Ви дізнаєтеся:
Прізвище - це не просто набір літер, а своєрідний код, який може розповісти про минуле родини, її соціальний статус та навіть характер предків. В українських прізвищах часто зашифровані історії про багатство й бідність, шляхетність і амбіції, про професії та повсякденне життя людей кількох століть тому.
Український мовознавець Юліан Редько у своїй праці "Сучасні українські прізвища" приділив значну увагу тому, як прізвища відображають соціальний статус та класову належність людей у різні історичні епохи. Багато прізвищ несуть у собі інформацію про багатство, професію, походження або навіть соціальні амбіції носія.
Відомо, що багато прізвищ вказують на матеріальний стан їхніх носіїв. Наприклад, Багач (паралельно Богач) зафіксовано в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій та Одеській областях. Від цього прізвища походять похідні форми: Богачевич, Богачевський, Богатчук, Богатський, Багацький, Богачишин.
Синоніми цього прізвища, що також позначають заможних людей, - Дука та похідне від нього Дученко.
Для тих, хто швидко набував багатство, з’явилися прізвища Скоробогатий і Скоробогацький, а багатій, який став поміщиком або власником села, отримував прізвище Дідич. Носіїв цього прізвища зафіксовано в Київській, Львівській та Івано-Франківській областях.
Важливим символом соціального статусу була одежа. Дорогі тканини, такі як кармазинове сукно або англійське закордонне сукно, слугували ознакою заможності. Козаки називали заможну старшину "кармазинами", і від цього походить прізвище Кармазин, зафіксоване у Львівській області.
Тут же зустрічається прізвище Фалендиш, що походить від німецького fein lundisch – "найкраще лондонське" сукно.
У давній Польщі привілейованою верствою була шляхта. Прізвище Шляхта збереглося в Закарпатській області, хоча його носії, можливо, колись не належали до шляхетського стану і отримали його як насмішливе прізвисько – можливо, за спроби уподібнитися до шляхти.
Виразну зневажливу конотацію мало прізвище Шляхетка, а Шляхтич зафіксовано в Івано-Франківській області.
Титули шляхти, такі як "його милость пан" (скорочено mościpan, mospan), інколи ставали прізвиськами і згодом - прізвищами, як у випадку Мостіпан і Мастіпан. Від слова пан також утворилися численні прізвища: Панич, Паничик, Паник, Панонько, Паночко, Панця, Панів.
Деякі прізвища зберегли згадки про давні соціальні стани:
Проте варто зауважити, що подібні прізвища не завжди прямо вказують на соціальний статус. Іноді вони стосувалися ритуалів чи весільних обрядів і могли бути лише символічними.
Вас також може зацікавити:
Юліан Костянтинович Редько (21 травня 1905 - 27 травня 1993) - видатний радянський та український мовознавець, фахівець з української антропонімії, а також письменник і перекладач. Доктор філологічних наук (1969), почесний член Наукового товариства імені Шевченка.
Редько присвятив свою наукову кар'єру вивченню українських прізвищ - їхній структурі, походженню та поширенню.
1966 року вийшла друком його книжка "Сучасні українські прізвища", де він аналізував семантику, словотвір та географію прізвищ.
У 1968-му він випустив "Довідник українських прізвищ" - словник-покажчик із правилами написання та вимови складних для фонетики прізвищ.
На основі величезної картотеки (до 90 000 прізвищ) у 2000-х вийшов фундаментальний "Словник сучасних українських прізвищ": два томи включають понад 25 600 прізвищ із поясненням походження, граматики та поширення.
Редько відомий не лише як науковець. Також він був прозаїком, автором повісті "Дурні діти" та інших літературних творів.