Самсона Странноприймеця, який жив у VI столітті в Константинополі. Він походив із заможної родини, здобув гарну освіту й опанував лікарське мистецтво. Однак святий вирішив використати своє багатство на благо людей.
Після смерті батьків Самсон роздав усю спадщину нужденним і присвятив своє життя служінню Богу, прийнявши священицький сан.
Найбільшу популярність він здобув завдяки заснуванню лікарні та притулку для бідних у Константинополі. Святий не тільки організував допомогу нужденним, а й особисто лікував хворих, часто безкоштовно. Він був переконаний, що турбота про стражденних є служінням самому Христу.
За церковним переказом, преподобний Самсон мав дар зцілення. Одне з найвідоміших чудес пов’язане з тяжкою хворобою імператора Юстиніана I. Після молитви святого правитель одужав і на знак вдячності розпорядився надавати щедру підтримку заснованій Самсоном лікарні, перетворивши її на один із найбільших благодійних центрів Константинополя.
Наші предки не радили допускати в серце гнів, образи чи конфлікти з рідними. Вважалося, що сварки цього дня можуть порушити домашню гармонію та накликати на сім’ю труднощі. Також не заохочували далекі подорожі — вірили, що вони можуть скластися невдало або принести зайві клопоти. Окремо наголошувалося: не можна відмовляти людині, яка просить допомоги, адже така відмова може обернутися власними втратами або складними ситуаціями в майбутньому.
У народній традиції 27 червня відомий як день Самсона-Синогноя. Вважалося, що саме в цей період часто йдуть тривалі дощі, через які скошене сіно не встигає висохнути, псується і починає гнити. Цей день мав і символічне значення очищення простору.
За повір’ями, було добре позбуватися зайвих і непотрібних речей — старих, зламаних, тих, що «застоялися» в домі. Вірили, що так людина ніби відкриває простір для захисту та благополуччя в родині. При цьому справні речі радили не викидати, а віддавати нужденним.
Вам може бути цікаво:
Реформа церковного календаря в Україні — процес впровадження нового стилю, тобто григоріанського або новоюліанського календарів, замість старого стилю (юліанського календаря) українськими церквами. З початком російсько-української війни та після того, як 16 листопада 2017 року Різдво Христове 25 грудня за григоріанським календарем стало державним вихідним днем в Україні, питання про перехід українських релігійних організацій на григоріанський/новиюліанський календар щороку активізується з наближенням Різдва Христового.
Питання календарної реформи гостро постало після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році, адже, як стверджують деякі публіцисти та церковники, через використання старого стилю разом із Російською православною церквою Україна перебуває у сфері «руського світу». Як предстоятель ПЦУ митрополит Єпифаній, так і предстоятель УГКЦ верховний архієпископ Святослав висловили підтримку проведенню календарної реформи в Україні, пише Вікіпедія.