Про що йдеться у матеріалі:
Офіційною датою заснування Харкова вважається 1654 рік. Але археологічні відкриття та дослідження українських істориків ставлять під сумнів цю версію — і розкривають набагато глибшу, багатошарову історію.
Главред з'ясував походження назви Харків.
«Офіційною датою заснування Харкова вважається 1654 рік. Цю дату визначив завдяки архівним документам видатний український історик кінця ХХ – початку ХХ століття Дмитро Багалін», — пояснює Акім Галімов, засновник проєкту «Реальна історія», продюсер 1+1 media у відео на YouTube.
За словами історика, першими мешканцями міста стали козаки та переселенці з Центральної та Західної України, які тікали від польського панування.
«Козаки не хотіли бути під владою польського короля і масово сім'ями почали їхати на Київщину, щоб жити у своїй державі за своїми законами. Це вилилося у проблему з перенаселенням. Хмельницький мусив щось із цим робити, і він знайшов рішення. Він розселив частину козаків на вільних землях, які тоді нікому не належали. Так під протекторатом гетьманщини виникли козацькі поселення в Охтирці, Сумах, Ізюмі та, власне, Харкові», - додав він.
Дивіться відео про історію Харкова:
Хоча офіційна історія веде відлік з XVII століття, археологічні знахідки свідчать про значно давніше минуле.
«Як свідчать археологічні розкопки, на території сучасної Харківщини люди селилися ще до нашої ери. Тут жили скіфи і сармати, черняхівські племена та половці. У VIII столітті на місці Харкова було засноване слов'янське поселення Донець. Але це прекрасне давнє місто, як і все навколо, зруйнувало військо монгольського завойовника хана Батия всередині XIII століття», - сказав Галімов.
Протягом 300 років ці землі лишалися пусткою. Але все змінило рішенням Хмельницького.
«Аж до рішення Богдана Хмельницького поселити там своїх козаків з родинами. За цими козаками зберігалися усі їх попередні права і свободи. Їх поселення називалися не селами, а слободами. І з часом назва поширилася на весь регіон - Слобожанщину», - йдеться у відео.
Відроджене місто стало взірцем козацького самоврядування.
«На цій території панувала козацька демократія... Козацька старшина, наслідуючи кращі традиції українських гетьманів, своїм коштом будувала та оздоблювала храми і всіляко вкладалася у розвиток міста».
Знахідки у самому центрі Харкова поставили нові питання перед істориками. Археологи виявили унікальні залишки поселення — на території колишньої філармонії.
«Результати останніх розкопок у центрі Харкова — на вулиці Сумській — археологи називають унікальними... Вперше історики побачили дерев’яні споруди та інвентар, монети, кістки домашніх тварин. Ці знахідки датуються початком 17 століття, і тепер вчені можуть реконструювати побут перших поселенців фортеці Харків», — розповідає археологиня Ірина Голубєва в коментарі "Радіо свобода".
Однак археологиня ставить під сумнів версію про «козака Харька» як засновника.
«Фортецю населяло як російське, так і українське населення. Як ми знаємо, Слобідська Україна входила до складу Московської держави. І увесь нумізматичний матеріал представлений монетами Московської держави. Проте ми зустрічаємо кераміку, характерну для українських переселенців з Правобережної України», - вказує археолог.
«Фортеця у 17 столітті виникла на місці вже існуючої держави, тому козак Харько — ніякий не засновник міста. Бо Слобожанщина — батьківщина індоєвропейських племен, що мали високо розвинену культуру», — переконаний історик Ігор Розсоха.
Одна з найцікавіших гіпотез стосується самої назви Харкова. Її коріння сягає глибини тисячоліть.
«Назва річки Харків, я твердо в цьому переконаний, має індоєвропейське походження. Йому мінімум 6000 років. Слово “харк” — непросте, воно означає “срібло”. Харків — “срібна річка”, “срібне місто”», - вказує він.
Попри підтвердження існування давнього городища, повноцінні розкопки неможливі — центр міста забудований.
Вам також може бути цікаво:
Акім Альфадович Галімов— український журналіст, сценарист, автор і продюсер історичних проектів 1+1 Media. У проекті "Реальна історія" Акім Галімов створює невеликі відео на важливі історичні теми.