Ви дізнаєтеся:
Навіть після століть, коли царська та цісарська армії перестали існувати, служба залишила слід у родових прізвищах. Багато українських імен нагадують про складні та ненависні періоди історії, коли народ змушений був служити в іноземних арміях.
У праці "Сучасні українські прізвища" український мовознавець Юліан Редько дослідив походження багатьох українських родових імен. Главред дізнався про прізвища, пов’язані зі службою в іноземних арміях, куди волею або неволею потрапляли українці.
Так, прізвище Посполітак генетично, ймовірно, пов’язане з польським pospolitym ruszeniem, тобто загальним ополченням. Прізвище Ритаровський походить від польських рейтарів.
Турецьке походження мають прізвища Чавс і Чаус, що означали службу посильного або султанського слуги. Вони зафіксовані в Полтавській та Львівській областях.
Від назви "яничар" (yeni ceri - нові війська) виникло прізвище Янчаренко. До цієї категорії належить і прізвище Арнаут, яке в Туреччині позначало представника християнського роду війська-сторожі. Також це слово використовувалося як лайливе ("виродок", "басурман").
"Минуть, можливо, сторіччя з часу, як перестали існувати царська й цісарська армії, служба в яких завжди була ненависною для українського народу, але спогад про цей важкий період історії залишиться у родових прізвищах далеких нащадків колишніх австрійських і російських солдатів", - наголосив Редько.
Остання чверть XVIII століття ознаменувалася запровадженням обов’язкової військової повинності як у східній частині Україні, так і в західних регіонах, що перебували під владою Австро-Угорщини.
Загальна назва військовослужбовця в російській армії - солдат. Вона знайшла відображення у прізвищах Солдат, Савдяк, Солдан та патронімічному Солдатенко.
На заході України, де діяла австро-угорська адміністрація, поширеною була назва "жовнір" (від нім. Soldner через пол. żołnierz). Прізвище Жовнір зафіксоване у Львівській, Івано-Франківській та Запорізькій областях, а від нього походять Жовнірович і Жовнірчук.
Прізвища Новобранець і Рекрут пов’язані з рекрутським набором. Цей період відбився і в українських народних піснях, і в поезії Т. Шевченка.
Служба у різних родах російських і австрійських військ також відбилася у прізвищах. Так, від гренадерів і гусарів утворилися прізвища Гренадир, Гусар, а також похідні Гусарець, Гусаревич, Гузарський. В австрійській кінноті (Reiterei) виникли прізвища Райтер і Райтман, а колишні піхотинці отримали прізвища Піхота, Піхур, Піхура, Пишак.
Служба у флоті відображена у прізвищі Боцман, а важка служба військової сторожі - у прізвищах Калавур (від рос. караул) та Шельвах (від нім. Schildwache - сторож, вартовий). Сержантські чини позначені прізвищем Капраль (від італ. caporale).
Більш поширені прізвища походять від назв офіцерських чинів. Це пояснюється тим, що селянські прізвиська могли виникати як наслідок різних обставин - наприклад, якщо особа була незаконним сином офіцера або генерала. До таких прізвищ належать: Оберлейтнер (від нім. Oberleutnant), Капітан, Капітанець, Капітанчук, Майор, а також Однорал, перекручено від "генерал".
В окремих областях зустрічаються прізвища Форись та похідне Форисяк, що означало офіцерського слугу (денщика), від пол. foryś з нім. Vorreiter.
Вас також може зацікавити:
Юліан Костянтинович Редько (21 травня 1905 - 27 травня 1993) - видатний радянський та український мовознавець, фахівець з української антропонімії, а також письменник і перекладач. Доктор філологічних наук (1969), почесний член Наукового товариства імені Шевченка.
Редько присвятив свою наукову кар'єру вивченню українських прізвищ - їхній структурі, походженню та поширенню.
1966 року вийшла друком його книжка "Сучасні українські прізвища", де він аналізував семантику, словотвір та географію прізвищ.
У 1968-му він випустив "Довідник українських прізвищ" - словник-покажчик із правилами написання та вимови складних для фонетики прізвищ.
На основі величезної картотеки (до 90 000 прізвищ) у 2000-х вийшов фундаментальний "Словник сучасних українських прізвищ": два томи включають понад 25 600 прізвищ із поясненням походження, граматики та поширення.
Редько відомий не лише як науковець. Також він був прозаїком, автором повісті "Дурні діти" та інших літературних творів.